05 травня 2025 рокуСправа №160/6413/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Дніпропетровській області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути податковий борг з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 10 148,92 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 10 148,92 грн. Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, в тому числі надсилалась податкова вимога. З цих підстав позивач просить стягнути з відповідача податковий борг та задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
В матеріалах справи містяться докази щодо направлення ухвали суду на адресу відповідача. Однак, на адресу суду повернулось поштове відправлення, в тексті якого зазначено, що відправлення вручено особисто відповідачу 19.03.2025 р.
Станом на дату розгляду справи відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку, як платник податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
З матеріалів справи вбачається, що в інтегрованій картці платника податків за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 10 148,92 грн. в тому числі: з податку на нерухоме майно, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 10 089,01 грн, згідно: податкового повідомлення-рішення №0053029-5850-0432 від 14.05.2019 на суму 1 180,47 грн; податкового повідомлення-рішення №0033650-5840-0432 від 24.04.2020 на суму 1 323,15 грн; податкового повідомлення-рішення №0285277-2412-0432 від 17.03.2021 на суму 1 497,55 грн; податкового повідомлення-рішення №0494968-2418-0432 від 29.06.2022 на суму 1 902,45 грн; податкового повідомлення-рішення №0341902-2418-0432 від 09.05.2023 на суму 2 060,99 грн; податкового повідомлення-рішення №1579182-2418-0432-UА12080130000071360 від 10.07.2024 на суму 2124,40 грн; заборгованість з земельного податку, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 59,91 грн. а саме: пеня по земельному податку, нарахована згідно ст.129 ПК України на загальну суму 59,91 грн/
Інформація щодо оскарження вищенаведених податкових повідомлень - рішень в матеріалах справи відсутня.
В матеріалах справи містяться відомості, що у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, податковим органом було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 29.06.2022 року № 0494968-2418-0432 про наявність податкового боргу та направлено її на адресу відповідача, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення, яке міститься в матеріалах справи.
Доказів добровільного погашення відповідачем податкового боргу у сумі 10 148,92 грн. матеріали справи не містять.
Оскільки відповідачем не сплачено у добровільному порядку податковий борг у сумі 10 148,92 грн., позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами, визначеними п.59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається)
На виконання пунктів 59.1, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу сформовано податкову вимогу від 29.06.2022 року №0494968-2418-0432, що підтверджується копією податкової вимоги, яка наявна в матеріалах справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість по сплаті податків є узгодженою та підлягає стягненню у встановленому законом порядку.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За таких обставин, позивачем здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи, що передують стягненню податкового боргу.
Повно і всебічно дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність доказів на погашення існуючої заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме, кошти в сумі 10 148,92 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа “Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку з тим, що таких витрат не було, питання про стягнення судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути податковий борг з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 10 148,92 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька