Справа № 539/1342/25 Номер провадження 33/814/540/25Головуючий у 1-й інстанції Рудалєва Л. В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
02 травня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: адвоката Забари Ю.А. ( в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Забари Ю.А. подану в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, здійснює догляд за особою, яка потребує стороннього догляду, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок.
За постановою судді, 13 березня 2025 року близько 17.00 за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 , а саме: висловлював слова образ в її бік, що могло завдати психологічної шкоди.
Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Забара Ю.А. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову судді, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вказівка у протоколі про адміністративне правопорушення суті правопорушення як «могло завдати психологічної шкоди» суперечить диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Посилається на відсутність доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши адвоката Забару Ю.А., який підтримав подану апеляційну скаргу, приходжу до наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають до з'ясування питання чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції згідно з нормами КУпАП всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам у їх сукупності та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КпАП України передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Приписами Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» регламентовано, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є обґрунтованими, що підтверджується дослідженими доказами та ґрунтується на вимогах закону, а саме протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13 березня 2025 року, за яким потерпіла ОСОБА_2 звернулася до органів поліції із усною заявою про домашнє насильство; поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 13 березня 2025 року про те, що ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою, поводив себе агресивно та погрожував фізичною розправою; особистими поясненнями ОСОБА_1 від 13 березня 2025 року, який підтвердив факт висловлення образ та погроз своїй співмешканці; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Будь-яких сумнівів у достовірності вказаних доказів, апеляційний суд не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої є неспроможними та спростовуються сукупністю доказів у справі, а саме, показаннями потерпілої, яка вказала про те, що внаслідок погроз фізичною розправою та образ, психологічного тиску, вона злякалася та зателефонувала за номером 102 та викликала правоохоронні органи.
Таким чином, за наведеного, приходжу до висновку, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення поведінка ОСОБА_3 має ознаки психологічного насильства щодо його співмешканки, так як, очевидно такі дії, були розцінені як реальні, тим самим спричинили емоційну невпевненість та зашкодили її психологічному здоров'ю.
У суді першої інстанції ОСОБА_3 вину визнавав, факт виникнення сварки та висловлювань погроз та образ не заперечував.
Наведені вище докази, у своїй сукупності свідчать саме про те, що дії ОСОБА_3 виходили за межі побутової сварки та були умисні і цілеспрямовані, про що свідчить психічний стан потерпілої.
Виходячи із вищенаведеного, суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи апеляційної скарги про те, що не відбулось вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству.
Ствердження захисту щодо невідповідності протоколу диспозиції інкримінованої статті з посиланням на те, що протокол має лише припущення завдання психологічної шкоди не спростовує доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Підстави для скасування постанови та закриття провадження у справі за відсутністю події адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Забари Ю.А. подану в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили після її винесення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко