02 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/885/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес-рейс» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес-рейс» (далі - ТзОВ “Бізнес-рейс», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000261/1 від 31.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/001049.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, 25.10.2024 між фірмою Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) та ТзОВ «Бізнес-рейс» було укладено контракт №31. За умовами контракту продавець - фірма Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) зобов'язалася поставити позивачу товар (транспортні засоби) остаточна кількість якого позначена в інвойсі, проформі та/або специфікації на кожну окрему партію товару.
25.10.2024 фірма Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) виставила позивачу рахунок на загальну суму 15 000,00 євро та 28.10.2024 на виконання умов контракту, позивач перерахував кошти в сумі 15000,00 євро на рахунок продавця.
Позивач з метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав відповідачу митну декларацію митну декларацію №24UA205050038770U1 від 31.10.2024; контракт №31 від 25.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 25.10.2024; платіжну інструкцію в іноземній валюті №271 від 28.10.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 19.10.2020; висновок про якісні характеристики товарів №1167 від 31.10.2024; інші некласифіковані документи (фото автомобіля); договір про надання послуг митного брокера 2/2020-Д від 03.01.2020.
Вартість товару в митній декларації 24UA205050038770U1 від 31.10.2024 позивач визначив із застосуванням основного методу: за ціною договору (контракту).
Однак, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000261/1 від 31.10.2024 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001049.
З оскаржуваними рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки декларант надав усі необхідні документи, що давали відповідачу можливість визначити митну вартість товару за ціною контракту (за основним методом). Ці документи не містять розбіжностей і передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, як документи для визначення числових значень складових митної вартості.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а.с. 61).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити з підстав правомірності оскаржуваних рішень. Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД від 31.10.2024 № 24UA2050500387701U1 не може бути визнана у зв'язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, у зв'язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів (а.с. 65-75).
Ухвалою суду від 18.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні (а.с. 113).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
25.10.2024 між фірмою Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) та ТОВ «Бізнес-рейс» було укладено контракт №31 (а.с. 19). За умовами Контракту №31 продавець постачає товари (транспортні засоби), остаточна кількість яких позначена в інвойсі, проформі та/або специфікації на кожну окрему партію товару (п.1 контракту).
Відповідно до пункту 2 контракту продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/або додатку та/або специфікації. Вантажовідправником може бути третя сторона.
Ціни товарів, що постачаються, повинні бути узгодженими сторонами. Вони вказуються у інвойсах на кожну окрему поставку. Загальна сума контракту дорівнює 15 000,00 євро та складається із сум поставок, що вказані в інвойсах на кожну окрему поставку (п. 3 контракту).
Остаточні розрахунки за товар, що постачається повинні бути виконаними з продавцем протягом 90 календарних днів, починаючи з дати поставки товару. Оплата товару, що постачається по контракту здійснюється, за вибором покупця, в Євро (п. 4 контракту).
25.10.2024 фірма Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) виставила позивачу рахунок, згідно з яким вартість товару - вантажівка IVECO Daily, номер кузова - НОМЕР_2 становить 15000,00 євро (а.с. 22, 22 зворот, з перекладом).
28.10.2024 на виконання умов контракту №31, позивач перерахував на рахунок фірми Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) грошові кошти у сумі 15 000,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 271 та випискою по рахунку (а.с. 24-25).
31.10.2024 ТзОВ “Бізнес-рейс» через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД № 24UA205050038770U1 з метою здійснення митного оформлення товару: "Вантажний автомобіль - тентований, дві осі, що був у використанні, марка згідно з довідником - IVECO, модель згідно з довідником - 72-180, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_2 , загальна кількість місць - 3, призначена для використання по дорогах загального користування, колісна формула 4*2, тип палива - дизель, рік виготовлення - 2020, повна маса - 7200 кг, торговельна марка IVECO, виробник IVECO». Митна вартість товару була визначена на рівні 15000,00 євро, яку визначено за першим методом за курсом валюти 46,635 грн за 1 євро (а.с.26).
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: контракт №31 від 25.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 25.10.2024; платіжну інструкцію в іноземній валюті №271 від 28.10.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 19.10.2020; висновок про якісні характеристики товарів №1167 від 31.10.2024; інші некласифіковані документи (фото автомобіля); договір про надання послуг митного брокера 2/2020-Д від 03.01.2020.
Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а. с. 37-38).
При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.
31.10.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000261/1 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001049 (а.с. 40-41).
У графі 33 оскаржуваного рішення від 31.10.2024 №UA205050/2024/000261/1 зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності, а саме:
- покупець товару відповідно до контракту від 25.10.2024 №31 ТзОВ "Бізнес-рейс", тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.10.2024 виписане на ОСОБА_1 ;
- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами) (далі-Постанова №216), передбачено обов'язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 28.10.2024 №271 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216; відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за такою платіжною інструкцією;
- п. 2 Контракту визначено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються у інвойсі та/або додатку та/або специфікації до цього контракту. При цьому, в інвойсі від 25.10.2024 б/н відсутня інформація щодо умов поставки товару, а специфікації та/або додатку до контракту не надано. Умови поставки, вказані декларантом в графі 20 МД № 24UA205050038770U1 - DAP Kovel, UA, проте документального підтвердження тому, що оцінюваний товар продано саме на таких умовах поставки, не надано.
- згідно з наявною в АСМО «Інспектор» інформацією, перевізником товару зазначено безпосередньо ТзОВ "Бізнес-рейс", що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару.
Також в рішенні вказано, що декларант відмовився від надання додаткових документів, про що зазначив у заяві від 31.10.2024 №1.
Відтак зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Митницею за основу для коригування митної вартості товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено - «Вантажний автомобіль марки IVECO, ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2020, з подібними технічними характеристиками (2998см3, 132квт, повна маса 7200 кг), та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт), рівень митної вартості становить: 26700 євро за шт (МД від 25.10.2024 №UA305110/2024/012759).
Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205050038783U3 від 31.10.2024 (а.с. 42) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - вантажного автомобіля марки IVECO, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_2 , за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ТОВ “Бізнес-рейс» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються придбаного товару та інші).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контрактом №31 від 25.10.2024 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов'язання продавця та покупця.
Відповідно до рахунку №4154196 від 25.10.2024 вартість товару транспортного засобу становить 15000,00 Євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну та умови поставки - DAP Ковель.
На виконання умов контракту №31, позивач 28.10.2024 перерахував на рахунок фірми Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) грошові кошти у сумі 15 000,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 271 та випискою по рахунку (а.с. 24-25).
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Ціна товару в рахунку №4154196 від 25.10.2024 (15000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 24UA205050038770U1 від 31.10.2024 (графа 22). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Стосовно тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті №271 від 28.10.2024 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216 та відміток виконавця надавача платіжних послуг, суд зазначає наступне.
Оплата товару за контрактом №31 від 25.10.2024 була проведена позивачем з використанням системи “Інтернет-Банкінг» АТ “ОЩАДБАНК». Відтак, платіжна інструкція №271 від 28.10.2024 була підписана шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису у передбаченому договором з банком порядку та як наслідок не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг.
Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (Закон України «Про електронні довірчі послуги»).
Суд зауважує, що платіжна інструкція містить штамп АТ “ОЩАДБАНК» про проведення платежу банком, що в свою чергу підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту № 31 від 25.10.2024.
За приписами пункту 54 частини 1 статті 1 Закону України “Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Відповідно до вимог статті 40 Закону України “Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.
Частиною 2 статті 47 Закону України Закону України “Про платіжні послуги» встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов'язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.
За приписами частини 1 статті 48 Закону України Закону України “Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов'язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.
Надана позивачем платіжна інструкція №271 від 28.10.2024 не відкликалися, вона містить усю необхідну інформацію для здійснення перерахунку коштів, в тому числі вказівку на дату та номер контракту, а також ціну товару. Разом з тим, для підтвердження факту перерахунку позивачем коштів фірмі Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) за платіжною інструкцією №271 від 28.10.2024 позивачем до позову додана виписка по рахунку ТзОВ “Бізнес-рейс» НОМЕР_3 (Євро) в АТ “ОЩАДБАНК» з 28.10.2024 по 29.10.2024 (а.с. 25).
Правові висновки щодо протиправності дій митного органу в неприйнятті/відхиленні платіжних інструкцій в іноземній валюті викладені в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980.
Враховуючи наведене суд вважає такі твердження митного органу є безпідставними та необґрунтованими.
Стосовно твердження відповідача про те, що покупець товару відповідно до контракту №31 від 25.10.2024 - ТзОВ «Бізнес-рейс», тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.10.2024 виписане на ОСОБА_1 , то суд зазначає, що відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар.
Більше того, в наданому свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в графі С.4 чітко вказано: “Власник свідоцтва про реєстрацію не ідентифікується як власник транспортного засобу» (а.с. 29).
Отже, розбіжності щодо власника у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу. Зазначені обставини були досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 (в рамках справи №1.380.2019.002044, адміністративне провадження №К/9901/31560/19, №К/9901/34055/19 (ЄДРСРУ №89928600).
Окрім того суд зазначає, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, що підтверджує митну вартість транспортного засобу, а отже відомості даного документу щодо власника товару ніяким чином не впливають на митну вартість та не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.
Стосовно твердження відповідача про те, що позивачем не надано документального підтвердження тому, що оцінюваний товар продано саме на умовах DAP Ковель, то суд їх вважає безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне.
Так, дійсно, контрактом від 25.10.2024 № 31, укладеним між позивачем та фірмою Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) визначено, продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/або додатку та/або специфікації (п. 2).
Як було встановлено судом, на виконання умов контракту № 31 від 25.10.2024 фірма Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) 25.10.2024 виставила позивачу рахунок №4154196 від 25.10.2024 на суму 15000,00 Євро, яким визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну та власне і умови поставки - DAP Ковель.
Тому твердження відповідача з даного приводу є надуманими та безпідставними.
Однією із розбіжностей під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідач вказує те, що згідно з інформацією, наявною в АСМО «Інспектор» перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ “Бізнес-рейс», що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару
Згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Стосовно наведеного суд зазначає, що у пункті 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) №31 від 25.10.2024 зазначено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються у інвойсі та/ або додатку та/або специфікації до цього контракту.
Аналогічна інформації міститься у графі 20 МД №24UA205050038770U1 від 31.10.2024, де умовами поставки вказано DAP.
Умови DAP Інкотермс - розшифровується “Delivered At Point» named point of destination перекладається “Поставка в пункті», вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення. Згідно умов поставки DAP Інкотермс продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак, продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.
Відтак, оскільки умови поставки DAP передбачають, що ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення (в тому числі по території країни експорту), витрати на доставку товарів до митного кордону України були понесені продавцем - фірмою Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) та включені в ціну товару.
Окрім іншого умови поставки DAP за правилами Інкотермс-2010 не забороняють продавцю постачати товар покупцю силами і засобами інших осіб. Відтак, перевізником може бути не сам продавець, а інша особа, в тому числі і покупець. Однак, це жодним чином не впливає на розподіл видатків між покупцем та продавцем, оскільки вартість доставки включається в ціну товару, а позивачем не понесено жодних витрат на транспортування товару до митного кордону України.
Вказане свідчить про те, що жодних витрат на транспортування товару до митного кордону України позивачем понесено не було.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд зазначає, що вимога митного органу про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав цінову інформацію наявну в митного органу та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу (новий, пошкоджений, бувший у використанні тощо), пробіг, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) та інше.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205050/2024/000261/1 від 31.10.2024 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
З огляду на те, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001049 від 31.10.2024 є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнається протиправним, відповідно картка відмови також підлягає скасуванню.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач за подання даного позову через систему «Електронний суд» сплатив судовий збір в сумі 4844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.12.2024 №5763 (а.с.15).
Відтак, оскільки позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4844,80 грн.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання професійної правничої допомоги від 28.10.2024 №б/н укладеного між адвокатом Нечипорук І.С. та ТОВ “Бізнес-рейс»; додаткову угоду №2 від 02.12.2024 до договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 28.10.2024; рахунок до договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 28.10.2024; виписку з рахунку за 01.12.2024 -05.12.2024 про оплату коштів в сумі 10 000 грн; акт приймання-передачі наданих послуг від 06.12.2024 (а.с. 43-50).
Як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 06.12.2024 (на суму 10 000 грн), адвокатом Нечипорук В.М. надано для ТОВ “Бізнес-рейс» послуги з надання правової допомоги на загальну суму 10 000,00 грн, які включають: надання консультації клієнту з питання визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Волинської митниці та картки відмови (20 хв); вивчення та аналіз документів, що були подані клієнтом Волинській митниці із митною декларацією (2 год); підготовка проекту позовної заяви та подання її до суду через ЄСІТС “Електронний суд» (8 год).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості. Спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, не передбачають; справа належить до категорії справ незначної складності. Тому суд погоджується з відповідачем, що вартість цієї послуги є завищеною.
При цьому, суд зазначає, що надання правничої інформації, консультацій, роз'яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення, вивчення та аналіз документів включається до витрат пов'язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.
Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, враховуючи заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із перекладом на українську мову документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою, суд керується приписами частини п'ятої статті 137 КАС України, за змістом якої розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, такі витрати також підлягають доказуванню.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано: договір № б/н від 03.12.2024; рахунок-фактуру №57644 від 03.12.2024; акт надання послуг №57644 від 03.12.2024; платіжну інструкцію №5761 від 05.12.2024 (а.с.51-55).
З наданих документів вбачається, що перекладачем Овод В.В. здійснено переклад таких документів: “Технічний паспорт транспортного засобу частина ІІ від 19.10.2020; договір купівлі-продажу від 25.10.2024; технічний паспорт транспортного засобу частина І від 19,10.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.10.2024, замовл. № 57644 від 03.12.2024 (7 сторінок вартістю 350 грн/1 стор.) вартістю 2450 грн (а.с.53).
Відкриваючи провадження у справі суд не витребовував у позивача переклад документів, долучених до позовної заяви, та в подальшому не зобов'язував позивача здійснювати такий переклад, оскільки вважав, що подані документи є достатніми для вирішення справи.
Однак, такі переклади були здійснені на власний розсуд позивача та останній не довів, що вказані документи є необхідними в якості доказів у справі.
Оскільки необхідності в перекладі документів не було, тому здійснені позивачем витрати, пов'язані із залученням перекладача, не є пов'язаними із розглядом справи, а тому стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000261/1 від 31.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001049 від 31.10.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес-рейс» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір в сумі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес-рейс» (45032, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Вербка, вул. Ватутіна, 61А, код ЄДРПОУ 33199331).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Р.С. Денисюк