Справа № 522/6291/25
Провадження № 1-кп/522/2290/25
05 травня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162510000366 від 09.03.2025 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Під час судового засідання прокурором подано клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено необхідність запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, та просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане прокурором клопотання та вивчивши матеріали судової справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: обвинувачений ОСОБА_3 , який притягнутий до кримінальної відповідальності немає постійного місця мешкання у м. Одеса та може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років; може незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні. Оскільки, ОСОБА_3 відповідно до ст. 221 КПК України має право ознайомитись із матеріалами кримінального провадження, а отже: доказами, здобутими в ході досудового розслідування, знатиме ПІБ свідків, потерпілого та їх місце мешкання, які допитані у кримінальному провадженні, та яких не допитано в суді, тому у разі обрання йому запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, може вплинути на них з метою примушування до зміни показів у суді або уникати від прибуття до суду для дачі показів, які викривають останнього у вчиненні злочину.
Обвинувачений ОСОБА_3 , офіційно не працевлаштований, немає постійного доходу для забезпечення свого існування, що вказує на можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, крім того, інкриміноване правопорушення скоєно ним під час дії іспитового строку за вчинення майнових злочинів.
В даному кримінальному провадженні метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігати спробам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
На даний час встановлено, що застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід менш суворий ніж тримання під вартою неможливо, оскільки будь-який інший запобіжний захід об'єктивно не стримуватиме ОСОБА_3 від вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку.
Таким чином, застосувати (обрати) відносно ОСОБА_3 запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, не можливо, оскільки жодний з них жодним чином не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не забезпечить утримання останнього від вчинення дій, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а зазначені дії, в разі її вчинення може непоправно зашкодити судовому слідству, встановленню істини у справі, та унеможливить зібрання достатньої кількості доказів для подальшого доведення її вини у суді.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкцією ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у вигляді тримання під вартою строком від 7 до 10 років, тобто вказаний злочин відноситься до тяжких корисливих злочинів, верхня межа санкції якої перевищує п'ять років.
Вивченням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого встановлено, що останній є раніше судимою особою за вчинення корисливих злочинів проти власності, не працевлаштований, не має стійких соціальних, родинних зв'язків, не має постійного місця проживання, знову вчинив корисливий злочин.
Вказані обставини надають стороні обвинувачення належні підстави обрати відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні у випадку вчинення злочину, із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на те, що ОСОБА_3 вчинив злочин, який кваліфіковано та в якому він обґрунтовано обвинувачується за ч. 4 ст. 186 КК України в частині застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, підстав для визначення останньому розміру застави не встановлено.
Всі вищезазначені обставини свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, тому з метою попередження ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує необхідність у застосуванні відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому клопотання прокурора обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177,178, 182, 183, 199, 314, 315, 370-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 04 липня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув'язнення.
Суддя: