Рішення від 29.04.2025 по справі 140/1942/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1942/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю представника позивача Книша С.В., Мартинюка С.І.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Луцькводоканал» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Луцькводоканал» (далі - КП «Луцькводоканал», позивач) звернулось із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 27.11.2024 форми «Р» №0328340701, №0328350701, форми «В4» №0328360701, форми «ПН» №0328370701.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що представниками ГУ ДПС у Волинській області була проведена виїзна планова документальна перевірка КП «Луцькводоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та з 01.10.2016 по 31.12.2023, результати якої знайшли своє відображення в акті про результати документальної планової виїзної перевірки (далі- акт) комунального підприємства «Луцькводоканал» від 16.09.24 №25879/07-01/03339489.

Не погоджуючись з висновками, викладеними у акті перевірки, КП «Луцькводоканал» було подано заперечення від 02.10.2024 вих. № 2471/1-03.

Наказом ГУ ДПС у Волинській області від 16.10.2024 №3576-п було вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку КП «Луцькводоканал» з 22.10.2024, тривалістю 10 робочих днів.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом заперечення, складено акт від 11.11.2024 №31573/07-01/03339489 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки комунального підприємства «Луцькводоканал» за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2023 з метою дослідження питань, що стали предметом заперечення».

Не погоджуючись з висновками акту від 11.11.2024, КП «Луцьководоканал» було подано заперечення за вих. №2970/1-03 від 21.11.2024, які не взято до уваги відповідачем.

02.12.2024 за вх. №1037 на поштову адресу КП «Луцькводоканал» надійшов лист ГУ ДПС у Волинській області від 28.11.2024 №18114/6/03-20-07-01-06 з наступними ППР:

1) форми «Р» №0328340701 від 27.11.24, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 18908904,25 грн, зокрема за податковими зобов'язаннями в сумі 15584807 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3324097,25 грн;

2) форми «Р» №0328350701 від 27.11.24, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 19656050 грн, зокрема за податковими зобов'язаннями в сумі 15724840 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3931210 грн;

3) форми «В4» №0328360701 від 27.11.24, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у декларації за грудень 2023 року у сумі 701867 грн;

4) форми «ПН» №0328370701 від 27.11.24, яким застосовано штраф у сумі 39079,36 грн. за платежем податок на додану вартість.

КП «Луцькводоканал» подало скаргу до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) на ППР форми «Р» №0328340701 від 27.11.2024; ППР форми «Р» №0328350701 від 27.11.2024; ППР форми «В4» №0328360701 від 27.11.2024; ППР форми «ПН» №0328370701 від 27.11.2024, оскільки вважає їх протиправними.

Однак, рішенням ДПС України від 13.02.2025 за вих. №4259/6/99-00-06-01-01-06, скаргу КП «Луцькводоканал» залишено без задоволення, а вищевказані ППР без змін.

Із вищевказаними ППР ГУ ДПС у Волинській області від 27.11.2024 форми «Р» №0328340701, №0328350701, форми «В4» №0328360701, форми «ПН» №0328370701 позивач не згідний, вважає їх такими, що прийняті з порушенням вимог Податкового кодексу України і без наявності на те правових підстав, тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Зазначено, що судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у даній адміністративній справі на 14:30 год. 27.03.2025 в залі судових засідань Волинського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: місто Луцьк, вулиця Словацького, 1.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 21.03.2025 представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг шляхом прийняття відповідних постанов, які публікуються на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) та офіційних сайтах підприємств-ліцензіатів (у тому числі - КП «Луцькводоканал»).

Крім того, КП «Луцькводоканал» зазначено, що у період, охоплений перевіркою, на підприємстві діяли такі поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (далі - поточні ІТНВПВ).

Протягом 2016 - 2021 років: погоджені управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА в 2015 році, погоджені Волинським обласним управлінням водних ресурсів в 2015 році, затверджені рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.10.2015 №584-1, схвалені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.08.2016 №1345. З 23.11.2021 (строк дії - до 31.12.2026): Погоджені управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА від 27.10.2021, погоджені сектором Держводагенства у Волинській області від 03.11.2021, затверджені рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.11.2021 №928-1, схвалені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.11.2021 №2246.

Поточний ІТНВПВ у водопровідному господарстві - це максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при підйомі, очищенні та транспортуванні 1000 куб. м води на спорудах і мережами, які знаходяться на балансі або обслуговуються підприємством, втрат води при її транспортуванні і реалізації абонентам через дану систему питного водопостачання, витрат питної води на власні потреби працівників, на утримання території зон санітарної охорони і споруд в належному санітарному стані.

З огляду на це у затверджений поточний ІТНВПВ включені технологічні витрати води у водопровідному господарстві, зокрема на промивку свердловин, фільтрів знезалізнення, роботу хіміко-бактеріологічної лабораторії, планову дезінфекцію і промивку мереж та резервуарів, технологічні витрати у каналізаційному господарстві, зокрема на очищення стічних вод, обробку осадів, утримання території очисних споруд у належному санітарному стані.

Складовими поточних ІТНВП також є втрати води від витоків при підйомі та очищення води, витоків при аваріях, прихованих витоків з трубопроводів, витоків через нещільності арматури. Порядком визначено максимально допустимий обсяг технологічних втрат води при її транспортуванні і реалізації абонентам, однак, підстави для обмеження витрат платника, що підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та ПДВ, виключно вказаними ІТНВП відсутні.

Представник відповідача зауважує, що виходячи із особливого характеру правовідносин з водопостачання та мети захисту споживачів, державному регулюванню підлягають не тільки ціни/тарифи на водопостачання, а і кількісні показники (норми споживання) води. Крім тарифу, на вартість самої послуги впливає такий чинник, як втрати води в технологічному процесі, у тому числі мережах водопостачання тощо. При затверджені тарифу до розрахунків собівартості надання послуги з водопостачання, віднесено витрати не на фактичне, а на нормативне споживання води.

Таким чином, фактичне споживання води у приміщеннях, не обладнаних засобами обліку, може значно перевищувати нормативне. Внаслідок розбіжностей між нормативним та фактичним споживанням води виникає використана споживачами і несплачена ними питна вода, що в свою чергу призводить до збитків платника податку, оскільки при затверджені тарифу до розрахунків собівартості віднесено витрати не на фактичне, а на нормативне споживання води. Тобто, при постачанні води споживачам, за умови відсутності засобів обліку, постачальник та відповідний споживач позбавлені права самостійно визначити обсяг спожитої води.

Таким чином, перевіркою повноти визначення різниць, які виникають відповідно до ПК України та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, встановлено заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат на загальну суму 86 582 262 грн та податкових зобов'язань на 17 316 452 гривні.

Також перевіркою при співставленні даних Єдиного реєстру податкових накладних з даними колонки Б рядка 9 «Усього податкових зобов'язань» Декларацій з податку на додану вартість встановлено заниження податкових зобов'язань внаслідок не включення КП «Луцькводоканал» до рядка 9 колонки Б декларацій з податку на додану вартість податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які виникають на підставі даних бухгалтерського обліку та по яких зареєстровано податкові накладні відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України у 2017 -2019 роках.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 встановлено його завищення на загальну суму 46 569 грн, внаслідок включення до складу податкового кредиту податкових накладних, не підтверджених первинними документами.

Враховуючи вищезазначене, ГУ ДПС у Волинській області вважає, що діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

27.03.2025 у судовому засіданні суддя проголосив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14:30 год. 09.04.2025.

09.04.2025 у судовому засіданні встановив певні обставини справи та оголосив перерву у розгляді справи до 14:30 год. 29.04.2025.

В судовому засіданні 29.04.2025 представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Луцькводоканал» за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2023 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період та за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2012 та з 01.10.2016 по 31.12.2023 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з врахуванням вимог п. 102.1, п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), за результатами якої складено акт від 16.09.2024 №25879/07-01/03339489.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.36, пп. 14.1.156, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 ст. 201 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 12 103 129 грн; п. 49.19 ст. 49 ПК України, п. 176.2 ст. 176 ПК України та пп. 3.1 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, у результаті подання податковим агентом до податкового органу Податкові розрахунки за формою 1-ДФ за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2023 року з недостовірними відомостями (помилками).

Не погоджуючись з висновками акта документальної планової перевірки від 16.09.2024 №25879/07-01/03339489, позивачем було подано до контролюючого органу заперечення на зазначений акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень, комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки КП «Луцькводоканал» за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2023 з метою дослідження питань, що стали предметом заперечення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на підставі наказу від 16.10.2024 №3576-п ГУ ДПС у Волинській області проведена виїзна позапланова документальна перевірка КП «Луцькводоканал» за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2023 з метою дослідження питань, що стали предметом заперечення, за результатами якої прийнято акт від 11.11.2024 №31573/07-01/03339489.

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог: п. 134.1 ст.134, пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України, п.п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п. 3, п. 6 розд. III наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 19 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 15 584 807 грн; пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 ст. 201 ПК України, розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплати до бюджету на загальну суму 16 762 364 грн та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 701 867 гривень.

Не погоджуючись з висновками акту від 11.11.2024, КП «Луцьководоканал» було подано заперечення за вих. №2970/1-03 від 21.11.2024.

Проте, на підставі висновків акта перевірки контролюючим органом були прийняті ППР від 27.11.2024 №0328340701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності на 18908904,25 грн, в тому числі на 15 584 807 грн за основним платежем та на 3324097,25 грн за штрафними санкціями; №0328350701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19656050 грн, в тому числі на 15724840 грн за основним платежем та на 3931210 грн за штрафними санкціями; №0328360701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 701867 грн; №0328370701 про застосування 39079,36 грн штрафних санкцій в частині відсутності складання та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України.

КП «Луцькводоканал» подало скаргу до ДПС України на ППР форми «Р» №0328340701 від 27.11.24; ППР форми «Р» №0328350701 від 27.11.24; ППР форми «В4» №0328360701 від 27.11.24; повідомлення-рішення форми «ПН» №0328370701 від 27.11.24, оскільки вважає їх протиправними.

Однак, рішенням ДПС України від 13.02.25 за вих. №4259/6/99-00-06-01-01-06, скаргу КП «Луцькводоканал» залишено без задоволення, а вищевказані ППР - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 27.11.2024 форми «Р» №0328340701, №0328350701, форми «В4» №0328360701, форми «ПН» №0328370701 протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІУ) визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3Закону №996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону №996-ХІУ встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту; на суму повної або часткової компенсації один раз на календарний рік вартості путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років роботодавцем, який є платником податку на прибуток, якщо така компенсація відповідно до цього Кодексу не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи - платника податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Щодо протиправності ППР форми «Р» №0328350701 від 27.11.24, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 19656050 грн, зокрема за податковими зобов'язаннями в сумі 15724840 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3931210 грн, суд зазначає наступне.

Одним із порушень визначених у ППР №0328350701 від 27.11.24, є те, що при складанні балансу води, встановлено значні втрати води зверх встановлених нормативів, які погоджені Управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА та сектором Держводагенства у Волинській області, схвалені постановою НКРЕКП та затверджені виконавчим комітетом Луцької міської ради.

На думку податкового органу, втрати води зверх нормативу свідчать про безоплатну передачу води споживачам у яких відсутні лічильники без реєстрації податкових накладних, та відповідно, не відображенні податкового зобов'язання з ПДВ.

Проте, як встановлено судом та згідно із матеріалів справи КП «Луцькводоканал» займає монопольне становище на ринку послуг з водопостачання та водовідведення і відповідно до Закону України «Про природні монополії» включено до Переліку суб'єктів природної монополії в територіальних (географічних) межах Волинської області.

Відповідно до статті 40 Водного кодексу України, статті 29 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та з метою забезпечення раціонального використання водних ресурсів, стимулювання діяльності суб'єктів господарювання до зменшення втрат питної води під час її виробництва, транспортування та розподілення, оптимізації собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення було розроблено Порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.06.2014 №179, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.09.2014 за №1062/25839.

У пункті 2 розділу І цього Порядку наведено наступні визначення:

- втрати води - сукупність усіх видів витоків при виробництві, транспортуванні та постачанні питної води, у тому числі явних та невиявлених, а також необлікованих втрат води; індивідуальні ТНВПВ (далі - ІТНВПВ);

- технологічні нормативи використання питної води, установлені для кожного підприємства окремо;

-поточні ІТНВПВ - ІТНВПВ, розраховані для сучасного рівня технологій та існуючого стану систем водопостачання та водовідведення;

- технологічні витрати води - обсяги витрат води при підйомі, виробництві, транспортуванні та її постачанні, витрат на власні потреби підприємства, на утримання зон санітарної охорони, обсяги яких встановлені відповідно до цього Порядку та затверджені технологічним регламентом підприємства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 11, 14 розділу ІІІ Порядку ІТНВПВ поділяються на поточні та перспективні ІТНВПВ.

Поточні ІТНВПВ застосовуються для: планування й організації контролю за водогосподарською діяльністю; визначення обсягів реалізації послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для визначення їх собівартості та тарифів на ці послуги; визначення нормативних обсягів використання питної води підприємством; визначення додаткових об'ємів питної води та стічних вод, які надходять до системи водовідведення понад обсяги реалізації послуг з централізованого водовідведення; обґрунтування потреби у воді для отримання дозволів на спеціальне водокористування.

ІТНВПВ встановлюються для: втрат питної води; технологічних витрат питної води в системах водопостачання; технологічних витрат питної води в системах водовідведення.

Поточні ІТНВПВ підприємства погоджуються структурним підрозділом органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань охорони навколишнього природного середовища та територіальним органом Держводагентства України або Головою Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву та зрошуваному землеробству, після чого встановлюються уповноваженим органом відповідно до законодавства строком на п'ять років.

Підставою для дострокового перегляду або внесення змін до ІТНВПВ підприємства можуть бути: зміни чинного законодавства України у сфері водопровідно-каналізаційного господарства; зміна технології виробництва питної води; зміни в технічному стані та кількості мереж і споруд водопостачання та водовідведення (збільшення чи зменшення кількості мереж і споруд на 10 і більше відсотків від загальної кількості мереж і споруд); зміни технології очищення води, стічних вод та обробки осадів; значна відмінність фактично виміряних і розрахованих ІТНВПВ; зміна кількості засобів обліку води (не менше ніж на 10 %).

Єдиний порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води (далі - ТНВПВ) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства (далі - підприємства), крім суб'єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення визначається Порядком розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води, затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 15.11.2004 №205, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.12.2004 за №1556/10155.

У п. 1 цього Порядку терміни вживаються у такому значенні: поточні ТНВПВ - технологічні нормативи, установлені для існуючого рівня технологій (для існуючих підприємств); індивідуальні ТНВПВ (далі - ІТНВПВ) - технологічні нормативи використання питної води, установлені для кожного підприємства окремо; поточні ІТНВПВ - ІТНВПВ, розраховані для сучасного рівня технологій та існуючого стану систем водопостачання та водовідведення.

Пункти 3, 11 цього Порядку визначають, що методики розробки поточних ТНВПВ повинні містити: технологічні витрати питної води на виробництво одиниці продукції (послуг); втрати та необліковані витрати питної води при транспортуванні; витрати питної води на власні потреби працівників та на утримання території підприємств у належному санітарному стані, віднесених на одиницю продукції (послуг).

Поточні ІТНВПВ призначені для нормування водокористування існуючих підприємств. Вони використовуються для:

- визначення нормативних обсягів використання води підприємством;

- обґрунтування потреби у воді для отримання дозволів на спеціальне водокористування;

- планування й організації поточного контролю за водогосподарською діяльністю;

- визначення витрат операційної діяльності на одиницю продукції (послуг) та базових тарифів.

В період охоплений перевіркою на КП «Луцькводоканал» діяли наступні два окремих поточних індивідуальних технологічних нормативи використання питної води, зокрема

1) за період 2016-2021 років, які погоджені управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА в 2015 році, погоджені Волинським обласним управлінням водних ресурсів в 2015 році, затверджені рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.10.2015 №584-1, схвалені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.08.2016 №1345.

Поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води становили: Втрати питної води в системах водопостачання - 275,73 м3/1000 м3 піднятої води, Необліковані втрати питної води - 53,35 м3/1000 м3 піднятої води Технологічні витрати питної води в системах водопостачання - 45,98 м3/1000 м3 піднятої води, Технологічні витрати питної води в системах водовідведення- 3,46 м3/1000 м3 відведення стічних вод Поточний ІТНВПВ для підприємства - 324,91 м3/1000 м3 піднятої води.

2) з 23.11.2021 (зі строком дії - до 31.12.2026) на КП «Луцькодоканал» діяли поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (ІТНВПВ), які погоджені Управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА від 27.10.2021, погоджені сектором Держводагенства у Волинській області від 03.11.2021, затверджені рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.11.2021 №928-1, схвалені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.11.2021 №2246. Поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води становили: втрати питної води в системах водопостачання - 221,20 м3/1000 м3 піднятої води, необлiкованi втрати питної води - 58,80 м3/1000 м3 піднятої води, Технологічні витрати питної води в системах водопостачання - 47,76 м3/1000 м3 піднятої води, Технологічні витрати питної води в системах водовідведення - 3,19 м3/1000 м3 відведення стічних вод. Поточний ІТНВПВ для підприємства - 272,48 м3/1000 м3 піднятої води.

Як встановлено судом, технологічний процес КП «Луцькводоканал» щодо підняття води та її використання виглядає наступним чином: «вода із свердловини при допомозі глибинного насоса подається у збірний водогін діаметром 300 - 600 мм. Далі, водогоном вона поступає на площадку водопідготовки. Технологічним трубопроводом подаеться на фільтри станції знезалізнення, де очищається відповідно до вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Подача води від свердловин до станції знезалізнення аналогічна для всіх трьох площадок водопідготовки. Після очистки, вода поступає у збірний водогін фільтрів, до якого від гіпохлоритної підведений трубопровід з розчином реагента. Там вода знезаражується розчином гіпохориту натрію і трубопроводами поступає в резервуари чистої води (далі - РЧВ). Із резервуара, відвідними трубопроводами, вода подається на насосну станцію ІІ підйому і при допомозі насосних агрегатів поступає на розгалужену водопровідну систему міста. Через висотну забудову міста, по усіх районах знаходяться підвищувальні насосні станції (ПНС), що дозволяють подавати воду без втрат тиску вище 5-го поверху. Технологічний процес аналогічний для всіх трьох площадок водопідготовки. На усіх трьох площадках видопідготовки промивка фільтрів станцій, знезалізнення виконується при допомозі насосних агрегатів. Воду із РУВ та повітря від повітродувки подають на фільтри зворотнім ходом. Також, один раз в рік, проводиться промивка РЧВ, тому скиди промивної води і від фільтрів, і з РЧВ при їх мийці передбачені в каналізаційну мережу міста».

Принципова схема водопостачання КП «Луцькводоканал»: 1) підйом води (насосна станція 1-го підйому, артсвердловина); 2) транспортування сирої води; 3) станція знезалізнення (у т.ч. знезараження гіпохлоритом); 4) резервуари чистої води; 5) насосна станція 2-го підйому 6) подача у місто 7) насосна станція 3-го підйому води (для підкачування води в будинки 5-ти та більше поверхів).

Суд зауважує, що в процесі виробництва безумовно виникають витрати, пов'язані із придбанням або виробництвом товарів чи послуг. Витрати виробництва - це вартісне вираження витрат виробничих факторів, необхідних підприємству для своєї діяльності. Вони розподіляються на постійні та змінні.

Витрати виробництва у бухгалтерській і статистичній звітності відображаються у вигляді собівартості і включають: матеріальні витрати; амортизаційні відрахування; відсотки за кредити; витрати на оплату праці та витрати, пов'язані із просуванням товарів на ринок та їх реалізацією. Залежно від впливу на витрати збільшення обсягів виробництва вони поділяються на постійні та змінні.

Постійні FC (fixed cost) - витрати, що не залежать від обсягу виробництва. До них відносяться відрахування на амортизацію основного капіталу, рентні платежі, адміністративно-управлінські витрати тощо.

Змінні VC (variable cost) - це витрати, загальна величина яких знаходиться в безпосередній залежності від обсягів виробництва і реалізації, а також від їх структури при виробництві та реалізації декількох видів продукції. Це витрати на сировину, матеріали, паливо і енергію, транспортні послуги, більшу частину трудових ресурсів.

Їх взаємозалежність у складі загальних витрат може бути виражена математично: FC + VC = TC, де FC - постійні витрати; VC - змінні витрати; TC - загальні витрати.

Відповідно до п.2.1 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення (далі -порядок), затвердженому Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 10.03.2016 №302 (у редакції постанови НКРЕКП 14.03.2019 №339), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 19.04.2016 за №593/28723, формування тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, у тому числі галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, з урахуванням фактичних даних та основних особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко-економічних розрахунків, кошторисів з урахуванням ставок податків, зборів, платежів, цін (тарифів) на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

У п. 2.7 цього порядку визначено, що планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу на підставі державних і галузевих нормативів використання матеріальних, у тому числі паливно-енергетичних, ресурсів, норм з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва з урахуванням фактичних показників попередніх періодів та прогнозу індексу цін виробників промислової продукції на базовий та планований періоди відповідно до пункту 2.1 цієї глави.

Витрати, об'єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих витрат за попередні періоди, прогнозів індексу цін виробників промислової продукції та кошторисів.

Відповідно до п. 3.1 цього порядку до складу планованої виробничої собівартості послуг включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Витрати, пов'язані з використанням електричної енергії (у тому числі реактивної та активної) для технологічних потреб визначаються виходячи з обсягів підйому та/або подачі води, пропускання стічних вод, їх очищення, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до галузевих нормативів та вимог законодавства, з урахуванням фактичного обсягу споживання за попередні періоди, планованого ефекту від виконання заходів з енергозбереження, у тому числі за енергосервісними договорами для здійснення комплексу енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів, заходів інвестиційної програми (інвестиційного проекту), особливостей технологічних процесів, які застосовуються на відповідному підприємстві, та цін на електричну енергію у планованому періоді, що визначаються з урахуванням положень пункту 2.1 глави 2 порядку формування тарифів або на підставі прогнозу НКРЕКП.

Обсяг витрат на придбання реагентів для підготовки питної води та обробки стічних вод визначається виходячи з планованих обсягів подачі води, пропускання стічних вод, доз реагентів та цін на них у планованому періоді, що визначаються з урахуванням положень пункту 2.1 глави 2 порядку формування тарифів, з урахуванням транспортно-заготівельних витрат. Потреба в реагентах визначається відповідно до технологічного регламенту, затвердженого в установленому законодавством порядку, з урахуванням якості води, технологічних схем очищення, що застосовуються на підприємстві, та фактичних витрат реагентів у попередніх роках.

Враховуючи вище викладене суд зазначає, що при розрахунку податкового зобов'язання на втрати води у мережі необхідно враховувати не усі витрати, що пов'язані з виробництвом та постачанням питної води, а лише змінні (витрати на електроенергію та реагенти), які залежать від обсягу піднятої води.

Нормами підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку повинен нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/ послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, суд вважає, що представники ГУ ДПС у Волинській області повинні були довести факт використання КП «Луцькводоканал» витрат, сформованих у зв'язку з понаднормативними втратами води при наданні послуг водопостачання та водовідведення саме у негосподарській діяльності.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як уже зазначалось вище, забір, очищення та постачання води є основним видом економічної діяльності КП «Луцькводоканал», яке забезпечує безперебійне постачання населенню, підприємствам та організаціям Луцької міської територіальної громади питної води відповідно до діючих державних стандартів, тобто ця діяльність є регулярною та постійною і передбачена статутом підприємства.

Таким чином, обсяги піднятої питної води за винятком технологічних втрат та води, використаної на власні потреби використовувалися підприємством виключно для забезпечення водопостачання споживачів, якими є населення житлового фонду, житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, підприємства, установи і організації різних форм власності.

Суд зауважує, що при здійсненні вище зазначеної діяльності для підприємства є необхідністю дотримання вимог державних стандартів в сфері водозабезпечення, інших нормативно-технологічних документів, санітарно-гігієнічних вимог, та приведення показників води до таких, які є безпечними для життя і здоров'я людини, як і пов'язані з цим втрати води.

Відповідно до п.п.14.1.37, п.14.1, ст.14 ПК України господарська діяльність гірничого підприємства з видобування корисних копалин для цілей розділу ІХ цього Кодексу - діяльність гірничого підприємства, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин.

У розумінні цієї норми КП «Луцькводоканал» відноситься до гірничого підприємства, оскільки видом його діяльності є «36.00 забір, очищення та постачання води».

Разом з тим суд наголошує, що вода з моменту її видобування КП «Луцькводоканал» до моменту постачання її споживачам проходить декілька технологічних операцій. Потреба у їх проведенні викликана необхідністю дотримання технічних умов, інструкцій, державних санітарних норм, та інших документів в сфері водоспоживання з метою приведення її до встановлених показників, безпечних для споживання населенням, адже вода - є одним із головних продуктів для життєзабезпечення людини. Так, технологічний процес виробництва питної води включає операції з подачі води зі свердловини, обробки (фільтрування, знезараження, знезалізнення, тощо).

Порядком визначено максимально допустимий обсяг технологічних втрат води при її транспортуванні і реалізації абонентам. Водночас, підстави для обмеження витрат платника, що підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та ПДВ, виключно вказаними ІТНВП відсутні.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі -Закон) об'єктами правового регулювання у сфері питної води та питного водопостачання є суспільні відносини з питань: господарської діяльності з централізованого та нецентралізованого водопостачання; формування тарифів на послуги централізованого водопостачання; нормування та ліцензування тощо.

Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що одними з основних принципів державної політики у сфері питної води та питного водопостачання є: державне управління та регулювання відносин у сфері питної води, питного водопостачання; додержання єдиних правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання.

Як уже зазначалось, порядком формування тарифів визначено, що при розрахунку тарифу на послуги з питного водопостачання враховуються втрати води в технологічному процесі, у тому числі мережах водопостачання, в межах затверджених нормативів.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що норми споживання - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством. Кількісний показник послуг у відповідності до статті 1 вказаного Закону це кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що фактичне споживання води у приміщеннях, не обладнаних засобами обліку, дійсно може значно перевищувати нормативне. Внаслідок розбіжностей між нормативним та фактичним споживанням води виникає використана споживачами і несплачена ними питна вода, що в свою чергу призводить до збитків платника податку, оскільки при затверджені тарифу до розрахунків собівартості віднесено витрати не на фактичне, а на нормативне споживання води.

Тобто, при постачанні води споживачам, за умови відсутності засобів обліку, постачальник та відповідний споживач позбавлені права самостійно визначити обсяг спожитої води.

Таким чином, понаднормативні втрати води утворюються за результатами здійснення господарської діяльності КП «Луцькводоканал» з надання послуг водопостачання (що підтверджує об'єктивність цих втрат та їх виробничий характер), внаслідок державного регулювання норм споживання води для населення.

Понаднормативні втрати води не використані для отримання доходу, а тому не пов'язані з господарською діяльністю з надання послуг з водопостачання та водовідведення, в зв'язку з чим немає підстав відносити до складу податкового кредиту з податку на додану вартість з частки води, що припадає на понаднормативні втрати.

КП «Луцькводоканал» не може вплинути на розмір понаднормативного споживання води, оскільки їх виникнення не залежить від нього та не може збільшити вартість води, що споживається населенням у разі відсутності лічильників, оскільки тариф на питну воду для населення відповідно до статті 8 Закону України «Про природні монополії», статей 5 та 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі 1.380.2019.001996; постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі №1.380.2019.001996,; постанові Верховного Суду від 07.09.23; постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.201 у справі №3/601/07-АП-3/628/08-АП.

Отже, з системного аналізу пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України можна дійти висновку, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.15 за №1300/27745) акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів (пункти 3, 5 розділу 2 Порядку).

В даному випадку первинні документи, які б свідчили про використання в негосподарській діяльності КП «Луцькводоканал» витрат, сформованих у зв'язку з понаднормативними втратами води при наданні послуг водопостачання та водовідведення в акті від 11.11.2024 не визначені. Доказів виникнення у підприємства втрат води внаслідок її використання з іншою метою, ніж у межах господарської діяльності, контролюючим органом не наведено.

Твердження представників ГУ ДПС у Волинській області про використання підприємством придбаної питної води (понаднормативні втрати) не у межах господарської діяльності ґрунтується на припущеннях, обмежившись різницею від загального об'єму отриманої питної води затверджених нормативних втрат питної води та об'єму реалізованої питної води, контролюючий орган не врахував, що фактичне споживання населенням води може не відповідати встановленим нормативам, про що зазначено вище.

Відповідно до частин 1, 2 ст.32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV (норма права чинна до 01.05.2019) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному КМУ. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст.9 Закону «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (стаття набула чинності з червня 2018 року) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Частиною 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

У п. 4 розділу І Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008 №190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19.04.2021 №97), за зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, визначено, що самовільне користування - користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення за відсутності договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення із виконавцем комунальної послуги, а також у випадку порушення споживачами умов укладеного між сторонами договору.

Пункт 15 розділу ІІІ цих Правил вказує, що підключення нових вводів до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, не обладнаних комерційними приладами обліку води, не допускається. У пунктах 1 розділу 4 цих Правил передбачено, що не допускається будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

У разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води.

Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб.

Нарахування за послуги централізованого водопостачання та водовідведення КП «Луцькводоканал» здійснюється відповідно до обсягу спожитих послуг та тарифів, затверджених Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

До встановлення вузла комерційного обліку обсяги споживання наданих послуг визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органами місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання наданих послуг у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку, та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Відповідно до пункту 3 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що:

1) у разі якщо частина води була витрачена на полив клумб і газонів, прибирання місць загального користування тощо та/або гарячої води - на прибирання місць загального користування тощо, обсяг відповідно питної, гарячої води, що розподіляється між споживачами, зменшується на обсяг, витрачений на такі загальнобудинкові потреби, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку;

2) у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку. Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

3) у разі якщо жодне приміщення у будівлі не оснащене вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами;

4) у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.

Згідно Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення встановлено, що cпоживач здійснює оплату за спожиті послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення договору.

Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачеві або його представникові не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

У разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої Мінрегіоном України від 2018 року №315 (зі змінами), для будинків, де усі приміщення оснащені розподільчими лічильниками холодної води, обсяг різниці (небаланс) розподіляється між усіма споживачами пропорційно до обсягу споживання.

В розумінні п. 14.1.13 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Тому, висновки податкового органу про безоплатну передачу води споживачам, у яких відсутні лічильники зі сторони КП «Луцькводоканал» вважає безпідставними та необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0328350701 від 27.11.2024 протиправним, та таким що підлягає скасуванню.

Крім того представник позивача зауважив, що НКРЕКП неодноразово проводила заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання (КП «Луцькводоканал») законодавства у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується актами від 13.10.2021 №516; від 02.11.2022 №309, від 24.04.2023 №206.

За цими актами здійснювалась перевірка дотримання КП «Луцькводоканал» поточних індивідуальних технологічних нормативи використання питної води, а також наведено об'єктивні причини перевищення фактичних втрат та затверджених показників.

Актами встановлено, що основна причина таких втрат - зношені основні системи централізованого водопостачання. При загальній протяжності водопровідних мереж 664,5 км, в зношеному і аварійному стані перебувають 376,9 км або 57% водопровідних мереж та майже 27% насосних агрегатів на насосних станціях 1-го 2-го та 3- го підйомів води.

Багато водопровідних мереж та регулюючої запірної арматури вже відпрацювали не один нормативний строк. Коштів, які КП «Луцькводоканал» виділяє в межах діючого тарифу на відновлення (реконструкцію, заміну) мереж, запірної арматури, не вистачає навіть на те, щоби покрити фізичне зношення цих мереж та обладнання на ньому.

Через це спостерігається велика аварійність та високий рівень необлікованих втрат питної води. Терміни локалізації витоків води через несправну запірну арматури (на балансі підприємства налічується 8021 одиниць), - постійно збільшується, що також позначається на кількості втрат води.

Крім того, потребує встановлення 2242 засобів комерційного обліку, а саме 1203 одиниць на вводах в багатоквартирні житлові будинки з використанням внутрішньобудинкових мереж (квартири), де підприємство є виконавцем послуг, та 1039 засобів обліку в будинках індивідуальної забудови (приватний сектор). У вказаних будинках, підприємство проводить нарахування за надані послуги водопостачання згідно затверджених норм водоспоживання на кількість зарєеєстрованих у квартирі та/або будинку осіб.

За інформацією підприємства, є ряд випадків, що кількість зареєстрованих осіб значно менша та не відповідає фактичній кількості проживаючих у квартирі та/або будинку осіб. Як наслідок, можлива невідповідність при розрахунку наданих підприємством послуг споживачами, що позначається на рівні втрат питної води. Довідково, з необхідної кількості 22220 водопровідних вводів споживачів водопостачання (у т.ч. до індивідуальних житлових будинків, багатоквартирних житлових будинків, інших споживачів), станом на 31.12.2023 року, фактично оснащено засобами комерційного обліку холодної води 19978 вводів або 89,9%, що є порушенням підпункту 19 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо надання КП «Луцькводоканал» послуги з централізованого водопостачання за наявності встановлених приладів обліку в кожній точці розподілу послуг, які відповідають вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №163.

Як було зазначено в пункті 1.3 акта планової перевірки НКРЕКП від 02.11.22 №309 та, відповідно до пункту 2 постанови НКРЕКП №575 від 07.06.2022 (зі змінами) (далі - постанова), аналізом ліцензованої діяльності підприємства встановлено (п. 2.28 акту), що при здійсненні ліцензованої діяльності має місце відхилення фактичних витрат підприємства від витрат згідно зі статтями, затвердженими у структурі тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, чим порушено вимоги постанови НКРЕКП від 16.12.2020 №2499 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.06.2016 №1141».

Термін усунення порушення, передбачений постановою НКРЕКП від 03.11.2021 №1964 «Про застереження КП «Луцькводоканал» щодо недопущення надалі порушення ліцензійних умов провадження господарської з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» в частині усунення порушення підпункту 3 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині оформленого належним чином права власності, господарського відання або користування земельними ділянками, на яких розташовані заявлені засоби провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання; підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо надання послуги з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення відповідно до умов договору, укладеного в установленому порядку; підпункту 19 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо надання послуги з централізованого водопостачання за наявності встановлених приладів обліку в кожній точці розподілу послуг, які відповідають вимогам Технічного регламенту, Постановою НКРЕКП від 07.06.2022 №575 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 03.11.2021 № 1964» встановлено до 30 числа третього місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому буде припинено або скасовано дію в України воєнного стану.

Отже, термін усунення порушення передбачений постановою НКРЕКП від 03.11.2021 №1964 на момент проведення перевірки не настав. Одночасно, зважаючи на велику зону відповідальності КП «Луцькводоканал» та велику географічну розкиданість 35-ти населених пунктів, які користуються послугами централізованого водопостачання також мають місце численні випадки самовільного, несанкціонованого відбору (крадіжки) води.

Проте, в більшості, такі випадки встановити не можливо, з причини відсутності належного доступу до приватних територій та домоволодінь споживачів, для проведення відповідних обстежень на предмет позаоблікових врізок (приєднань), режимів водоспоживання, поливу, механічне втручання в роботу лічильників, тощо. Через це також спостерігається високий рівень необлікованих втрат питної води.

Водночас, посилання податкового органу у акті перевірки від 11.11.2024, що «втрати води зверх нормативу свідчать про безоплатну передачу води споживачам у яких відсутні лічильники» не відповідає дійсності, не ґрунтується на жодному належному, достовірному та допустимому доказі, оскільки усі нарахування за водопостачання та водовідведення проводяться згідно чинного законодавства України у відповідності до кількості зареєстрованих у відповідній нерухомості (квартири, житлові будинки) осіб. Протилежного податковим органом у процесі адміністративного оскарження ППР не доведено.

Суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи вбачається, що усі податкові накладні, в тому числі розрахунки коригування, складені постачальником товарів/послуг до податкової накладної, в період з 01.01.2017 по жовтень 2019 позивачем в повній мірі були відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість КП «Луцькводоканал», що підтверджується відмітками, що такі «документи прийнято».

Також не відповідає дійсності висновок податкового органу щодо завищення показників у рядку 10.1 Декларацій з ПДВ на суму 49569 грн, які нібито не підтверджені первинними документами, оскільки КП «Луцькводоканал» застосовує касовий метод податкового обліку та відповідно має усі первинні документи, що відображалися у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2017 по 31.12.2023.

КП «Луцькводоканал» використовує у господарській діяльності касовий метод податкового обліку.

Згідно пп. 14.1.266 ст. 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розд. V ПКУ - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до п. 187.10 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/ або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, нараховують плату за абонентське обслуговування, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

На підтвердження реальності господарських відносин та їх правомірності відображення у бухгалтерській та податковій звітності за касовим методом податкового обліку підприємства по відносинах з контрагентами представник позивача надав:

- по господарських відносинах з ТзОВ «МХД-Україна»: договір №134 від 23.02.2023; по господарських відносинах з ТзОВ «Радивилівмолоко»: договір №503 від 28.12.2021;

- по господарських відносинах з ТзОВ «Форвард Прінт»: договір №168 від 30.03.2021;

- по господарських відносинах з ТзОВ «Талфорт Сервіс»: договір №919 від 21.11.2022;

- по господарських відносинах з ДКП «Луцьктепло»: договір №58/21;

- по господарських відносинах з ТзОВ «Виробничо-інжинірингова фірма «Етна»: договір на закупівлю товарів №184 від 08.04.21;

- по господарських відносинах з ДП «Волинський НВЦ стандартизації»: договір №520537/369 про надання послуг від 05.09.21;

- по господарських відносинах з АТ «Державний експортно-імпортний банк України»: акт приймання-передачі майна (об'єкта фінансового лізингу) від 28.06.2022 - мобільного комплексу зневоднення осаду на базі мультидискового шнекового дегідратора MDQ-452С в контейнерному виконанні; акт приймання-передачі майна (предмета лізингу) від 28.06.2022; видаткова накладна №20 від 28.06.2022; додаткова угода №21-30LL-0001-0001 від 30.12.2021; графік лізингових платежів з відшкодування вартості Обєкта фінансового лізингу та сплати комісії за управління від 30.12.2021.

- по господарських відносинах з ТзОВ «Волинь-зерно-продукт»: договір №351 на закупівлю товарів від 11.08.2021.

Усі первинні бухгалтерські документи по відносинах та договорах з вищевказаними контрагентами надавались під час перевірок перевіряючим ГУ ДПС у Волинській області, відсутні будь-які акти про їх ненадання в процесі документальної перевірки.

Стосовно ППР форми «Р» №0328340701 від 27.11.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 18908904,25 грн, зокрема за податковими зобов'язаннями в сумі 15584807 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3324097,25 грн, суд зазначає наступе.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, мотивація при винесенні цього рішення є ідентичною, як у ППР форми «Р» №0328350701 від 27.11.2024, тобто втрати води зверх нормативу свідчать про безоплатну передачу води споживачам, у яких відсутні лічильники, а дохід КП «Луцькводоканал» від безоплатної передачі послуг водопостачання та водовідведення у період 2020-2023 років становить 86582262 грн.

Суд зауважує, що відповідачем не доведено, що КП «Луцькводоканал» здійснювало безоплатну передачу води споживачам, у яких відсутні лічильники, а у актах перевірок відсутні дані, яким саме споживачам така безоплатна передача здійснювалась. Будь-який споживач в незалежності чи наявний чи відсутній у нього лічильник на воду, чи наявний або відсутній у нього договір з КП «Луцькводоканал», зобов'язаний сплачувати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення в силу чинного законодавства та відповідної сформованої судової практики.

Отже, ППР форми «Р» №0328340701 від 27.11.2024 є похідним від ППР форми «Р» №0328350701 від 27.11.2024, тому також є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, ППР форми «В4» №0328360701 від 27.11.2024, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у декларації за грудень 2023 року у сумі 701867 грн, представник відповідача обґрунтував, що при винесенні цього рішення, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 встановлення завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), внаслідок втрати води зверх нормативу, що свідчать про безоплатну передачу води споживачам, у яких відсутні лічильники.

Судом встановлено вище, що дані аргументи відповідача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а тому податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0328360701 від 27.11.2024 підлягає до скасування.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення форми «ПН» №0328370701 від 27.11.24, яким застосовано штраф у сумі 39079,36 грн за платежем «податок на додану вартість», суд зазначає, що в його основу покладено висновок податкового органу про те, що КП «Луцькводоканал» в період з червня 2018 року по листопад 2023 року було порушено терміни реєстрації податкових накладних та відсутність реєстрації в ЄРПН.

Суд вважає, що дані обставини не відповідають дійсності, так як згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді.

Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді.

Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/ послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця,

- до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця,

- до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу,

- протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику,

- протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Фактично ППР форми «ПН» №0328370701 від 27.11.2024 є похідним від ППР форми «Р» №0328350701 від 27.11.2024.

Враховуючи, що судом встановлено протиправність ППР форми «Р» №0328350701, тому як наслідок слід визнати протиправним та скасувати ППР форми «ПН» №0328370701 від 27.11.2024.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З врахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність ППР від 27.11.2024 форми «Р» №0328340701, №0328350701, форми «В4» №0328360701, форми «ПН» №0328370701.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність ППР ГУ ДПС у Волинській області від 27.11.2024 форми «Р» №0328340701, №0328350701, форми «В4» №0328360701, форми «ПН» №0328370701, у зв'язку із чим позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 24 244,00 грн, що підтверджується квитанцією від 25.02.2025.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області слід стягнути судовий збір у розмірі 24 244,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 126000,00 грн суд враховує таке.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу подав копію договору про надання правової допомоги від 18/11/2024-487/2, ордер серії АС 1129700, акт №1 про приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2024, акт №2 про приймання-передачі наданих послуг від 06.03.2025, платіжна інструкція №985970 від 20.12.2024 на суму 64000 грн, платіжна інструкція №986436 від 0.03.2025 на суму 62000 грн.

Загальна вартість юридичних послуг становить 126000,00 грн.

Суд зауважує, що вивчення нормативної бази при підготовці адміністративного позову, збирання відомостей про факти, які були використані як докази по справі є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.

Суд, враховуючи складність справи (при її вирішенні враховані висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених вище постановах Верховного Суду), значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Волинській області необхідно стягнути 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 39224,00 грн (з них: судовий збір в сумі 24224,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн).

Керуючись статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Луцькводоканал» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, 26, ЄДРПОУ 03339489) до Головного управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 27.11.2024 форми «Р» №0328340701, №0328350701, форми «В4» №0328360701, форми «ПН» №0328370701.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Луцькводоканал» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області витрати по сплаті судового збору в розмірі 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський

Попередній документ

127087856

Наступний документ

127087858

Інформація про рішення:

№ рішення:	127087857
№ справи:	140/1942/25
Дата рішення:	29.04.2025
Дата публікації:	07.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Волинський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (30.10.2025)
Дата надходження:	21.08.2025
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

27.03.2025 14:30	Волинський окружний адміністративний суд
09.04.2025 14:30	Волинський окружний адміністративний суд
29.04.2025 14:30	Волинський окружний адміністративний суд
17.07.2025 11:00	Восьмий апеляційний адміністративний суд
30.10.2025 14:00	Касаційний адміністративний суд