28 квітня 2025 рокуСправа №160/4487/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/4487/25 за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
11 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:
- скасувати рішення № 047250021091 від 11.11.2024 та визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до загального стажу періодів роботи з 10.11.1988 по 15.05.1992, з 15.05.1992 по 18.05.1996 та з 10.11.1988 по 31.12.1991 з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців страхового стажу;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області та головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періодів роботи з 10.11.1988 по 15.05.1992, з 15.05.1992 по 18.05.1996 та з 10.11.1988 по 31.12.1991 з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців страхового стажу, призначити та виплатити пенсію починаючі з 04.11.2024.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача-2 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував окремі періоди роботи позивача, а також неналежним чином обчислив інші періоди роботи позивача.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/4487/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4487/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
14 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що у позивача відсутнє право на пенсію відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, оскільки немає достатньої кількості стажу. Повторює обґрунтування рішення, яке є предметом оскарження, щодо підстав незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.
16 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено матеріали пенсійної справи позивача.
Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримали завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням відповідача-2 від 11.11.2024 року №047250021091 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Вказано, що до страхового стажу не враховано періоди роботи в російській федерації через відсутність міжнародних угод з питань пенсійного забезпечення, а саме період з 16.05.1992 по 18.05.1996 роки. Додатково вказано, що не зараховано період роботи через недолік його оформлення, а саме період з 10.11.1988 по 15.05.1992 роки.
Не погодившись з такими рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо періоду роботи з 10.11.1988 року по 15.05.1992 року.
Щодо цього періоду відповідач окремо вказав на його незарахування через відсутність печатки в записі при звільненні.
В трудовій книжці позивача НОМЕР_2 в наявності наступні записи:
*Торгове відділення «Перемога» Індигірського продзабезпеч.
9) 10.11.1988 року - прийнята в їдальню №6 робітником тимчасово;
10) 15.05.1992 року - звільнена переводом на копальню «Перемога».
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 року №656 затверджено постанову «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі - Порядок №656).
Порядок №656 містить наступні положення:
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1 Порядку №656).
Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою (п. 5 Порядку №656).
З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), призначення, переміщення та звільнення адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки (п. 7 Порядку №656).
Трудові книжки зберігаються в адміністрації підприємства, установи, організації як бланки суворої звітності, а при звільненні робітника чи службовця видаються йому руки (п. 11 Порядку №656).
При звільненні робітника чи службовця всі записи про роботі, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою (п. 13 Порядку №656).
Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18 Порядку №656).
Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі - Інструкція №162)
Згідно п. 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій*, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.
У трудову книжку вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не записуються.
Пунктом 2.3. Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).
Основним правовим питанням в цій справі є правові наслідки відсутності на першій сторінці трудової книжки позивача чіткої печатки підприємства та виправлення щодо дати заповнення трудової книжки. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.
Вищевикладені правові висновки є актуальними і для юридичної ситуації позивача, оскільки попри відмінність правових актів, які регулювали спірні правовідносини, юридичний зміст таких актів є тотожним - фактичне ведення трудових книжок, а також відповідальність за таке ведення, покладається на роботодавця, а не працівника.
Суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивача, оскільки в іншій частині її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що міститься відомості про стаж позивача в періоди його роботи.
В цій справі позивач не є та не може бути відповідальною особою за формальні недоліки в оформленні його трудової книжки, допущені посадовою особою роботодавця при заведенні трудової книжки.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, однак з урахуванням наступних висновків суду.
Щодо періоду роботи з 16.05.1992 року по 18.05.1996 року.
Щодо цього періоду відповідач окремо послався на вихід України з міжнародно-правових угод, в зв'язку з чим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на РРФСР по 31.12.1991 року.
В трудовій книжці позивача НОМЕР_2 в наявності наступні записи:
11) 15.05.1992 року - прийнята в їдальню кухонним робітником по 2 розряду;
12) 18.05.1996 року - звільнена за власним бажанням.
Суд зауважує, що відповідач вказав початок цього періоду з 16.05.1992 року, однак згідно трудової книжки позивача робота розпочата 15.05.1992 року.
Згідно п. 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода) для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 13 Угоди встановлено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 здійснено вихід України з Угоди.
Водночас, такий вихід не створює правових наслідків для прав, набутих в період дії угоди. Оскільки позивач працював на території російської федерації в період дії Угоди, яка передбачала взаємне визнання стажу, такий стаж позивача визнається на території України для цілей призначення позивачу пенсії.
В свою чергу норми Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах мають процедурний характер відносно Угоди, в якій містяться норми матеріально-правового характеру.
Однак, позовні вимоги про зобов'язання зарахувати спірний період роботи до стажу позивача є передчасними, оскільки відповідачем-2 відмовлено у зарахуванні цих періодів не з огляду на їх змістовну оцінку, а за формальним критерієм - через відсутність міжнародно-правової угоди. Як наслідок, відповідач-2 не реалізував повною мірою наявні у нього повноваження зі спірного питання, а тому наразі не може бути зобов'язаний прийняти рішення конкретного змісту.
Водночас, суд зауважує, що відповідач-2 не має права при новому розгляді заяви посилатися на обставини, які стали підставою для прийняття рішення, яке скасовано судом за результатом судового розгляду цієї справи.
При цьому позовні вимоги щодо зарахування цих періодів з урахуванням кратності також є передчасними, оскільки відповідач-2 не вирішував питання про застосування кратності до таких періодів, натомість відхилив такі періоди в цілому. Отже, за відсутності прояву застосування власних повноважень суб'єктом владних повноважень накладення на нього зобов'язання, в якому фактично було б втілено результат застосування таких власних повноважень, було б втручанням в його дискреційні повноваження без надання органу влади реалізувати наявну компетенцію.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо періоду роботи з 10.11.1988 року по 31.12.1991 року.
Позивач окремо виокремив цей період. Водночас, він повністю перебуває в межах періоду з 10.11.1988 року по 15.05.1992 року. Самостійних предмету та підстав позову щодо цього періоду позовна заява не містить. При цьому в цей період позивач працювала на одній і тій самій посаді (п. 9, 10 трудової книжки).
Отже, правові висновки суду щодо періоду з 10.11.1988 року по 15.05.1992 року є релевантними і щодо цієї частини позовних вимог.
Щодо способу захисту права позивача суд зазначає наступне.
Перший спірний період (з 10.11.1988 року по 15.05.1992 року) також стосувався роботи позивача на території РРФСР. Отже, хоча відповідач-2 і не зробив щодо нього зауваження, аналогічного зауваженню до періоду роботи з 15.05.1992 року по 18.05.1996 року, правозастосування стосовно цих періодів має бути однаковим.
Таким чином, висновками суду, з урахуванням яких відповідач-2 повинен повторно розглянути заяву про призначення пенсії є наступні:
1) тривалість періоду роботи згідно записів 11, 12 трудової книжки позивача складає з 15.05.1992 року (не з 16.05.1992 року) по 18.05.1996 року;
2) зауваження до періоду роботи з 10.11.1988 року по 15.05.1992 року щодо відсутності печатки організації при звільненні з роботи має формальний характер, в наявній юридичній ситуації не є самостійною підставою для неврахування періоду роботи, а тому таке зауваження не може бути заявлено повторно;
3) як період з 10.11.1988 року по 15.05.1992 року, так і період роботи з 15.05.1992 року по 18.05.1996 року мають бути розглянуті з урахуванням висновку суду про те, що оскільки позивач працював на території російської федерації в період дії Угоди, яка передбачала взаємне визнання стажу, такий стаж позивача визнається на території України для цілей призначення позивачу пенсії.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання саме відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, отже в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 слід відмовити.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжним документом від 21.02.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято рішення, що є предметом оскарження.
Судовий збір належить стягнути у повному розмірі, оскільки основна позовна вимога задоволена повністю.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №640/9717/19.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.11.2024 року №047250021091, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.11.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко