Рівненський апеляційний суд
02 травня 2025 року м. Рівне
Справа № 559/1525/24
Провадження № 33/4815/43/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю:
захисника - Шевчука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Шевчука В.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 жовтня 2024 року, -
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та до нього застосовано стягнення у виді 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень штрафу в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
З матеріалів провадження слідує, що 27.04.2024 року о 23:13 год. в с. Повча по вул. Молодіжна, 5 водій ОСОБА_1 керував т/з Peugeot, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Шевчук В.М. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, яку закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що судом першої інстанції прийняте необґрунтоване та незаконне рішення, так як ним неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; його висновки не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, недоведені. Зазначає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, так як працівники поліції під час руху його не зупиняли, що підтверджується наявними в справі матеріалами.
Також захисником Шевчуком В.М. до апеляційного суду було подано клопотання про закриття провадження по справі на підставі ст.38 КУпАП, у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Заслухавши доводи захисника Шевчука В.М. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав
Так, однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст.266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка, а саме:
- актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с.5);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 направлено до медичного закладу. Від огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с.6);
- відеофайлами з нагрудної камери працівника поліції, якими зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду на місці (файл 0031, час 02:25) та в медичному закладі, а також визнання ним вживання алкогольної напоїв (файл 0030, час 03:00; файл 0031, час 02:25).
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.
Таким чином дослідивши та проаналізувавши докази у справі, місцевий суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а працівники поліції під час руху його не зупиняли, що підтверджується наявними в справі матеріалами, оскільки в матеріалах справи наявні відео з нагрудної камери працівника поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебуває за кермом автомобіля з заведеним двигуном та вказує, що їде помаленьку (файл 0030, час 03:40). На вказаних відеозаписах також відсутні будь-які твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції також не погоджується з доводами захисника Шевчука В.М. про те, що станом на день апеляційного перегляду справи спливли строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП.
Так, ч.6 ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст.130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 280258 вбачається, що днем вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП було 27 квітня 2024 року.
Разом з тим, суд апеляційної зазначає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за вчинення вказаного правопорушення було накладено Дубенським міськрайонним судом Рівненської області 15 жовтня 2024 року, тобто в межах строку накладення адміністративних стягнень, визначеного ч.6 ст.38 КУпАП.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.33, ст.38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.6 ЄКПЛ, 294 КУпАП, суд, -
Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Шевчука В.М. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович