05 травня 2025 рокуСправа №640/3491/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0575410707, №0575400707, №575550707 від 30.07.2021р., -
27.01.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві і просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0575410707 від 30.07.2021р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0575400707 від 30.07.2021р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №575550707 від 30.07.2021р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищенаведені оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами фактичної перевірки, проведеної відповідно до п.п.80.2.2, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України згідно наказу від 01.07.2021р. №4555-п без наведення у ньому фактичних підстав щодо їх застосування саме до позивача всупереч процедурі, передбаченій п.81.1 ст.81 ПК України, а відповідно, позивач вважає, що податковий орган жодних чином не обґрунтував, які саме обставини (інформація, підстави) зумовили проведення фактичної перевірки позивача та яка саме інформація стала приводом для такої перевірки, а також відповідач у згаданому наказі не вказав і мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки. Позивач зазначив, що такі підстави мають бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, а й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів, натомість, відповідач послався у наказі на загальні формулювання, без зазначення конкретної підстави для такої перевірки, а також і визначив строк перевірки за період з 07.02.2020р. без конкретної дати її закінчення, що не може бути правомірним, оскільки фактичний контроль не може бути безмежним у часі. Окрім того, позивач вказує і на те, що акт перевірки йому був вручений 09.07.2021р., а відтак, відповідач мав обов'язок прийняти податкові повідомлення-рішення у строк 10 робочих днів, тобто, до 23.07.2021р.включно, проте, відповідач вийшов за межі встановленого строку для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, прийняв їх 30.07.2021р., тобто, із запізненням на 6 календарних днів, чим допустив порушення строків їх прийняття, визначених п.86.8 ст.86 ПК України. З огляду на наведене, позивач вважає, що оскільки фактичну перевірку позивача було проведено без дотримання вимог п.80.2 ст.80 ПК України (фактично процедурні порушення) в частині наявності підстав для проведення такої перевірки, передбачених п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, така перевірка є незаконною, а тому вважає, що прийняті за її результатами акти індивідуальної дії підлягають визнанню протиправними та скасуванню автоматично про що свідчить і правова позиція Верховного Суду у його постанові від 15.05.2020р. у справі №816/3238/15. По суті виявлених порушень позивач зазначив, що не допускав порушення п.п.230.1.3 п.230.1 ст.230, п.85.2 ст.85 ПК України, а також і порушень п.7, 9,11,12 ст.3 Закону №265/95, оскільки Довідки про зведені за добу підсумкові дані обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі за 31.12.2020р., 01.01.2021р., 02.01.2021р. та 03.01.2021р. в автоматичному режимі були сформовані вчасно згідно Повідомлень про отримання звітності ДПС від 01.01.2021р. 12:51; від 02.01.2021р. 13:08; від 03.01.2021р. 11:43; від 04.01.2021р. 10:57, проте, через бездіяльність ДПС прийняті за Квитанціями №1 та №2 пізніше, а відповідно, вони вважаються прийнятими ДПС згідно п.6 Порядку №891; до початку перевірки перевіряючими письмові запити позивачеві не вручалися, всі копії документів передавалися перевіряючим особисто у ході проведення перевірки, у тому числі, і використану книгу обліку розрахункових операцій, банківські виписки та інкасаційні відомості за перевіряємий період, проте, посадовими особами вони не були враховані безпідставно, факт відмови надати такі документи за запитом контролюючого органу не було зафіксовано, відповідний акт відмови посадовими особами відповідача не складався, тому позивач вважає висновки контролюючого органу про не надання позивачем документів до перевірки є необґрунтованими, оскільки ним були надані всі документи, що стосувалися перевірки та позивач вживав всіх заходів залежних він нього для її проведення; не забезпечення передачі обов'язкової звітності до органів ДПС, пов'язаної із застосуванням РРО за 21.06.2021р., а також проведення РО через РРО/ПРРО без використання режиму попереднього програмування товару для підакцизних товарів спростовується доданим до відзиву на позов самим відповідачем фіскальним чеком фн:3000846389 від 02.07.2021р. на придбання дизельного палива, де зазначено код УКТЗЕД 2710194300, що спростовує вищенаведені твердження відповідача про допущені позивачем порушення, оскільки у такому випадку (у разі не забезпечення передачі обов'язкової звітності до органу ДПС, пов'язаної із застосуванням РРО) РРО позивача був би заблокований та працівники податкового органу б не змогли здійснити контрольну закупівлю дизельного пального у кількості 5 літрів, що мало місце у даному випадку; щодо висновків про виявлення нібито необлікованого товару на загальну суму 8283,91 грн., то позивач з цього приводу зазначив, що способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, №17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів згідно до Інструкції від 20.05.2008 №281/171/578/155, проте, акт перевірки щодо методів та способів зняття фактичних залишків ПММ не містить, а тому акт перевірки та додаток 4 до акту не може вважатися достовірною інформацією, тобто, наявність необлікованого товару на згадану суму, який є необлікованим у встановленому законом порядку, не є доведеним про що свідчать і правові висновки постанови Верховного Суду від 27.01.2022р. у справі №640/13604/19. Окрім того, позивач вказав, що під час фактичної перевірки АЗС, контролюючим органом не вживалися заходи для виявлення розбіжностей між зазначеними вище даними та фактичними залишками товару в означений спосіб. У додаткових поясненнях від 17.02.2025р. та у відповіді на відзив позивач послався на обставини та підстави, які описані судом вище(а.с.1-15, 193-198, 219-230).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було відкрите спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) - (а.с.131).
У подальшому, 29.01.2025р. (згідно листа від 15.02.2023р. №03-19/12807/23) на виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, наведена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (а.с.167).
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025р. вказану справу було передано для розгляду судді Конєвій С.О. (а.с.168).
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О. від 03.02.2025р. дана справа була прийнята до свого провадження, її судовий розгляд було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України з 04.03.2025р., а також зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази дотримання відповідачем строків прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, встановлених п.86.8 ст.86 ПК України, а також витребувані додаткові документи у порядку ст.80 КАС України (а.с.169).
На виконання вимог зазначеної вище ухвали суду, 13.02.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем було подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що згідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених п.п.80.2.1 ст.80 ПК України згідно рішення контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику. Відповідно до обставин у цій справі ГУ ДПС в Одеській області було проведено фактичну перевірку АЗК з магазином за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Латівка, вул. Дорожна, 8, де здійснює господарську діяльність позивач з питань дотримання вимог діючого законодавства в частині обліку, виробництва, зберігання та транспортного пального, спирту етилового платниками податків за результатами якої був складений акт фактичної перевірки від 09.07.2021р. №13788/15/26/РРО/42547705 за висновками якого було встановлено порушення вимог п.7,9,11,12 ст.3 Закону №265/95-ВР, а саме: не надання до органів ДПС звітності, пов'язаної із застосуванням РРО за 21.06.2021р., не створення щодення РРО фіскального звітного чеку за 21.06.2021р., розрахункові операції проводяться без використання режиму програмування найменування підакцизних товарів, не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на загальну суму 8283,91 грн. та п.п.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України, а саме - не забезпечення формування та подання до органів ДПС електронних документів, що містять щодобові дані про фактичні залишки пального та обсяг пального у розрізі кодів товарних під категорій згідно УКТЗЕД за 31.12.2020, 01.01.2021, 02.01.2021, що є наслідком притягнення позивача до відповідальності згідно п.10 ст.17 Закону №265/95-ВР, п.128.3 ст.128, п.121 ст.121, п.117.1 ст.117 ПК України, тому вважає, що у разі виявлених порушень за результатами згаданої фактичної перевірки застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у розмірі 27217,82 грн. за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, є правомірним (а.с.173-175).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 05.05.2025р. через перебування судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці та, як наслідок, об'єктивну неможливість вирішення даної справи у вищенаведений строк, розгляд даної справи було продовжено до 05.05.2025р. згідно до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.237).
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 05.05.2025р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наданих учасниками справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» 11.10.2018р. зареєстроване як юридична особа за адресою: місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, кабінет 219, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Дніпровському районі (Дніпровський район м. Києва), основним видом діяльності підприємства є 47.30 роздрібна торгівля пальним, що підтверджується інформацією, наведеною у копії Виписки з ЄДРПОУ від 09.11.2021р. (а.с.113-114).
01.07.2021р. ГУ ДПС в Одеській області було прийнято наказ за №4555-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» на підставі, зокрема, п.п. 80.2.2,80.2.5 пункту 80.2 ст.80 ПК України, а саме: провести фактичну перевірку ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» за адресами господарських об'єктів, зокрема, Одеська область, Біляївський район, с. Латівка, вулиця Дорожна, будинок 8 з 01.07.2021р. тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 07.02.2020 року по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального, спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку, що підтверджується змістом копії наведеного наказу (а.с.16, 160-161,187).
На підставі вищенаведеного наказу, у період з 02.07.2021р. по 09.07.2021р. посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - АЗК з магазином, який розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Латівка, вулиця Дорожна, будинок 8, суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» за результатами якої був складений акт №13788/15/26/РРО/42547705 від 09.07.2021р.(а.с. 17-18, 37-40, 147-150, 180-182).
За висновками згаданого акту фактичної перевірки було встановлено порушення п.7, п.9, п.11, п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, п.85.2 ст.85, п.п.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК в України, а саме:
1) не надання до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням РРО по дротовим або бездротовим каналам зв'язку за 21.06.2021р. (додаток №2);
2) не створення щоденно у паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій фіскального звітного чеку за 21.06.2021р. (додаток №2);
3) розрахункові операції проводяться через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товару для підакцизних товарів (додаток №3);
4) встановлено порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: встановлено необлікованого товару на загальну суму - 8283,91 грн. (додаток №4);
5) не забезпечено формування та подання до центрального органу влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять щодобові дані про фактичні залишки пального та обсяг пального у розрізі кодів товарних під категорій згідно з УКТ ЗЕД за : 31.12.2020; 01.01.2021, 02.01.2021 на акцизному складі №1015454 за адресою: Одеська область, Біляївський р-н, с. Латівка, вул. Дорожна,8 (див. додаток №5);
6) станом на 09.07.2021 до перевірки не надані у повному обсязі документи, що належать або пов'язані із предметом перевірки, а саме: використану книгу обліку розрахункових операцій, банківські виписки та інкасаційні відомості за перевіряємий період (а.с. 17-18, 37-40, 147-150, 180-182).
На підставі наведених висновків акту перевірки, 30.07.2021р. контролюючим органом були прийняті наступні три податкові повідомлення-рішення, а саме:
- податкове повідомлення-рішення (Форма «ПС») за №0575410707 за порушення п.п.230.1.3 пункту 230.1 ст.230 ПК України згідно п.128-1.3 ст.128-1 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3000,00 грн. (а.с.19,41,144);
- податкове повідомлення-рішення (Форма «ПС») за №0575400707 за порушення п.85.2 ст.85 ПК України згідно п.121.1 ст.121 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2040,00 грн. (а.с.20,42,143);
- податкове повідомлення-рішення ( Форма «С») за №0575550707 за порушення пункту 7, пункту 9, пункту 11, пункту 12 ст.3 Закону №265/95-ВР, згідно пункту 7, пункту 10 ст.17, ст.20 Закону №265/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 22177,82 грн. (а.с.21,43,142).
У подальшому, позивачем на вищенаведені рішення було подано скаргу до ДПС України за результатами розгляду якої наведеним вищим органом було прийнято рішення від 23.12.2021р. №28966/6/9900-06-03-01-06 за яким згадані вище податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.74-77).
Вищенаведені податкові повідомлення-рішення є предметом даного спору.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Щодо дотримання контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд зазначає про таке.
Відповідно до усталених висновків Верховного Суду, зокрема, які містяться і у пункті 47 постанови від 27.11.2023р. у справі №420/11790/22, вказано, що оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.
Відтак, адміністративний суд у даних правовідносинах повинен здійснити перевірку дотримання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, процедури та правомірності (наявності/відсутності) підстав для призначення і проведення фактичної перевірки позивача, за наведеним вище наказом від 01.07.2021р. №4555-п.
Так, приписами п.п.75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами п.81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення таких документів, зокрема:
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, з аналізу змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб'єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України - слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.
При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата акцентувала увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Як свідчить зміст позову, за твердженням позивача, у даних правовідносинах, які мали місце у цій справі, контролюючий орган при формулюванні наказу від 01.07.2021р. №2555-п, (за яким була проведена спірна фактична перевірка позивача) лише обмежився посиланнями на юридичні правові норми (п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України), однак не розкрив зміст фактичних даних (підстав), які зумовлювали необхідність проведення спірної перевірки.
Досліджуючи зміст наказу ГУ ДПС в Одеській області від 01.07.2021р. №4555-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», судом установлено, що дійсно, контролюючий орган зазначив у ньому лише юридичні правові норми (п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК), однак не розкрив зміст фактичних даних (підстав) наявності у контролюючого органу отриманої інформації щодо можливого порушення або реквізитів документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію, таких відомостей у ньому не зазначено (а.с.16, 160-161,187).
Окрім того, у згаданому наказі інформація про те, що підставою для призначення фактичної перевірки позивача стало здійснення контролюючим органом його функцій поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, (що є обов'язком відповідача це зазначити за наведеною судовою практикою) також відсутня (а.с. 16, 160-161,187).
Отже, із аналізу змісту наведеного наказу, можна зробити висновок, що вищенаведене формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння про те, яка саме інформація наявна/отримана в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування, була підставою для призначення та проведення спірної фактичної перевірки господарської одиниці позивача, зокрема, АЗК з магазином за адресою: Одеська область, Біляївський р-н, с. Латівка, вул. Дорожна, буд.8.
Тобто, із наведених обставин, судом встановлено, що згаданий вище наказ від 01.07.2021р. №4555-п про проведення фактичної перевірки позивача, окрім посилання на правові норми, що їх регулюють (юридичні підстави), конкретних (фактичних) підстав для призначення та проведення такої перевірки (не зазначено про отримання інформації від державних органів/органів місцевого самоврядування, яка свідчить про таке порушення) не містить.
У ході судового розгляду справи, ухвалою суду від 03.02.2025р. було запропоновано відповідачеві надати докази дотримання відповідачем процедури прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, яка оспорюється позивачем у даних правовідносинах, проте, зміст наданого відзиву на позов від 13.02.2025р. не містить жодних посилань на заперечення процедурних порушень щодо оформлення вказаного вище наказу (не зазначення у ньому підстав для призначення фактичної перевірки у наведений Верховним Судом вище спосіб) всупереч вимогам п.5 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України та свідчить про те, що фактично вимоги ухвали суду відповідачем у наведеній частині були проігноровані.
А оскільки судом встановлено, що згаданий вище наказ конкретних (фактичних) підстав для призначення та проведення фактичної перевірки, які б слугували підставами для її призначення та проведення, не містить, інших доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано, відтак, суд приходить до висновку, що згаданий наказ не відповідає та суперечить вимогам абзацу третього пункту 81.1 ст.81 ПК України, а отже, законні підстави для призначення і проведення такої фактичної перевірки за наказом від 01.07.2021р. №4555-п у господарській одиниці позивача - АЗК з магазином за адресою: Одеська область, Біляївський р-н, с. Латівка, вул. Дорожна, буд.8, у відповідача були відсутні.
За таких обставин, призначення та проведення фактичної перевірки відповідачем за наказом від 01.07.2021р. №2555-п господарської одиниці позивача за вказаною вище адресою слід визнати незаконною.
При цьому, слід зазначити, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи з положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
А отже, із наведеного висновку слідує, що протиправність призначення відповідачем перевірки призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).
Аналогічний правовий висновок також міститься також і в постановах Верховного Суду від 13.05.2022р. у справі №640/32377/20 та від 28.03.2024р. у справі №640/19401/21.
Відтак, установивши вище порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №1340/3590/18 (постанова від 26.09.2022).
Враховуючи встановлені судом вище порушення відповідачем процедури призначення фактичної перевірки, які є істотними, результати такої перевірки, оформлені актом від 09.07.2021р. є недопустимими доказами у розумінні ст.74 КАС України, тобто, є незаконними, та, як наслідок, такі процедурні порушення самі по собі є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, а тому підстави переходити до дослідження виявлених за такою незаконною перевіркою порушень, у адміністративного суду відсутні.
Окрім того, у даних правовідносинах судом враховується і рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», у пунктах 70,71 якого зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, у ході судового розгляду справи правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом та вищенаведених норм чинного законодавства, жодними належними, достатніми та достовірними доказами в силу наведених норм, відповідачем не доведена.
Так, зі змісту відзиву на позов неможливо встановити в чому саме полягає правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки у ньому відсутні заперечення щодо наведених позивачем у позові обставин та правових підстав позову з якими відповідач не погоджується із посиланням на відповідні докази, що не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як уже зазначалося вище, ухвалою суду від 03.02.2025р. суд вимагав від відповідача надати докази в обґрунтування відзиву на позов з дотриманням ст.162 КАС України, а також у порядку ст.80 КАС України витребовував, зокрема, докази, що стосуються предмету і підстав заявленого позову та виявлених порушень, копій всіх додатків до акту перевірки від 09.07.2021р. у вигляді можливому для читання (а.с.169).
Разом з тим, відповідачем такі вимоги суду у наведеній частині були проігноровані, оскільки відповідних обґрунтувань з посиланням на докази виявлених порушень відзив на позов не містить (а.с.173-175).
При цьому, відповідачем надані докази, зокрема, додатки до акту перевірки 2,3,5 (а.с.184,186), які неможливо прочитати та ідентифікувати, а відповідно, їм неможливо надати і правову оцінку, тому такі копії документів не можуть бути визнані судом належними доказами в силу ст.73 КАС України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши за критеріями, встановленими ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що оспорювані рішення є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто, прийняті з порушенням процедури їх прийняття, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання судом таких рішень протиправними та їх скасування.
В той же час, доводи позивача з приводу порушення відповідачем строків прийняття податкових повідомлень-рішень, встановлених п.86.8 ст.86 ПК України (протягом 10 робочих днів з дня вручення акту перевірки платнику податків), є неспроможними, тому не можуть бути покладені в основу даного судового рішення як процедурні порушення, з огляду на таке.
У відповідності до вимог п.86.8 ст.86 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - липень 2021р.) передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.
Тобто, із аналізу наведеної норми слідує, що відповідне податкове повідомлення-рішення приймається після дня вручення платнику податків акту перевірки протягом, не 10 робочих днів, як зазначив позивача у позові, а протягом 15 робочих днів після дня вручення акту перевірки платнику податків.
Отже, враховуючи ті обставини, що позивач отримав акт перевірки 09.07.2021р. (про що зазначено у позові самим позивачем), останнім робочим днем прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень є 30.07.2021р., а відтак, приймаючи спірні рішення саме 30.07.2021р., відповідач як суб'єкт владних повноважень дотримався строків їх прийняття, встановлених п.86.8 ст.86 ПК України.
Таким чином, твердження позивача щодо порушення відповідачем строків прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованим та проведеним аналізом норм п.86.8 ст.86 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), судом спростоване.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
А згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача понесені ним згідно платіжного доручення від 01.02.2022р. №2041 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. з урахуванням заявлених вимог майнового характеру, виходячи із розрахунку ставки судового збору, встановленого ст.4 Закону України «Про судовий збір» на момент подання позову - 27.01.2022р. (а.с.123).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0575410707, №0575400707, №575550707 від 30.07.2021р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0575410707, №0575400707, №575550707 від 30.07.2021р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, місто Київ, проспект Соборності, буд. 15, каб. 219, код ЄДРПОУ 42547705) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва