30 квітня 2025 рокуСправа №160/6197/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Донецькій області від 20.01.2025 року № 046450005540 щодо відмови йому в перерахунку пенсії відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі довідок про заробітну плату № 238/3468/д від 16.10.2018 року, №239/3468/д від 16.10.2018 року та № Л-269 від 05.04.2019 року;
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Донецькій області здійснити йому з 16.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум на підставі довідок про заробітну плату № 238/3468/д від 16.10.2018 року, № 239/3468/д від 16.10.2018 року та № Л-269 від 05.04.2019 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач з 04.07.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 16.01.2025 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії у зв?язку з додатково наданими документами, а саме довідками про заробітну плату № 238/3468/д, №239/3468/д від 16.10.2018 року та № Л-269 від 17.04.2019 року відповідно до ст.40 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте 20.01.2025 року відповідачем було прийнято рішення від 20.01.2025 року за №046450005540 про відмову у перерахунку пенсії, з огляду на положення абзацу першого частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за будь які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 р. підлягає перевірці на відповідність первинними документами. Підставою для відмови в перерахунку стало не надання завірених в установленому порядку копій первинних документів, на підставі яких складено довідки. Позивач зазначає, що відсутність у відповідача бажання здійснити перевірку відомостей про заробітну плату, що відображена у довідках про заробітну плату для обчислення пенсії, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження його у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду, 18.023.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу відповідно до наданих архівних довідок про заробітну плату №238/3468/д, № 239/3468/д від 16.10.2018 року та № Л-269 від 05.04.2019 року, оскільки відсутні підтвердження достовірності видачі довідки, а отже провести перерахунок середньомісячного заробітку з урахуванням зазначених довідок згідно із ст.40 Закону №1058-IV немає законних підстав. За таких обставин, позивач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позову, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що з 04.07.2020 року позивач перебуває на обліку Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
16.01.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням даних у пенсійній справі, доданої довідки ОК-5 та довідок про заробітну плату № 238/3468/д, №239/3468/д від 16.10.2018 року та № Л-269 від 17.04.2019 року.
За принципом екстериторіальності заява позивача від 16.01.2025 року щодо перерахунку пенсії була розглянута Головним управлінням ПФУ в Донецькій області.
Рішенням відповідача від 20.01.2025 року № 046450005540 прийнято рішення відмовити позивачу в перерахунку пенсії з додаванням заробітної плати згідно до статті 40 Закону «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», з огляду на наступне:
«Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
3 огляду на положення абзацу першого частини першої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 підлягає перевірці на відповідність первинним документам.
Для перерахунку пенсії заявник надав скан копії копій довідок про заробітну плату №239/3468/д від 16.10.2018 р., №1-269 від 17.04.2019 р. за періоди роботи з березня 1984 р. по грудень 1989 р., з березня 1994 р. по квітень 2000 р.
Завірені в установленому порядку копії первинних документів, на підставі яких складена довідка, не надані».
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно із частиною четвертої статті 45 вказаного Закону, яка визначає строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Аналогічні положення містяться в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Розділ ІІ вказаного Порядку містить перелік документів, необхідних, зокрема для призначення, перерахунку пенсії, одним з яких є довідка про заробітну плату.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований нормами статті 40 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно із підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку № 22-1 (який визначає документи, що додаються до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми (пункт 2.10 розділу II зазначеного Порядку).
Обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року (тобто, по 30 червня 2000 року включно) є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі № 341/1132/17.
Поряд з чим, у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: «посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні». Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 26.10.2022 у справі №808/1735/18.
З матеріалів справи судом видно, що архівна довідка про заробітну плату №239/3468/д від 16.10.2018 року, яка видана ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД», містить інформацію про розмір заробітної плати позивача за період з січня 1984 року по січень 1989 року (включно) по місяцях. Довідка видана на підставі особових рахунків за період з 02.03.1984 р. по 31.12.1989 р.
Архівна довідка про заробітну плату №238/3468/д від 16.10.2018 року, яка видана ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД», містить інформацію про розмір заробітної плати позивача за період з січня 1990 року по лютий 1994 року (включно) по місяцях. Довідка видана на підставі особових рахунків за період з 01.01.1990 р. по 21.02.1994 р.
Архівна довідка про заробітну плату №Л-269 від 17.04.2019, яка видана Комунальною установою «Новомосковський районний трудовий архів», містить інформацію про розмір заробітної плати позивача з березня 1994 року по квітень 2000 року (включно). Довідка видана на підставі первинних документів: «ф.114, оп.1-Л, спр.94, арк.25-36, спр.107, арк.2-13, спр.4, арк.2-10.
Суд зазначає, що надані позивачем довідки про заробітну плату містять інформацію про розмір заробітної плати по місяцях, видані на підставі первинних документів, про що зазначено у вказаних довідках, а тому відповідають вимогам Порядку №22-1.
Крім того, відповідно до абз. 2 п. 2.10 Порядку №22-1 у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Отже, вищевказані довідки містять всі необхідні реквізити, що і форма такої довідки, затверджена Додатком 5 до Порядку № 22-1.
Відповідачем, як суб'єктом призначення та перерахунку пенсії не доведено, що надані позивачем архівні довідки для обчислення пенсії містять неповні, сумнівні чи недостовірні відомості, а отже підлягають врахуванню при визначенні розміру пенсії.
Пенсійний орган не може нівелювати відомості довідки про заробітну плату, оформленої належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу та одержаної заробітної плати.
Також суд зазначає, що у постанові від 12.04.2021р. у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що покликання пенсійного органу на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 р. у справі № 280/1411/16-а та від 26.10.2022 р. у справі №808/1735/18.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Отже, саме на підприємство покладається обов'язок збереження документів щодо заробітної плати працівників та навіть невиконання цього обов'язку підприємством не є підставою покладання відповідальності на працівника за незбереження такої інформації.
Правова позиція в частині покладення відповідальності за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, саме на роботодавця (страхувальника) неодноразово була висловлена Верховним Судом по даній категорії справ, зокрема, у постановах від 23 січня 2019 року (справа № 489/5807/16-а), від 11 квітня 2018 року (справа № 712/9936/17), від 07 лютого 2019 року (справа №344/6370/14-а).
Водночас, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення (перерахунку) пенсії, та обґрунтованість видачі таких.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а, від 05.03.2020 у справі №539/3234/16-а, від 04.05.2022 у справі №819/946/18, від 13.07.2022 у справі №620/4800/20.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був врахувати заробітну плату, зазначену в архівних довідках № 238/3468/д, №239/3468/д від 16.10.2018 року, які видані ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД» та довідки № Л-269 від 05.04.2019 року, яка видана Комунальною установою «Новомосковський районний трудовий архів».
Сам факт непроведення відповідачем перевірки відповідності відомостей щодо заробітної плати позивача наданим документам, не є підставою для відмови у врахуванні заробітної плати, зазначеної в довідках.
Як зазначалося, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 (справа №291/99/17)».
Суд зазначає, що за змістом частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд також зазначає, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей для здійснення перерахунку пенсії позивача, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Отже, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не враховано надані позивачем архівні довідки № 238/3468/д від 16.10.2018 року, 239/3468/д від 16.10.2018 року, які видані ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД» та № Л-269 від 05.04.2019 року, яка видана Комунальною установою «Новомосковський районний трудовий архів», а тому суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області №046450005540 від 20.01.2025 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 16.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно із ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Крім того, статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе лише зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату № 238/3468/д від 16.10.2018 року, №239/3468/д від 16.10.2018 року, які видані ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД» та № Л-269 від 05.04.2019 року, яка видана Комунальною установою «Новомосковський районний трудовий архів», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. (1 211,20 грн. : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.01.2025 року № 046450005540, яким відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату № 238/3468/д від 16.10.2018 року, №239/3468/д від 16.10.2018 року, які видані Публічним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД» та № Л-269 від 05.04.2019 року, яка видана Комунальною установою «Новомосковський районний трудовий архів», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, 3., м.Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма