25 квітня 2025 рокуСправа №160/5779/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/5779/25 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
20 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- стягнути податковий борг з платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 21271,67 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що щодо відповідача обліковується податковий борг по єдиному податку, який виник в зв'язку з несплатою грошового зобов'язання на суму 21271,67 грн.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/5779/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5779/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
На виконання ч.2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява з додатками направлена відповідачу позивачем, що підтверджується поштовою накладною від 20.02.2025 року №4901400047008, а також описом вкладень.
Ухвала про відкриття провадження направлена відповідачу засобами поштового зв'язку - рекомендованим листом №0610235593400, який повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, наявні підстави для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
09 листопада 2022 року відповідачем подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за три квартали 2022 року. Згідно цієї декларації обсяг доходу за звітний (податковий) період, що оподатковується за ставкою 5% - 1443142,63 грн, сума податку за ставкою 5% - 72157,13 грн, сума єдиного податку, яка підлягає сплаті - 21470,61 грн.
17 квітня 2023 року позивачем щодо позивача сформовано податкову вимогу №0003301-1306-0436, згідно якої станом на 16.04.2024 року у відповідача наявний податковий борг на суму 21271,67 грн. Вимога направлена відповідачу поштовим відправленням №4902502128513, що повернулося відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Матеріалами справи підтверджується безперервність існування у відповідача податкового боргу з дати винесення вищевказаної податкової вимоги.
Доказів сплати податкового боргу відповідачем не надано. Заявлений до стягнення розмір боргу відповідає відомостям ІКП відповідача.
В рамках реалізації державної податкової політики відповідач як орган стягнення звернувся з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
За приписами підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підп. 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України).
За п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
За пунктами 95.1.-95.4. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом-повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
На виконання вищевказаних положень Податкового кодексу України позивач у встановленому порядку надіслав на адресу відповідача податкову вимогу.
Згідно п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Обов'язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема, податкової вимоги у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.02.2024 року у справі № 600/5156/21-а.
Жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.11.2023 року у справі №640/24273/19.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.
Відповідачем не спростовано доводи податкового органу, стосовно надіслання податкової вимоги в порядку встановленому законом.
Суд повторює, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.01.2024 року у справі №140/12235/21.
Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, формування щодо такого податкового боргу контролюючим органом податкової вимоги, а також безперервність існування такого боргу у позивача з моменту формування податкової вимоги до звернення позивача до суду, при цьому докази оскарження та скасування такої податкової вимоги в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо розмірів заявлених до стягнення коштів, їх обґрунтованості, відсутність доказів оскарження податкового боргу, самостійність визначення сум податкових зобов'язань та відсутність самостійного погашення відповідачем податкового боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами.
Також суд констатує дотримання позивачем строків для визначення відповідачу грошового зобов'язання згідно п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Такі витрати позивачем у справі не понесені, а отже не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 21271,67 гривень (двадцять одна тисяча двісті сімдесят одна гривня 67 копійок).
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко