м. Вінниця
05 травня 2025 р. Справа № 120/15501/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021)
про: визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 049957 від 03.10.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 03.10.2024 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 049957 в сумі 17 000 грн 00 коп. Позивач вказану постанову вважає протиправною з огляду на те, що в даному випадку він не є автомобільним перевізником. З метою скасування постанови відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.12.2024 за вх.№69844/24 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 18.12.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03.01.2025 за вх.№446/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до постанови від 03.10.2024 №ПШ049957 стало встановлене під час рейдової перевірки 23.08.2024 порушення вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зокрема, було зафіксовано відсутність у водія транспортного засобу тахокарти за 18.08.2024 або бланка підтвердження його діяльності, що є обов'язковим документом для водіїв вантажного транспорту з повною масою понад 3,5 т. Відповідач наголошує, що перевірка проводилася на законних підставах відповідно до Порядку № 1567, за наявності направлення, щотижневого графіка та всіх необхідних документів. Позивач, як перевізник, не надав документи, передбачені ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджують дотримання режиму праці та відпочинку водія. Крім того, факт здійснення перевезення саме позивачем підтверджується товарно-транспортною накладною, де він зазначений як перевізник і вантажовідправник. Відповідач вказує, що позивач жодним чином не спростував факт вчиненого порушення, зафіксованого в акті перевірки, не надав переконливих доказів на спростування висновків перевірки. У зв'язку з викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
14.01.2025 за вх.№2399/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Так, позивач вказує, що відповідачем проігноровано те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до вантажовідправника. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу, що не було встановлено відповідачем.
20.01.2025 за вх.№3777/25 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
23.08.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області на 280 км а/д М-30, Хмельницька обл. проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб МAN, д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником вищевказаного автомобіля є ОСОБА_2 .
За результатами проведеної перевірки уповноваженими особами складено акт №053024 від 23.08.2024 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Так, під час перевірки встановлено, що у водія транспортного засобу ОСОБА_3 тахокарта режиму праці та відпочинку за 18.08.2024, а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія, чим вчинено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів без наявності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 вказаного закону.
03.10.2024 відповідачем, у відповідності до положень Порядку № 1567, проведено розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту №053024. На розгляді справи був присутній й позивач.
За наслідками проведеного розгляду справи, відповідачем винесено постанову від 03.10.2024 №ПШ 049957 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону №2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) (назва Постанови в редакції Постанови КМУ № 79 від 02.02.2022).
П. 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно з п. 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Приписами п. 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з п. 17-22 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку. Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком. У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
В розумінні вимог ст. 1 Закону №2344-III внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави;
- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно з розділом 1 Правил № 363 перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Таким чином, статус перевізника може підтверджуватися, зокрема, договором про перевезення вантажу, накладними (товарно-транспортними накладними), квитанціями тощо.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається виключно на автомобільних перевізників.
Відтак, спірним питанням у межах даної адміністративної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником у розумінні Закону № 2344-III.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт як автомобільного перевізника. Висновок про те, що в даному випадку саме позивач є перевізником, відповідач здійснив виключно на підставі відомостей з товарно-транспортної накладної №Зін-000902 від 21.08.2024, яка надавалась водієм під час перевірки транспортного засобу.
В контексті наведеного суд наголошує, що за загальними нормами Правил № 363 товарно-транспортна накладна є документом саме на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.
Будь-яких доказів про те, що позивач має хоч якесь відношення як до транспортного засобу, що був об'єктом перевірки (транспортний засіб МAN, д.н.з. НОМЕР_1 ), так і до водія даного транспортного засобу ОСОБА_3 відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не здобуто та судом в процесі розгляду справи також не виявлено.
В силу вимог ст. 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Матеріали справи не містять жодних доказів про те, що саме позивач здійснював перевезення вантажу власним чи орендованим транспортним засобом на договірних умовах або іншим чином на законних підставах використовував транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажу.
Враховуючи вищевикладене, надання позивачеві статусу автомобільного перевізника у спірній ситуації лише на підставі відомостей, зазначених в ТТН №Зін-000902 від 21.08.2024 за відсутності будь-яких інших доказів, які б підтверджували перевезення спірного вантажу саме позивачем, здійснено відповідачем передчасно та без належного з'ясування усіх обставин справи, оскільки, як вже зазначалось судом, товарно-транспортна накладна це документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.
Аналогічна правова позиція висловлена й Верховним Судом у постанові від 13.03.2025 у справі №120/3812/23.
Інших доказів, які б визначали за позивачем статус автомобільного перевізника під час перевезення вантажу 23.08.2024 матеріали справи не містять, як і відсутні докази, які б підтверджували господарсько-правові відносини між позивачем та власником транспортного засобу, щодо якого здійснювалась перевірка, та/або між позивачем та водієм такого транспортного засобу.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки №053024 від 23.08.2024 в графі «найменування автомобільного перевізника, його місцезнаходження, прізвище, ініціали та адреса фізичної особи-підприємця» посадовими особами, що проводили рейдову перевірку (перевірку на дорозі), вказано «згідно ТТН ФОП ОСОБА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , згідно СРТЗ ОСОБА_2 ».
Наведене свідчить про те, що зазначені посадові особи не мали впевненості у правильності ідентифікації перевізника. Така невизначеність, в свою чергу, виключає можливість притягнення саме позивача до відповідальності, оскільки ідентифікація суб'єкта правопорушення не була здійснена належним чином.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови відповідача від 03.10.2024 №ПШ 049957 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн, та відповідно про наявність підставі для її скасування.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп.
Таким чином поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає сума у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 049957 від 03.10.2024 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження юридичної особи: пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.05.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна