01 травня 2025 рокуСправа №160/790/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій,
У проваджені суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій.
Рішенням суду від 18.03.2025 року позовну заяву задоволено частково.
До суду засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 45' 000грн. 00коп.
При розгляді заяви, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч.2 ст.252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частиною 1 ст.143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Так, згідно із ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналізуючи вищенаведені норми, можна зробити висновок про те, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом враховується як пов'язаність вчинених дій адвокатом із розглядом даної справи, так дійсність і обґрунтованість та розумність визначення їх обсягу і розміру.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви представником позивача долучено:
- копію договору №03 про надання правової допомоги від 08.01.2025 року;
- копію акту виконаних робіт від 18.04.2025 за договором про надання правової допомоги №03 від 08.01.2025 року.
Зі змісту наданої суду копії договору №03 про надання правової допомоги від 08.01.2025 року вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Гусаковою Оксаною Борисівною укладено договір предметом якого є надання клієнту правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Відповідно до п.4.1 вказаного договору вартість послуг, обумовлених даним договором складається з: надання консультації - 1000,0грн.; аналіз матеріалів справи - 3000,0грн; складання позовної заяви - 10000,0грн.; складання зави про забезпечення позову - 5000,0грн.; складання пояснення по суті справи - 2000,0грн.; складання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу - 2000,0грн.
Згідно п.4.2 вказаного договору, гонорар успіху адвоката визначено в розмірі 40 000 гривень. Вказана сума підлягає виплаті пропорційно задоволеним вимогам за позовом у справі згідно предмету цього Договору.
Пунктом 4.3 вказаного договору, оплата наданих послуг здійснюється після 30-ти днів з моменту підписання акту-виконаних робіт після набрання рішення законної сили.
Згідно копії акту виконаних робіт від 18.04.2025 за договором про надання правової допомоги №03 від 08.01.2025 року вбачається, що адвокатом позивачу надані таки види правової допомоги, а саме: первинне консультування клієнта щодо порушених прав - 1000,0грн.; аналіз матеріалів справи: підготовка правової позиції, обґрунтування вимог позовної заяви - 3000,0грн.; складання позовної заяви: пошук та застосування норм права та судової практики, написання позовної заяви, копіювання додатків та їх завірення - 10000,0грн.; складання заяви про забезпечення позову від 10.01.2025 - 5000,0грн.; складання пояснення по суті справи від 11.02.2025, 03.04.2025 - 2000,0грн./1 пояснення; складання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу - 2000,0грн.; гонорар успіху адвоката - 20000,0грн. Всього - 45000,0грн.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛу справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Тобто, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд бере до уваги, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та дійсним, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує, що представником позивача не надано доказів понесення витрат на правову допомогу, а також є неспівмірними зі складністю даної справи.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зауважує, що предмет позову не є складним, оскільки розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що вказує на її малозначність. Зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову викладено без належного обґрунтування, оскільки задоволено частково. Також, безпідставне посилання представника позивача в акті виконаних робіт від 18.04.2025, на копіювання додатків та їх засвідчення, оскільки позовна заява та заява про забезпечення позову подані засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд», де документи долучені у вигляді фотокопій, а не сканованих копій.
При цьому, аналіз матеріалів справи не можна вважати додатковою послугою адвоката, оскільки справа фактично складається з позову та відзиву, а також процесуальних документів, які наявні в електронному кабінеті. Крім того, пояснення подані представником позивача засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» містять обґрунтування та посилання, аналогічні зазначеним у позовній заяві. Подані 03.04.2025 засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» представником позивача пояснення, не несуть жодного смислового навантаження по суті спору, оскільки складаються з двох абзаців, один з яких описує справу, що розглядається, другий - містить посилання на іншу адміністративну справу.
Відтак, беручи до уваги норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, а також і зміст наданих послуг за вищенаведеним актом виконаних робіт, суд приходить до висновку, що визначення їх обсягу і розміру у загальній сумі 45' 000грн. 00коп. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, а також відсутність підтвердження оплати у вищезазначеному розмірі та доведеність витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу, а тому, відсутня підстава для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для винесення додаткового судового рішення у даній справі, а тому у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №160/790/25 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.134, 139, 241, 243, 252, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій - відмовити.
Копію ухвали надіслати:
- позивачу та його представнику за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- відповідачу до електронного кабінету.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська