05 травня 2025 рокуСправа №640/9824/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
09 квітня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо не нарахування та не виплати вихідної допомоги (одноразової грошової допомоги) за один, за 5 (п'ятий) повний календарний рік служби, у сумі 10158 (десять тисяч сто п'ятдесят вісім) гривень 37 копійок (в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлений абзацем першим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , реквізити рахунку в уповноваженому банку НОМЕР_3 AT «Ощадбанк» Головне управління по м. Києву та Київській області, МФО 322669, ЄДРПОУ 2719019072), вихідну допомогу (одноразову грошову допомогу) за 1 (один), 5 (п'ятий) повний календарний рік служби, у сумі 10158 (десять тисяч сто п'ятдесят вісім) гривень 37 копійок (в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлений абзацем першим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Позов обґрунтовано тим, що позивачу не в повному обсязі здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. З огляду на положення частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач вказує, що має право на отримання одноразової грошової допомог за повні 5 (п'ять) років вислуги. Позаяк вислуга років становить 05 років 00 місяців 27 днів, з яких календарна 04 роки 08 місяців 23 дні, та пільгова 00 роки 04 місяці 04 дні, а законодавець не зробив застереження щодо того, яка це повинна бути вислуга, календарна чи загальна. Вважає, що дії відповідача по не нарахуванню та не виплаті вихідної допомоги (одноразової грошової допомоги) ще за 1 рік, за 5-тий повний календарний рік служби - протиправним та таким, що суперечить Конституції та діючому законодавству України, та порушують його охоронювані законами України права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. На відповідача покладено зобов'язання подати до суду всі матеріали, що були або які мали бути взяті ними до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.
20.07.2021 р. від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. У п. 2 ст. 15 Закону №2011-XII йдеться, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення саме за кожний повний календарний рік служби. Натомість пільгове обчислення вислуги років враховується призначення пенсії військовослужбовцям, а не для будь-яких інших цілей. На застосування календарної вислуги років при визначенні прав військовослужбовцям на виплату одноразової грошової допомоги також вказує зміст абзацу 6 пункту 2 статті 15 Закону №2011- XII, згідно з яким у рад повторного звільнення військовослужбовців з військової службі одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується з період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу бе урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які пр попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошова допомоги.
02.08.2021 р. позивач подано відповідь на відзив, у якому останній підтримав свою позицію викладену у позові та просить задовольни вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2022 р. прийнято до провадження адміністративну справу № 640/9824/21 відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою для позивача та відповідача встановлено 15-денний строк для подання письмових пояснень.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та наказом командира від 29.10.2020 №259 звільнений зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту та виключений зі списків особового складу (а.с. 33).
З матеріалів справи видно, що 15.03.2021 р. позивач звертався із заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якій просив, здійснити донарахування та виплату ненарахованої та невиплаченої одноразової грошової допомоги, яка передбачена п. 2 ст. 15 Закону №2011- XII в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 5 повних років вислуги.
У відповіді на цю заяву від 31.03.2021 р. відповідач зазначив, що в абзаці першому пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 12 цієї постанови. У зв'язку з чим, зазначена у зверненні виплата не вбачається можливою.
Відповідно до матеріалів справи, станом на момент звільнення з військової служби вислуга років позивача становила: у календарному обчисленні 13 років 05 місяців 25 днів, у пільговому 00 років 04 місяці 04 днів, для виплати надбавки за вислугу років 13 років 05 місяців 25 днів (а.с. 33).
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому на день звільнення одноразову грошову допомогу за повні 5 (п'ять) років вислуги. згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, визначено Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (Закон № 2011-XII).
Приписами частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Тобто, вказана вище стаття Закону не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок №260) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюється розділом ХХХІІ Порядку №260.
Так, відповідно до пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку №260, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
При цьому, суд звертає увагу, що в частині другій статті 15 Закону №2011-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності у військовослужбовця 10 і більше календарних років вислуги.
Сторонами не оспорюється, що на момент звільнення позивача з військової служби він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч.2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ.
У аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховним Судом було сформовано правову позицію відповідно до якої поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20 та від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005965, яка була врахована судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин у цій справі.
Додатково суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 квітня 2022 року по справі № 580/2497/21, відповідно до яких поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги», є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.
Відтак, суд вважає, що така допомога нараховується лише за кожний повний календарний рік служби, а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення права позивача на призначення такої допомоги, у разі, якщо у нього немає 10 і більше календарної вислуги років.
Судом встановлено, що позивач має понад 10 років вислуги, що свідчить про дотримання ним умови для отримання відповідної допомоги. Факт її призначення та виплати позивачеві сторонами не оспорюється. Пільговий періоду при визначенні розміру одноразової грошової не враховується, а відтак відсутні підстави для виплати позивачу вихідної допомоги за п'ятий рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позов вимог слід відмовити.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) А.О. Коренев
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді А.Ю. Сичевська
05.05.2025
Рішення не набрало законної сили 05 травня 2025 р.