18 червня 2024 рокуСправа №160/4522/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
19.02.2024 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якій просить:
- стягнути з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суму заборгованості по орендній платі з фізичних - 328 460,76 грн. на бюджетний рахунок UA88899980334139815000015744, банк отримувач Казначейство України (ел.адм.подат.), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 18010900, отримувач коштів ГУК в Одеській області.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що у відповідача наявний податковий борг перед бюджетом у розмірі 328 460,76 грн. Заборгованість по орендній платі з фізичних осіб, виникла в результаті нарахування згідно з податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9028444221 від 18.02.2023 року в сумі 328 460,76 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0019509-1305-1532 від 15.08.2023 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом (копія додається). З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача податковий борг.
Ухвалою від 21.02.2024 року прийнято позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про відкриття провадження по справі відповідачем отримано 10.05.2024 року, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.
22.05.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне. 10.06.2004 року між відповідачем та Одеською міською радою (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:13:006:0008). 10.02.2023 року між відповідачем (Дарувальник) та ОСОБА_2 (Обдаровуваний) укладено договір дарування нерухомого майна. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 передав безоплатно у власність, а його син: ОСОБА_2 , прийняв, як дарунок, нежитлові будівлі, далі за текстом - Об'єкт, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та які, в цілому, складаються з: цех, під літ. «А»; склад, під літ. «Б,Б1»; підсобні будівлі, під літ. «В», загальною площею всього Об'єкту: 4506,9 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 3.6550 га, кадастровий номер: 5110137300:13:006:0008, яка знаходиться в комунальної власності та була передана в користування. Інші нежитлові приміщення, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 36550 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, Малиновському районі, Овідіопольська дуга №5 (кадастровий номер 5110137300:13:006:0008) у приватній власності у відповідача відсутні. Тож, на думку відповідача, до нового власника об'єктів нерухомості перейшов встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку та орендної плати, на якій розташоване набуте ним майно.
Одночасно, представник відповідача вказав, що в лютому 2024 року відповідач подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік, відповідно до якої нараховано до зменшення податкове зобов'язання за січень 2023 в розмірі 3609.40 грн, з лютого -по грудень 2023 року в розмірі 46922,88 грн. щомісячно. Розмір оренди за січень 2023 зменшено у зв'язку з тим, що невірно розраховано суму орендної плати за рік. А тому, у зв'язку з поданням уточнюючої декларації заборгованість за відповідачем відсутня.
17.06.2024 року відповідачем долучено докази понесення витрат на правову допомогу.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Заборгованість ФОП ОСОБА_1 по орендній платі з фізичних осіб, виникла в результаті нарахування згідно з податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9028444221 від 18.02.2023 року в сумі 328 460,76 грн.
У матеріалах справи наявний розрахунок податкової заборгованості станом на 23.11.2023 року, де зазначено, що загальна сума заборгованості - 328 460,76 грн.
Дати нарахувань - основний платіж:
30.03.2023 року - 0,6 грн
01.05.2023 року - 46 922,88 грн
30.05.2023 року - 46 922,88 грн
30.06.2023 року - 46 922,88 грн
31.07.2023 року - 46 922,88 грн
30.08.2023 року - 46 922,88 грн
02.10.2023 року - 46 922,88 грн
30.10.2023 року - 46 922,88 грн.
Також відповідно до довідки про суми податкового боргу станом на 23.11.2023 року у ОСОБА_1 наявний податковий борг всього на суму 625 225,13 грн, з яких: 328 460,76 грн - орендна плата з фізичних осіб, 296 764,37 грн - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплач фізособами, які є власниками об'єктів нежитл нерух.
15.08.2023 року Головним управління ДПС в Одеській області надсилалась ФОПМ ОСОБА_1 податкова вимога форми «Ф» №0019509-1305-1532 від 15.08.2023 року на суму 187 692,12 грн, яка була повернута позивачу «за закінченням терміну зберігання».
Означене слугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Обов'язок сплати податків платником передбачений і підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України(далі - ПК України), відповідно до якого платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надане право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Податковим боргом, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У свою чергу, узгодженою вважається сума грошового зобов'язання та/або пені, самостійно обчислена платником податків та зазначена у поданій податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з пунктом 286.2 статі 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
На підставі пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/ або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Як зазначено в пункті 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідач відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.06.2004 року, був орендарем земельної ділянки яка знаходяться за адресою (п. 1.1 Договору): м. Одеса, Малиновський район, Овідіопольська дуга №5 (кадастровий номер 5110137300:13:006:0008).
Податковий борг з орендної плати виник внаслідок не сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання за самостійно поданою відповідачем річною декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9028444221 від 18.02.2023 року за 2023 рік, якою задекларовано річну суму орендної плати у сумі 563 074,56 грн, щомісячні платежі: по 46 922,88 грн.
Разом з цим, 11.03.2024 року ОСОБА_1 подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2023 рік, якою зменшив нараховане за 2023 рік податкове зобов'язання з 563 074,56 грн до 43 313,48 грн, нарахована сума до зменшення складає 519 761,08 грн, в т.ч. щомісячно березень - жовтень 2023 року по 46 922,88 грн.
Така декларація прийнята контролюючим органом 12.03.2024 року за реєстраційним №9385295818, що підтверджується Квитанцією №2, долученою відповідачем до матеріалів справи.
Отже, враховуючи те, що заявлена до стягнення сума податкового боргу (недоїмка з орендної плати нарахована за 2023 рік) складала 328 460,76 грн (станом на 23.11.2023 року), при цьому ОСОБА_1 подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата) від 11.03.2024 року за 2023 рік і така декларація прийнята податковим органом, суд дійшов висновку що станом на час розгляду справи сума недоїмки з орендної плати, яка є податковим боргом, що утворився у зв'язку із несплатою узгоджених податкових зобов'язань за 2023 рік, відсутня.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Окрім того, суд у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості позбавлений процесуальної можливості здійснити правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені у ППР, аналогічно суд позбавлений можливості здійснити і оцінку правомірності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснити суд у провадженні за позовом платника податків про оскарження дій податкового органу з нарахування пені або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов (правова позиція Верховного Суду у постанові від 15.06.2023 року у справі № 160/13436/22).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 143, 242-246, 255, 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко