30 квітня 2025 року Справа № 160/6187/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/6187/25,
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває вищезазначена адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Закарпатській області, Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Відповідач-1 зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивачу пенсію по віку призначено в 2024 році тобто з цього часу в неї виникло право на зверненням до органу пенсійного фонду на подачу документів для виплати 10 місячних пенсій, а також до суду.
Розглянувши вищевказане клопотання та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
За приписами ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже при визначенні початку вказаного строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що позивачу пенсію по віку призначено в 2024 році, тобто з цього часу в неї виникло право на звернення до органу пенсійного фонду на подачу документів для виплати 10 місячних пенсій, а також до суду. Крім того, відповідач-1 вказує, що тільки через один рік позивач стала вживати дії щодо врегулювання даного спору.
Проте, у самому відзиві від 06.03.2025 року на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що пенсія по віку позивачу призначена саме 02.12.2024 року.
При цьому, із заявою щодо призначення грошової допомоги та її виплати відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV позивач звернулася 04.02.2025 року, тобто до спливу шестимісячного строку встановленого п.2 ч.2 ст.122 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом, а тому в задоволенні клопотання відповідача-1 слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/6187/25 - відмовити.
Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Кучма