м. Вінниця
05 травня 2025 р. Справа № 120/474/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000)
Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
про: визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 1) та Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 №905080146690 від 09.12.2024; зобов'язання відповідача 2 перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 01.12.2024, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки Калинівської міської ради Вінницької області №03-14/1795 від 02.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у відповідача 2, де й отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». 03.12.2024 позивач звернулась до відповідача 2 із заявою про перерахунок її пенсії згідно Закону України "Про державну службу ". За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснював відповідач 1. Так, за результатами розгляду заяви, відповідачем 1 09.12.2024 прийнято рішення №905080146690 про відмову в перерахунку у зв'язку з відсутністю у позивача стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним, позивач, з метою його скасування, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.01.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
30.01.2025 за вх.№6193 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача 1 не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
31.01.2025 за вх.№6511/25 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Так, відповідач 1 вказує, що до 04.07.2001 деякі посади в органах місцевого самоврядування вважалися державними, і періоди роботи на таких посадах зараховувались до стажу державної служби. Водночас після прийняття Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" з 04.07.2001 року, ці посади стали посадами місцевого самоврядування, а не державної служби, а тому робота на них після цієї дати вже не зараховується до спеціального стажу держслужби. Враховуючи наведене, відповідач 1 наголошує, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку у відповідача 2, де з 30.09.2011 й отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до розрахунку страхового стажу позивач в періоди з 12.12.1979 по 31.12.2003, 01.01.2004 по 30.06.2006, з 01.08.2006 по 29.09.2011 займала посади в органах місцевого самоврядування.
03.12.2024 позивач звернулась до відповідача 2 із заявою про перерахунок пенсії шляхом переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та врахування при цьому довідки №03-14/1795 від 02.12.2024, виданої Калинівської міською радою.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснював відповідач 1.
Так, за результатами опрацювання заяви позивача і доданих до неї документів, відповідачем 1 09.12.2024 прийнято рішення №905080146690 про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача 2, позивач звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.
За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спірним питанням в межах розгляду даної справи, є наявність у позивача стажу роботи на державній службі та стажу, що може бути прирівняний до стажу державного службовця, необхідного для призначення пенсії державного службовця відповідно до положень ст. 37 Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Згідно із ст.1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Положення ст. ст. 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ).
Водночас, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до ст. 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із п. 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із п. 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
П. 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
За приписами п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Згідно із п. 4 цього Порядку до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Порядок №283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.
Так, п. 4 Порядку №229 визначено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
З огляду на вищевикладене суд критично оцінює доводи відповідача 1 про те, що періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби лише по 04.07.2001.
В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечується відповідачами, що позивач в періоди з 12.12.1979 по 31.12.2003, 01.01.2004 по 30.06.2006, з 01.08.2006 по 29.09.2011 була посадовою особою органу місцевого самоврядування. Загальний стаж роботи позивача в органах місцевого самоврядування - 31 рік 09 місяці 19 днів.
Відтак, оскільки позивач займала посаду в органах місцевого самоврядування, що передбачена у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», то відповідно такий період роботи має бути врахований до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ та з врахуванням п. 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
У сукупності наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач 1 без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для переведення на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", прийняв рішення №905080146690 від 09.12.2024 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", що у контексті ч. 2 ст. 2 КАС України свідчить про його необґрунтованість та протиправність, отже позовні вимоги в частині його скасування підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача 2 перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 01.12.2024, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки Калинівської міської ради Вінницької області №03-14/1795 від 02.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, суд вважає, що належним та ефективним способом порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2024 про переведення її на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з урахуванням висновків суду у цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп.
Оскільки даний спір виник у зв'язку із прийняттям відповідачем 1 спірного рішення, таким чином, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір саме з відповідача 1.
Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підлягає сума у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №905080146690 від 09.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 про переведення її на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000, 13967927)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.05.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна