Справа № 553/6538/22 Номер провадження 11-кп/814/838/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника потерпілого потерпілого захисника обвинуваченоїОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 липня 2022 року за №12022170420001287, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_10 на вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 17 вересня 2024 року,
Цим вироком
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково та стягнуто на його користь із ОСОБА_10 70 000 гривень моральної шкоди, в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Вирішено питання щодо арешту майна, процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 06 липня 2022 року приблизно о 17 годині 54 хвилини, керуючи автомобілем «Volkswagen Jetta», н.з. НОМЕР_1 , по вул. Сакко зі сторони вул. Миру в напрямку вул. Старокотелевської в м. Полтава в порушення вимог п.п.10.1, 16.6 ПДР України, виїхавши на регульоване перехрестя вул. Сакко та Низової в м. Полтава, при зеленому сигналі світлофора під час виконання маневру повороту ліворуч на вул. Низову не переконалась у безпечності виконуваного нею маневру, змінила напрямок свого руху, виїхала на смугу зустрічного руху та не надала дорогу мотоциклу «Geon PN-200», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого створила небезпеку для його руху та в подальшому вчинила з ним зіткнення. Унаслідок ДТП ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_10 , посилаючись на неповноту судового розгляду , невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження , істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 17 вересня 2024 року та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд неправильно встановив обставини ДТП і не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено її винуватість у спричиненні ДТП; показання потерпілого не знайшли свого підтвердження, а також установлений йому діагноз у вигляді ретроградної амнезії викликає сумніви в достовірності його тверджень, наданих у судовому засіданні; протокол слідчого експерименту з ОСОБА_8 містить відомості у друкованому вигляді, складався не на місці його проведення, але чернетку з місця події та фотознімки до нього не долучено; слідчий експеримент було проведено з нею в статусі свідка та без роз'яснення їй прав, у тому числі права не свідчити проти себе та відмовитися давати показання, які можуть у подальшому стати підставою для її підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а тому протокол слідчого експерименту, проведеного за її участю, та похідний від нього висновок експертизи №СЕ-19/117-22/15119-ІТ від 09 листопада 2022 року є недопустимими доказами; також цей висновок експертизи грунтується виключно на показаннях потерпілого, які не перевірялись на технічну спроможність, наданий без урахування всіх даних у кримінальному провадженні та необхідного аналізу ДТП; висновки експертиз №СЕ-19/117-22/8921-ІТ від 13 липня 2022 року, №СЕ-19/117-22/8922-ІТ від 02 серпня 2022 року є неповними; під час надання висновку експертизи №29 від 19 лютого 2023 року, який було безпідставно не враховано й помилково оцінено судом першої інстанції, експерт чітко визначив місце зіткнення, провів безпосереднє дослідження та співставлення транспортних засобів, за результатом чого встановив технічну неспроможність показань ОСОБА_8 . Також ОСОБА_10 посилається на те, що вона раніше не притягувалась до відповідальності, позитивно характеризується, на початку досудового розслідування добровільно відшкодувала майнову шкоду як власник джерела підвищеної небезпеки, має батька, який тяжко хворіє.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченої на підтримку апеляційної скарги, міркування захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу, а у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про відсутність підстав для її задоволення - не позбавляти ОСОБА_10 права керувати транспортними засобами, заперечення прокурора, потерпілого та його представника проти задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - порушення нею, особою, яка керувала транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України.
Факт того, що 06 липня 2022 року приблизно о 17 годині 54 хвилини ОСОБА_10 , керуючи автомобілем «Volkswagen Jetta», н.з. НОМЕР_1 , рухалась по вул. Сакко зі сторони вул. Миру в напрямку вул. Старокотелевської в м. Полтава та здійснювала маневр повороту ліворуч через зустрічну смугу руху, а також те, що між її транспортним засобом і мотоциклом «Geon PN-200», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , мало місце зіткнення, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджується сукупністю доказів у матеріалах кримінального провадження.
Між тим, доводи ОСОБА_10 , які зводяться до того, що прокурором не було доведено її винуватість у спричиненні ДТП, у зв'язку з чим у її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, позбавлені підстав.
Диспозицією ч.2 ст.286 КК України передбачено відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення включає три елементи: діяння - порушення правил безпеки дорожнього руху; наслідки - заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження; причинний зв'язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху і зазначеними наслідками.
Використання правил встановлення необхідного причинного зв'язку, які покладено в основу практичного застосування теорії необхідного спричинення, дозволяє встановити, що в процесі послідовного розвитку протиправної дії в часі, суспільно небезпечний наслідок із необхідністю походить від конкретного діяння, вчиненого особою, а не знаходиться щодо нього у випадковому відношенні. Діяння повинно породжувати наслідки як результат негативного, руйнівного впливу на об'єкт кримінально-правової охорони, коли діяння є головною і визначальною умовою настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило, в тих ситуаціях, коли в розвиток причинного ряду втілюються дії інших осіб, що, відповідно, обумовлює необхідність наступної юридичної оцінки декількох чинників, які певною мірою впливають на настання передбачених законом наслідків, є ключем до розв'язання питання про наявність (відсутність) підстави кримінальної відповідальності конкретної особи. Порушення водієм вимог ПДР України, яке є головною умовою заподіяння суспільно небезпечних наслідків і перебуває з ними в необхідному причинному зв'язку, свідчить про наявність у діях цього водія складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст.286 КК України.
Згідно з вимогами п.10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Приписи п.10.1 ПДР України передбачають повну відповідальність водія, який починає рух, перестроювання або змінює напрямок, за безпеку дорожнього руху від початку й до закінчення маневру. При цьому, не слід розраховувати на дії інших водіїв щодо попередження можливих наслідків у результаті виникнення небезпечних ситуацій.
Більше того, необхідно враховувати, що згідно з п.1.4 ПДР України кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Вимогами ж п.16.6 ПДР України унормовано, що, повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_8 підтвердив те, що він, керуючи мотоциклом «Geon PN-200», н.з. НОМЕР_2 , рухався в межах своєї смуги руху по вул. Сакко в м. Полтава зі швидкістю приблизно 40 км/год і перетинав перехрестя на зелений сигнал світлофора. Але на перехресті перед ним автомобіль «Volkswagen Jetta», н.з. НОМЕР_1 , несподівано здійснив маневр повороту ліворуч та між ними відбулося зіткнення.
Свідок ОСОБА_11 підтвердив показання ОСОБА_8 в тому, що вони, керуючи мотоциклами, рухались по вул. Сакко в напрямку Південного вокзалу. Він ( ОСОБА_11 ) їхав попереду потерпілого та коли повернувся назад, то на проїзній частині у межах смуги свого руху лежав ОСОБА_8 , його мотоцикл та автомобіль «Volkswagen Jetta» мали механічні пошкодження від ДТП.
Показання ж потерпілого ОСОБА_8 підтверджуються і показаннями свідка ОСОБА_12 (водія автомобіля марки «Renault Megan») про те, що по вул. Сакко в м. Полтава перед ним рухався автомобіль «Volkswagen Jetta», н.з. НОМЕР_1 , і, наближаючись до перехрестя почав маневр повороту ліворуч, не зупиняючись. Як тільки транспортний засіб «Volkswagen Jetta», н.з. НОМЕР_1 , виїхав на зустрічну смугу руху, він почав прискорювати швидкість руху та в цей же момент відбулося ДТП. Водій мотоцикла, з яким відбулося зіткнення, їхав по головній дорозі назустріч обвинуваченій.
Наведені вище показання також узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13 (водія автомобіля марки «Volkswagen Passat»), за змістом яких водій транспортного засобу «Volkswagen Jetta», н.з. НОМЕР_1 , на перехресті здійснював маневр повороту ліворуч та в цей час відбулося його зіткнення з мотоциклом «Geon PN-200», н.з. НОМЕР_2 , у межах смуги руху потерпілого.
У ході слідчих експериментів потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_12 продемонстрували обставини зіткнення автомобіля «Volkswagen Jetta», н.з. НОМЕР_1 , і мотоцикла «Geon PN-200», н.з. НОМЕР_2 , зокрема: розташування цих транспортних засобів безпосередньо перед зіткненням, спосіб виконання їх водіями маневрів, механізм і місце контактування (те, що воно мало місце в межах смуги руху потерпілого), а також було здійснено відповідні заміри швидкості руху, часу й відстані. Наведені вище обставини за своїм змістом відповідають наданим потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_12 показанням у суді першої інстанції, що зафіксовано в протоколах вказаної слідчої дії від 21 липня, 05 жовтня 2022 року з додатками (т.1 а.п.178-187, 207-213).
Посилання апелянта на те, що до протоколу слідчого експерименту з ОСОБА_8 не долучено чернетку й фотознімки з місця ДТП є необгрунтованими.
Так, зміст протоколу слідчого експерименту, проведеного з потерпілим, і долученої до нього схеми ДТП від 05 жовтня 2022 року, правильність відображених у цих документах даних засвідчено підписами, зокрема, двох понятих, ОСОБА_8 та його представника без будь-яких доповнень і зауважень, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати наявність у вказаному протоколі з додатком інформації, що не відповідає дійсності. Як зафіксовано в протоколі слідчого експерименту, його було надруковано в кабінеті №303 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області 05 жовтня 2022 року о 16 годині 00 хвилин, у той час як спосіб виготовлення протоколу належить до повноважень слідчого та КПК України не передбачено долучення чернеток до матеріалів кримінального провадження (т.1 а.п.207-212).
Також у справі наявна довідка до згаданого вище протоколу слідчої дії від 05 жовтня 2022 року, відповідно до якої через технічні причини - у зв'язку із несправністю флеш-носія інформації «Kingston», об'ємом пам'яті 16 Gb, фотозображення в електронному вигляді щодо слідчого експерименту були невідворотно втрачені, й ця обставина унеможливила складання та долучення до протоколу додатку у вигляді фототаблиці (т.1 а.п.213)
Разом з тим, ураховуючи те, що в протоколі слідчого експерименту й складеній до нього схемі детально зафіксовано відтворені обставини ДТП, то відсутність згаданої вище фототаблиці жодним чином не вплинула на повноту та достовірність даних, отриманих за результатами цієї слідчої дії та їх належну фіксацію у відповідному процесуальному засобі доказування.
Аргументи ж сторони захисту щодо сумнівів у достовірності показань потерпілого з посиланням на те, що після ДТП йому було встановлено діагноз у вигляді ретроградної амнезії спростовуються матеріалами кримінального провадження, згідно з якими ОСОБА_8 в ході слідчого експерименту чітко й детально продемонстрував обставини ДТП, а також аналогічним чином без розбіжностей підтвердив такі обставини в місцевому суді. Водночас у своїх показаннях у судовому засіданні першої інстанції потерпілий підтвердив те, що дійсно відразу після ДТП не пам'ятав всіх обставин події, але згодом пам'ять повернулась. Такі його показання та відтворені під час слідчого експерименту обставини у повному обсязі знайшли своє підтвердження в сукупності доказів по справі.
У свою чергу, з аналізу обставин ДТП, зафіксованих у протоколі огляду місця події від 06 липня 2022 року зі схемою ДТП і фототаблицею, встановлено, що водій автомобіля «Volkswagen Jetta», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Сакко зі сторони вул. Миру в напрямку вул. Старокотелевської в м. Полтава, виїхавши на регульоване перехрестя вул. Сакко та Низової в м. Полтава, під час виконання маневру повороту ліворуч на вул. Низову не переконався в безпеці виконуваного маневру, виїхав на смугу зустрічного руху та не дав дорогу водієві мотоцикла «Geon PN-200», н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку по вул. Сакко, в результаті чого відбулося ДТП. Виходячи зі слідової інформації і механічних пошкоджень транспортних засобів, ДТП мало місце в межах смуги руху ОСОБА_8 , навіть дещо ближче до зустрічної смуги руху, а не узбіччя, тобто безпосередньо в ході виконання ОСОБА_10 маневру повороту ліворуч (т.1 а.п.116-128).
Наведені вище обставини підтверджуються висновком судової інженерно-транспортної експертизи від №СЕ-19/117-22/8921-ІТ від 13 липня 2022 року про те, що місце зіткнення автомобіля "Volkswagen Jetta", н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_10 , і мотоцикла "Geon PN 200", н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_8 , знаходиться на перехресті вул. Сакко та Низової в м. Полтава на проїзній частині дороги вул. Сакко перед початком подряпин на асфальті від падіння мотоцикла «Geon PN 200, н.з. НОМЕР_2 , згідно з позначкою №5, тобто в межах смуги руху ОСОБА_8 , навіть дещо ближче до зустрічної смуги руху (т.1 а.п.150-153).
Разом з цим, відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи від №СЕ-19/117-22/15119-ІТ від 09 листопада 2022 року версія ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_14 (пасажира її автомобіля), в тому числі висунута під час відтворення ними обставин ДТП у ході слідчих експериментів, у частині розташування місця зіткнення транспортних засобів позбавлена технічної спроможності, у зв'язку з чим проведення експертного дослідження, виходячи з неї, призведе до помилкового висновку. Так, експертним шляхом установлено, що місце зіткнення транспортних засобів мало місце на перехресті вул. Сакко та Низової в м. Полтава на проїзній частині дороги вул. Сакко перед початком подряпин на асфальті від падіння мотоцикла «Geon PN 200, н.з. НОМЕР_2 , у той час як ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_14 вказували на його розташування по вул. Низовій, поза межами проїзної частини вул. Сакко, що є технічно неспроможним. За показаннями ОСОБА_8 в цій дорожній обстановці водій автомобіля Volkswagen Jetta, н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_10 , мала технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання нею вимог п.п.10.1, 16.6. ПДР України, для чого в неї не було будь-яких перешкод технічного характеру та в її діях наявні невідповідності вказаним вимогам ПДР України, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням ДТП. Натомість, водій мотоцикла «Geon PN 200», н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_8 , не мав технічної можливості уникнути ДТП і в його діях відсутні будь-які невідповідності з вимогам ПДР, які би з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням ДТП. Так, указані потерпілим обставини експерт урахував при наданні висновку експертного дослідження, тим самим, визнавши їх спроможність, на відміну від наведених ОСОБА_10 обставин (т.1 а.п.221-229).
Усупереч доводам сторони захисту, висновки судових інженерно-транспортних експертиз від №СЕ-19/117-22/8921-ІТ від 13 липня 2022 року, №СЕ-19/117-22/15119-ІТ від 09 листопада 2022 року містять відповідні описи проведених досліджень, мотивовані відповіді на поставлені питання, достатньо обґрунтовані, є повними, сформовані на підставі комплексного аналізу всіх обставин ДТП та доказів у кримінальному провадженні, перевірки спроможності версій учасників ДТП, а також проведених розрахунків, складені з дотриманням вимог процесуальних норм і надані компетентним фахівцем - експертом ОСОБА_15 , який має: стаж експертної роботи з 2013 року, вищу інженерно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-транспортної експертизи за спеціальностями: «дослідження обставин і механізму ДТП, транспортно-трасологічні дослідження, дослідження технічного стану транспортних засобів, транспортного-трасологічні дослідження», (т.1 а.п.150-221).
У своїх показаннях у судовому засіданні першої інстанції експерт ОСОБА_16 також підтвердив визначене під час експертизи місце зіткнення транспортних засобів і те, що версія ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_14 щодо обставин ДТП є технічно неспроможною, оскільки вони вказували на місце зіткнення по вул. Низовій, що суперечить схемі ДТП та іншим доказам у кримінальному провадженні.
За таких обставин, показання в судовому засіданні місцевого суду обвинуваченої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_14 , яка, як вона підтвердила, перебуває з ОСОБА_10 у дружніх відносинах і на момент ДТП була пасажиром її автомобіля, а також дані проведених із ними слідчих експериментів від 07 та 12 вересня 2022 року з додатками (т.1 а.п.188-197, 198-206), з приводу того, що зіткнення мотоцикла з автомобілем обвинуваченої відбулося вже коли остання проїхала перехрестя і перебувала по вул. Низовій, пропускаючи пішоходів, підлягають критичній оцінці, оскільки є неспроможними з технічної точки зору та спростовуються сукупністю наведених вище доказів по справі.
Разом з тим, на думку колегії суддів, експерт під час надання висновку судової інженерно-транспортної експертизи від №СЕ-19/117-22/15119-ІТ від 09 листопада 2022 року та суд першої інстанції при аналізі обставин ДТП разом із оцінкою слідової інформації правильно врахували вказані саме потерпілим обставини, так вони відповідають дійсним умовам ДТП. Так, показання ОСОБА_8 і дані протоколу проведеного за його участю слідчого експерименту з додатком підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 і ОСОБА_13 , протоколом проведеного зі свідком ОСОБА_12 слідчого експерименту з додатками. При цьому, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були випадковими очевидцями ДТП і в будь-якому випадку не є особами, зацікавленими в результатах розгляду цього кримінального провадження. Викладені ж вище докази щодо обставин ДТП (показання потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , протоколі слідчих експериментів із потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_12 із додатками) не тільки узгоджуються між собою та відповідають за своїм змістом один одному, а й у повному обсязі підтверджуються схемою місця ДТП із додатками та висновком судової інженерно-транспортної експертизи від №СЕ-19/117-22/8921-ІТ від 13 липня 2022 року.
З огляду на викладене вище, наданий стороною захисту висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №29 від 09 лютого 2023 року (т.2 а.п.50-91) у частині констатування неспроможності вказаних потерпілим обставин ДТП підлягає критичній оцінці, зважаючи на те, що наведені в ньому твердження в цій частині повністю спростовуються викладеною вище сукупністю доказів, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_12 (випадкових очевидців ДТП), протоколом проведеного за участю останнього слідчого експерименту з додатками. При цьому, у висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №29 від 09 лютого 2023 року експерт дійшов висновку про те, що зіткнення мало місце на перехресті вул. Сакко та Низової в м. Полтава, на що й указував ОСОБА_8 , проте в той же час експерт зазначив про неспроможність показань потерпілого взагалі, не врахувавши всі обставини ДТП у їх сукупності та належним чином не мотивувавши, яким чином констатовані ним певні неточності вплинули на ключові обставини ДТП і те, що з урахуванням установленого ним місця зіткнення саме ОСОБА_10 мала надати дорогу водієві мотоцикла, який рухався в зустрічному напрямку руху. Також експерту не вдалось визначити швидкість руху водія мотоцикла «Geon PN 200», перевірити на технічну спроможність відтворені ОСОБА_10 обставини, вирішити питання, як мав діяти кожен із водіїв у цій дорожній ситуації, чи мали водії транспортних засобів технічну можливість запобігти виникненню ДТП, чи наявні в їх діях невідповідності вимогам ПДР України. За змістом дослідницької частини висновку неможливість надання відповідей на поставлені питання обумовлена тим, що експертним дослідженням не вдалось усунути розбіжності між обставинами, вказаними учасниками ДТП та свідками, у частині траєкторії руху мотоцикла «Geon PN 200» до моменту зіткнення. У судовому засіданні місцевого суду експерт ОСОБА_17 підтвердив те, що неможливість надати відповіді на зазначені вище питання була обумовлена неповнотою наданої інформації та розбіжностями у версіях ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Тому суд першої інстанції обгрунтовано констатував, що висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №29 від 09 лютого 2023 року був складений без урахування повних вихідних даних та більш широкого їх обсягу. Водночас для вирішення питання щодо розбіжностей у вказаних ОСОБА_10 та ОСОБА_8 обставинах у цьому кримінальному провадженні наявна відповідна сукупність доказів, до якої входять, зокрема, показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , дані за результатами проведеного з останнім слідчого експерименту, схема місця ДТП із додатками, що містять достатні дані для повного, об'єктивного та всебічного встановлення обставин ДТП, перевірки спроможності версії кожного з її учасників.
Також позбавлені підстав посилання обвинуваченої на те, що слідчий експеримент було проведено з нею в статусі свідка та без роз'яснення їй прав, а тому протокол слідчого експерименту, проведеного за її участю, та похідний від нього висновок автотехнічної експертизи №СЕ-19/117-22/15119-ІТ від 09 листопада 2022 року є недопустимими доказами.
За змістом ч.1 ст.87 КПК України ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1 ч.3 ст.87 КПК України передбачає, що суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Зміст цієї норми права вказує на те, що вона повинна застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але всупереч наявності в такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Не вважаються недопустимим доказом продемонстровані свідком обставини під час слідчого експерименту, проведеного з метою відтворення обставин ДТП, якщо до здійснення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ця особа винувата у порушенні ПДР України, а висновок експерта, яким було встановлено, що саме дії цієї особи призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у ч.2 ст.286 КК України, був наданий після проведення слідчого експерименту.
Наведене вище узгоджується також із положеннями ч.3 ст.240 КПК України, які не містять заборони щодо залучення свідків для проведення слідчої дії з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Із матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_10 , викладаючи власну версію щодо обставин ДТП, у тому числі під час досудового розслідування зазначала про відсутність її винуватості у здійсненні зіткнення, наполягала на дотриманні нею вимог ПДР України. Такі її твердження слідчий, відповідно до вимог ч.2 ст.9 КПК України, зобов'язаний був всебічно, повно й неупереджено дослідити та в разі їх підтвердження прийняти процесуальне рішення про закриття цього кримінального провадження за реабілітуючими обставинами. Саме з метою перевірки й уточнення наданих ОСОБА_10 відомостей щодо обставин ДТП за її згодою та за участю залученого нею адвоката ОСОБА_9 був проведений слідчий експеримент. Його здійсненню передувало роз'яснення ОСОБА_10 права не свідчити проти себе, факт чого вона підтвердила своїм підписом у відповідній графі протоколу. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_10 була надана можливість продемонструвати обставини ДТП зі своєї власної точки зору (т.1 а.п.188-197).
Окрім того, слідчий експеримент проведено з метою відтворення обставин ДТП, а не отримання від ОСОБА_10 , яка перебувала в статусі свідка, викривальних показань. При цьому, ОСОБА_10 під час слідчого експерименту не вказувала на обставини своєї винуватості в ДТП.
У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які би давали підстави вважати, що слідчим були вчинені діяння, якими були би порушені права чи свободи ОСОБА_10 , або слідчий у будь-якій формі примушував би її до визнання своєї винуватості у ДТП. Не зазначено й у апеляційній скарзі про існування таких обставин.
Також слідчий на час проведення слідчого експерименту не мав достатніх даних вважати, що надалі ОСОБА_10 буде визнано підозрюваною чи обвинуваченою. Тільки після отримання висновку судової інженерно-транспортної експертизи від №СЕ-19/117-22/15119-ІТ від 09 листопада 2022 року, відповідно до якої встановлено неспроможність версії ОСОБА_10 та наявність у її діях невідповідностей вимогам п.п.10.1, 16.6 ПДР України, які перебували в причинному зв'язку з виникненням ДТП, їй було оголошено про підозру.
Тому підстави вважати протокол слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_10 , із додатком та похідний від нього висновок експертизи недопустимими доказами є відсутніми.
Отже, на переконання колегії суддів, установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані під час досудового розслідування й надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_10 було пред'явлено обвинувачення, надавши доказам оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував обставини, характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, який вчинений із необережності, але призвів до спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, особу обвинуваченої, яка не судима, неодружена, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, є фізичною особою-підприємцем, має на утримані батька, який має тяжке захворювання, думку потерпілого про призначення ОСОБА_10 суворого покарання, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
На думку колегії суддів, місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_10 відповідно до санкції ч.2 ст.286 КК України основного покарання у вигляді позбавлення волі, але в мінімальному розмірі, зі звільненням обвинуваченої від його відбування з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а також додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При цьому, всупереч доводам апеляційної скарги, перевіркою матеріалів провадження не встановлено даних щодо позитивної характеристики ОСОБА_10 .
Колегія суддів ураховує те, що 17 серпня 2022 року обвинувачена відшкодувала потерпілому 7 170 гривень витрат на лікування (т.2 а.п.183), однак ці відомості з огляду на викладені вище обставини, що мають правове значення при обранні заходу примусу в їх сукупності, не свідчать про несправедливість призначеного ОСОБА_10 покарання, не є мотивованою й достатньою підставою для його пом'якшення, в тому числі шляхом непризначення їй додаткового заходу примусу.
Так, обвинувачена, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, вчинила, хоча й із необережності, але тяжкий злочин шляхом грубого порушення вимог ПДР України на регульованому перехресті в населеному пункті за нескладної дорожньої обстановки, а саме при здійсненні повороту не переконалась у безпеці виконуваного маневру й не надала дорогу потерпілому, який рухався на зелений сигнал світлофора в зустрічному напрямку, що наражало на небезпеку велику кількість учасників дорожнього руху, та, як наслідок, призвело до тяжкого травмування ОСОБА_8 - заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення, у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню, перелому кісток склепіння черепу з переходом на основу з оболонковою гематомою правої гемісфери, перелому правої великогомілкової кістки, посттравматичного розриву правої барабанної перетинки, забійно-рваних ран і саден шкіри голови, тулубу, кінцівок.
Посткримінальна ж поведінка ОСОБА_10 виявлилась у тому, що вона не надала належний критичний осуд своїй кримінально протиправній поведінці, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Також колегія суддів наголошує, що злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, належить до категорії двооб'єктних злочинів, основним безпосереднім об'єктом якого є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, додатковим об'єктом - життя і здоров'я особи, а тому думка потерпілого щодо призначення обвинуваченій суворого покарання хоча сама по собі не є вирішальною, але підлягає обов'язковому врахуванню в сукупності з іншими обставинами.
Так, ПДР України регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, а тому уникнення ОСОБА_10 додаткового покарання в справедливому розмірі негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема, іншими водіями, необхідності суворо дотримуватись Правил дорожнього руху.
Наведені вище обставини переконливо свідчать про необхідність і доцільність призначення обвинуваченій зазначеного вище додаткового покарання на строк 2 роки, яке, при цьому, не є максимальним за розміром, а тому твердження захисника в судовому засіданні апеляційної інстанції, які пов'язані з тим, щоб не позбавляти ОСОБА_10 права керувати транспортними засобами, позбавлені підстав.
Таким чином, призначене обвинуваченій покарання із визначеним способом його виконання відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 75 КК України, є законним, справедливим і сприяє меті покарання, тобто є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_10 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду повно й усебічно розглянути провадження, за результатом чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 17 вересня 2024 року щодо ОСОБА_10 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4