05 травня 2025 року ЛуцькСправа № 640/4520/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту відповідач) в якому просить:
1) визнати дій Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по відмові у реєстрації місця проживання громадянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , - протиправними.
- скасування рішення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову в реєстрації місця проживання громадянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;
- зобов'язання Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання громадянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , шляхом внесення відомостей до паспортного документу громадянки ОСОБА_1 про її місце проживання за вказаною адресою та внесення цих даних до Єдиного державного демографічного реєстру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, є власником квартири АДРЕСА_2 . З метою реєстрації свого місця проживання за вказаною вище адресою, позивач звернулася з відповідною заявою до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, втім останньою було відмовлено в її задоволенні з посиланням на подання неповного пакету документів (відсутня поштова адреса багатоквартирного будинку).
ОСОБА_1 вважає такі дії протиправними, а рішення про відмову в реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_1 таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято з порушенням ст. 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016 № 207.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/4520/19 та постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
21.05.2019 представником Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надано по даній справі відзив, в якому відповідач проти адміністративного позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити.
Відзив обґрунтовано тим, що підставою для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 став пункт 11 Правил реєстрації місця проживання, а саме: у поданих документах вказано недостовірну інформацію щодо адреси місця реєстрації.
Зокрема, відповідач звертав увагу, що відповідно до Реєстру адрес міста Києва, за будівельною адресою об'єкту будівництва «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 , 58, АДРЕСА_4 » поштову адресу - АДРЕСА_5 , - не присвоєно. Вказаний факт також підтверджено, як зазначив відповідач, листом Дніпровської районної в місті Києві державною адміністрацією № 8189/35/2/103 від 07.09.2018, згідно якого обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Райдужний район» відмовлено у присвоєнні поштової адреси АДРЕСА_5 .
А тому, на думку відповідача, зважаючи, що у документах поданих для реєстрації місця проживання подано недостовірну інформацію про адресу житла - АДРЕСА_5 , відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання позивача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інших заяв по суті справ від сторін не надходило.
Згідно із переліком судових справ за формою додатку 3 до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 адміністративна справа №640/4520/19 передана на розгляд Волинського окружного адміністративного суду (https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/).
24.02.2025 справа №640/4520/19 зареєстрована у Волинському окружному адміністративному суді та за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями визначено склад суду (суддя Мачульський В.В.) для розгляду цієї справи.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копія вказаної ухвали була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою його місцезнаходження, та отримано останнім 06.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.62).
Позивачу та представнику позивача копію ухвали надіслано через підсистему «Електронний суд» (а.с.60-61).
Сторони, у встановлений судом строк правом подачі додаткових пояснень не скористалися.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26.02.2019 ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Житловий комплекс «ІЛЬ ПАТІО» квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15).
Згідно рішення приватного нотаріуса Бойко О.В. Київського міського нотаріального округу від 26.02.2019 №45694127 за позивачем на праві приватної власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_6 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2019 №157542939 (а.с.16).
ОСОБА_1 26.02.2019 звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зазначено, що позивач реєструється у власне житло (а.с.18).
За результатами розгляду вказаної заяви відповідач у здійсненні реєстрації місця проживання відмовив ОСОБА_1 через відсутність поштової адреси багатоквартирного будинку (а.с.16-зворот).
Незгода позивача за вказаним рішенням та діями відповідача, обумовила позивача звернутися до суду з даним адміністративним позовом.
При вирішення даного спору по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV (далі - Закон1382-IV).
Згідно з статтею 9-1 Закону1382-IV, орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Аналогічні підстави з яких орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, передбачені і в п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі також - Правила № 207), а саме, якщо:
1) особа не подала необхідних документів або інформації;
2) у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
3) звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Вказані підстави є вичерпними та не передбачають права суб'єкта владних повноважень відмовляти в реєстрації місця проживання в інших випадках, ніж передбачені зазначеними нормативно-правовими актами.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем зазначено, як підставу для відмови реєстрації місяця проживання позивача « п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р№ 207, а саме відсутня поштова адреса багатоквартирного будинку».
Суд зауважує, що вказана підстава не відповідає жодній з підстав, визначеній в п. 11 Правил №207 та ст.9-1 Закону1382-IV, а відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили їх існування.
При вирішенні вказаної справи суд виходить з наступного.
Положеннями статті 3 Закону 1382-IV визначено, що орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради (абз.7).
Місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини (абз.11 ст.3 Закону 1382-IV).
Відповідно до абзацу 11 ст.3 Закону 1382-IV реєстрацію є внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 10 Закону 1382-IV).
На виконання вказаних приписів Кабінетом Міністрів України затверджені Правила №207
Відповідно до п. 1, п. 2 Правил №207 вони визначають механізм здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів. У цих Правилах терміни вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Отже, вказані правові норми свідчать про те, що Правила №207 застосовується лише у випадках, коли необхідно внести відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням її адреси житла/місця перебування, тобто закріпити певний юридичний факт.
При цьому, наявність такої адреси житла/місця перебування є необхідною умовою для застосування юридичних механізмів, передбачених Правилами №207. Відсутність же такої обставини виключає можливість застосування Правил №207 та прийняття будь-яких рішень, що передбачені ними (в тому числі і про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання особи).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Таким чином, Правила №207, як і ст. 9-1 Закону 1382-IV, на які посилається позивач, до спірних правовідносин застосовані бути не можуть, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами справи знаходяться поза межами їх правового регулювання, а посилання на них в оскаржуваному рішенні та під час вчинення відповідних дій свідчать про те, що вони прийняті/вчинені відповідачем не в межах повноважень та не у спосіб, що визначні законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, дії Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, що пов'язані з відмовою у реєстрації місця проживання громадянці ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 на підставі п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, є протиправними.
Також, за вказаних обставин, суд приходить до переконання про протиправність рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.02.2019 про відмову у реєстрації місця проживання громадянці ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 на підставі п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.
Вирішуючи вимогу позивача про зобов'язання Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання громадянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , шляхом внесення відомостей до паспортного документу громадянки ОСОБА_1 про її місце проживання за вказаною адресою та внесення цих даних до Єдиного державного демографічного реєстру, суд, за вказаних вище обставин, приходить до переконання про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки на час вирішення даної справи відсутні відомості щодо присвоєння поштової адреси будинку, де знаходиться квартира, право власності на яку належить позивачу, а відтак, і можливість застосування відповідачем процедур, передбачених Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як передбачено частиною 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до Окружного адміністративного суду місто Києва позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 1536,80 грн, що підтверджується квитанцією №31 від 18.03.2019 (а.с.6).
Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений квитанцією №31 від 18.03.2019, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, що пов'язані з відмовою у реєстрації місця проживання громадянці ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , на підставі п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.02.2019 про відмову у реєстрації місця проживання громадянці ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , на підставі п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (02094, м. Київ, бульвар Івана Котляревського, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський