05 травня 2025 рокуСправа №160/11827/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 - Акермана Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 - Акермана Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з позовними вимогами про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року позовну заяву представника ОСОБА_1 - Акермана Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- оригінал довіреності, скріпленого апостилем, для засвідчення підписом судді копії документа, що підтверджує повноваження представника позивача Акерман Наталії Іванівни (оригінал яких судом буде повернуто за відповідним клопотанням представника позивача);
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску;
- документ про сплату судового збору у відповідності до Закону України “Про судовий збір» на суму 968,96 грн.
На виконання вимог ухвали суду від 28.04.2024 року представник позивача частково виконав вимоги ухвали суду від 28.04.2025 року та надіслав, засобом поштового зв'язку, на адресу суду заяву, в якій фактично не погоджується з ухвалою суду від 28.04.2025 року в частині необхідності надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску та з посиланням на практику Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20 травня 2020 року по справі №815/1226/18 та у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17 зазначає, що законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України.
Перевіривши подану заяву, суд зазначає наступне.
Так, зі змісту поданої заяви вбачається, що представник позивача не згоден зі змістом ухвали суду від 28.04.2025 року в частині необхідності надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Згідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Суд зазначає, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року набрала законної сили 28.04.2025 року, а отже підлягає обов'язковому виконанню.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 року по справі №804/4169/18 в задоволенні позову позивача відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року по справі №804/4169/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №12/03-10/19 від 18.03.2019 року в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено.
24.05.2021 року позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із заявою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі № 804/4169/18.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом було зазначено, що питання, яке поставлено позивачем не може бути вирішено в порядку ст. 382 КАС України, а може бути вирішено шляхом подання нового позову про визнання протиправним та скасування саме того рішення, з яким не згоден заявник.
Таким чином, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав саме у липні 2021 року, однак до суду звернувся лише - 24.04.2025 року, тобто через три роки та дев'ять місяців.
Крім того, 26.08.2021 р., за допомогою системи «Електронний суд», до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/14736/21 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 27.08.2021 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року у справі №160/14736/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
03.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив (позовна заява в електронній формі закріплена в Автоматизованій системі діловодства суду за справою № 160/32123/24):
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/32123/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року у справі № 160/32123/24 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
23.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/33908/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року року у справі №160/33908/24 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу
21.01.2025 року через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/1475/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року заяву представника позивача - Акерман Олега Матвійовича про повернення позовної заяви задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
31 січня 2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) в особі представника Богач Віти Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427), з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/3076/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі №160/3076/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
04.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/6941/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі №160/6941/25 заяву ОСОБА_1 про відкликання позовної заяви задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
21.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №12/03-10/19 від 18.03.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/8520/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 160/8520/25 заяву представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку у справі №160/8520/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
15.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 18.03.2019 року № 12/03-10/19 про відмову в призначенні йому пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати йому пенсію за віком в порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018 року, та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно до зазначених у заяві реквізитів;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/10971/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 160/10971/25 повернуто ОСОБА_1 його позовну заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Аналіз змісту заяви, яка була надана представником позивача на виконання ухвали суду від 28.04.2025 р., якою позовну заяву було залишено без руху, свідчить про те, що у справі не вчинено дій спрямованих на усунення зазначених судом недоліків позовної заяви, ця заява містить лише тлумачення норм процесуального законодавства, які на думку позивача були порушені судом під час залишення позову без руху.
При цьому суд наголошує, що в ухвалі від 28.04.2025 р., окрім недоліків позовної заяви, які необхідно усунути позивачу, та строку протягом якого позивач повинен це зробити, також було зазначено спосіб усунення цих недоліків, але позивачем ці вимоги суду були залишені поза увагою.
Щодо практики Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20 травня 2020 року по справі №815/1226/18 та у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, згідно якої на спори щодо призначення пенсії строки звернення до суду не поширюються, на яку посилається представник позивача.
Суд звертає увагу, що після 2020 року практика Верховного Суду у соціальних спорах щодо строків звернення до суду зі спорами про перерахунок вже призначених пенсій або про оскарження дій/рішень пенсійного органу щодо призначення пенсій змінилась.
Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду:
"... для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів".
Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2022 року по справі №440/5177/20 зазначив наступне:
"При вирішенні даної справи колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне застосувати правові висновки, що були викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Зокрема, за висновками цієї постанови суду, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як зазначалося вище, 24.05.2021 року позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із заявою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі № 804/4169/18.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом було зазначено, що питання, яке поставлено позивачем не може бути вирішено в порядку ст. 382 КАС України, а може бути вирішено шляхом подання нового позову про визнання протиправним та скасування саме того рішення, з яким не згоден заявник.
Крім того, позивач неодноразово звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами починаючи з 2021 року.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує у своїй практиці, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб. У разі якщо особа, яка необґрунтовано і не дотримуючись такого порядку, самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З урахуванням наведеного, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду дійшла висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів
Також слід зазначити, що в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави".
Суд звертає увагу позивача, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав саме у липні 2021 року, однак до суду звернувся лише - 24.04.2025 року, тобто через три роки та дев'ять місяців.
Щодо доводів представника позивача про те, що законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст. 1 Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Суд зазначає, що предметом спору даної адміністративної справи є призначення та виплата пенсії за віком ОСОБА_1 .
З наведеного вище вбачається, що позивач не є пенсіонером та не отримує пенсію.
Тому, до даних правовідносин застосується шестимісячний строк звернення.
Таким чином, позивач звернувся до суду після спливу шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Жодних доказів, на підтвердження обставин, які зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду ані з позовною заявою, ані із заявою про усунення недоліків не надано.
Суд наголошує, що одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
З огляду на вищевикладене, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, позивачем на підтвердження сплати судового збору за звернення з даною позовною заявою до суду було долучено квитанцію про сплату судового збору від 08.03.2025 року № 5216-2837-0108-9278 АТ "А-БАНК" на суму 968,96 грн., за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно інформаційної довідки за підписом В. о. начальника відділу судової статистики, аналітичної роботи та інформаційно-технічного забезпечення №652 від 05.05.2025 року, станом на 05.05.2025 року зазначена вище квитанція прикріплена та обліковується в КП "ДСС" за адміністративною справою № 160/6941/25, яка перебуває в провадженні судді Калугіної Н.Є. у якій ухвала суду від 20.03.25 року позовну заяву повернуто.
Отже, зарахування судового збору, згідно вищезазначеної квитанції до даної справи є неможливим.
За таких обставин суд не може прийняти наявну в позовній заяві квитанцію, як належний доказ сплати судового збору, а тому дійшов висновку, що станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою по даній справі позивачем не сплачено судовий збір.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2021 року у справі №160/5879/20.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028, 00 грн.
Так, позивачем заявлено позовні вимоги, які є вимогами немайнового характеру.
Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання вказаної позовної заяви з вимогами немайнового становить - 1211,20 грн.
Водночас, частиною 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд». Отже, судовий збір за подання даної позовної заяви становить 968,96 грн (1211,20 * 0,8).
Отже, недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання адміністративного позову у відповідності до Закону України “Про судовий збір» у розмірі 968,96 грн.
Таким чином, вимоги ухвали суду від 28.04.2025 року в повному обсязі не виконані позивачем.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
З наведеної вище норми вбачається, що процесуальний строк, може бути продовжений за наявності поважних причин.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність продовження представнику ОСОБА_1 - Акерману Олегу Матвійовичу строку на усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 121, 241, 243 КАС України, суд, -
Продовжити представнику ОСОБА_1 - Акерману Олегу Матвійовичу строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 (десять) днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску;
- документ про сплату судового збору у відповідності до Закону України “Про судовий збір» на суму 968,96 грн.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса