30 квітня 2025 рокуСправа №160/6187/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області про відмову в перерахунку № 047250023941 від 10.02.2025 року, підписане 11.02.2025 року, за № 1926/03-16 (про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування");
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію за віком. Так, позивач на час досягнення пенсійного віку працювала на посаді асистента вчителя Кам'янського ліцею Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області. 04.02.2025 позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії (про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"). Проте, рішенням № 047250023941 від 10.02.2025 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії, оскільки на день досягнення пенсійного віку вона не працювала на посадах, які дають прав на призначення пенсії за вислугу років. Так, за документами, наявними в матеріалах електронної пенсійної справи встановлено, що з 01.09.2023 року по даний час позивач працює асистентом вчителя. Згідно із постановою КМУ від 04.11.1993 року №909, посади пов?язані з науково-педагогічною діяльністю, такі як асистент, не входять до переліку тих які враховуються при визначені права на призначення пенсії за вислугу років. Позивач зазначає, що постановою КМУ від 14.06.2000 року №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням віднесено до посад педагогічних працівників. Вважаючи спірне рішення відповідача-1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернулася до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду, 12.03.2025 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з 02.12.2024 р. позивачу призначена пенсія за віком. 04.02.2025 р. позивач звернулася до із заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про виплату грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки після виходу на пенсію таку допомогу їй не було виплачено. Так, рішенням Головного управління ПФУ в Закарпатській області №047250023941 від 10.02.2025 р. позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги.
За документами, наявними в матеріалах електронної пенсійної справи, встановлено, що з 01.09.2023 року по час прийняття рішення позивач працює асистентом вчителя. Згідно із постановою КМУ від 04.11.1993 року №909, посади пов?язані з науково-педагогічною діяльністю, такі як асистент, не входять до переліку тих які враховуються при визначені права на призначення пенсії за вислугу років. З урахуванням зазначеного, прийнято рішення відмовити позивачу в призначені одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти, оскільки на день досягнення пенсійного віку вона не працювала на посадах, які дають право призначення пенсії за вислугу років. За таких обставин, відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідачу-2 позовна заява з додатками та ухвала суду від 28.02.2025 року доставлені до його електронного кабінету 25 та 28 лютого 2025 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву. Ані належним чином завіреної копії пенсійної справи, чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-2 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
До суду 08.04.2025 року від відповідача-1 надійшли також матеріали пенсійної справи позивача.
Ухвалою суду від 30.04.2025 року було відмовлено відповдачу-1 у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача-1, викладену у відзиві на позову, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.12.2024 р. призначено пенсію за віком та, відповідно, вона перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області.
Після призначенні пенсії за віком, позивач 04.02.2025 року звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення грошової допомоги та її виплати відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління ПФУ в Закарпатській області.
Відповідно до рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області №047250023941 від 10.02.2025 року, вказано наступне. Так, за документами, наявними в матеріалах електронної пенсійної справи, встановлено, що з 01.09.2023 року по час прийняття рішення позивач працює асистентом вчителя. Згідно із постановою КМУ від 04.11.1993 року №909, посади пов?язані з науково-педагогічною діяльністю, такі як асистент, не входять до переліку тих які враховуються при визначені права на призначення пенсії за вислугу років. Враховуючи вказане, відповідачем-1 прийнято рішення відмовити позивачу в проведенні перерахунку пенсії, тобто в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2024 р. - не менше 30 років.
Пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Так, на момент виходу на пенсію позивач працював на посаді асистента вчителя в Кам'янському ліцеї Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області.
Переліком № 909 визначено, що робота в загальноосвітніх навчальних закладах дає право на отримання пенсії за вислугу років та в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Тобто, посада асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу не значиться у Переліку №909.
При цьому, постановою КМУ від 14.06.2000 року №963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням віднесено до посад педагогічних працівників.
Постанова КМУ від 15.08.2011 року №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» зазначає, що «особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами».
З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання (наказ Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року за № 327). Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 року №1205.
У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту №1/9-675 від 25.09.2012 «Щодо посадових обов'язків асистента вчителя» зазначено орієнтовні кваліфікаційні характеристики асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням, які розроблені у зв'язку з введенням зазначеної посади до типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 року за №1308/8603. Так, в описі посадових обов'язків асистента вчителя зазначено, що асистент вчителя забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами, разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності; у складі групи фахівців бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами.
Крім того, ОСОБА_1 була надана довідка, яка видана Кам'янським ліцеєм Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області за №27 від 31.01.2025 року, з якої вбачається, що позивач з 01.09.2023 року і по теперішній час (дату видачі довідки 31.01.2025 р.) працює на посаді асистента вчителя (наказ по Кам?янському ліцею Червоногригорівської селищної ради від 31.08.2023 року №64-к «Про переведення на посаду асистента вчителя з 01.09.2023 року), згідно із постановою КМУ від 14.06.2000 року №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада асистента вчителя відноситься до педагогічних посад.
Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач працював на посаді «асистент вчителя», яка не дає права на виплату грошової допомоги, є необґрунтованими.
Суд зазначає, що позивачу з грудня 2024 року призначена пенсія за віком. Станом на день досягнення пенсійного віку позивач працював у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області за №047250023941 від 10.02.2025 року про відмову позивачу в призначенні (перерахунку) одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути її заяву про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фону України в Закарпатській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу. В свою чергу Головне управління Пенсійного фону України в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення відповідачем-2.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фону України в Закарпатській області зобов'язано прийняти рішення про призначення пенсії позивачу.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фону України в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов'язаних з розглядом заяви позивача, а отже права останньої відповідачем-2 не порушені.
З огляду на висновки суду про протиправність рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача-1 призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spai№) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 937, 92 грн.
Позивачем до суду подано через підсистему "Електронний суд", то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" позивач мала за дві позовні вимоги сплатити 1937, 92 грн.
Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 суму сплаченого судового збору розмірі 968,96 грн. (1937, 92 грн. : 2).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фону України в Закарпатській області №047250023941 від 10.02.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні (перерахунку) одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл.Народна, 4, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063). на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма