Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/226/25
Головуючий у суді І-ї інстанції Петренко С. Ю.
Категорія - 126 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.
14.04.2025 року м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю захисників особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатів Шило А.О. та Семенової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Семенової О.В. на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2025 року в справі про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
У протоколі про адміністративне правопорушення, оформленого інспектором Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області Мосієнко Д.В. вказано, що ОСОБА_1 14 листопада 2024 року о 18 год. 51 хв., в місті Олександрії, проспект Соборний 120 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами за рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.20024 року. Правопорушення вчинено потворно протягом року, раніше притягувався до адміністративної відповідальності постанова серії БАД 904411 від 02.10.20024 року, чим порушив вимог п. 2.1 а) Правил дорожнього руху, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
При таких обставинах, постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Семенова О.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення вимог процесуального законодавства, просять скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
З посиланням на практику Європейського суду з прав людини, ст.6 Конвенції про захист прав людини, рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України», а також ст.ст. 62, 129 Конституції України щодо презумпції невинуватості, ОСОБА_1 та його захисник Семенова О.В. стверджують про порушення судом першої інстанції гарантованого права на захист та справедливий суд, яке виразилось у тому, що не зважаючи на клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, у зв'язку з хворобою, суд розглянув справу за його відсутності, чим порушив його право на захист та право надати у судовому засіданні докази своєї невинуватості.
Крім того, зазначають про те, що суд не допустив в судове засідання захисників, не вирішив цілий ряд клопотань про витребування належних та допустимих доказів, ухвалив рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, який за своїми санкціями прирівнюється до кримінальних проступків, за відсутності оригіналів документів, на підставі ксерокопій.
Вважають, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази обізнаності ОСОБА_1 у складанні відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, що у свою чергу виключає наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивних та суб'єктивних кваліфікуючих ознак, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
Окрім того, у апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його захисник Семенова О.В. просять поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що 21 лютого 2025 року адвокати Шило А.О. та Семенова О.В. подавали апеляційні скарги про скасування постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2025 року, однак постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2025 року апеляційні скарги були безпідставно повернуті, в результаті сторона захисту змушена була повторно звертатись до апеляційного суду.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
В контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови адвокату Семеновій О.В. та ОСОБА_1 слід поновити.
З'ясувавши обставини справи, зваживши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення адвокатів Семенової О.В. та Шило А.О., які підтримали апеляційні скарги і просили суд їх задовольнити, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Семенової О.В. підлягають частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи
Як вбачається з матеріалів, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП розглянута без нього, не зважаючи на те, що з 31 січня 2025 року і по 11 березня 2025 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується офіційними відповідями на адвокатські запити КП «Центральна міська лікарня м. Олександрія» № 333 від 04.02.2025, № 420 від 13.02.2025, № 672 від 11.03.2025, а також його захисників, які стверджують про те, що 13 лютого 2025 року судове засідання не відбулося, при тому, що адвокати Шило А.О. та ОСОБА_2 з'явилася до суду та подали ряд клопотань, у тому числі про витребування доказів, перебували в приміщенні суду до 11 години та чекали виклику в судове засідання.
Розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та не допуск в судове засідання його захисників, свідчить про явне порушення судом першої інстанції права на захист та обмежено доступ до справедливого правосуддя, а тому постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КупАП не можна вважати законною та обґрунтованою.
Крім того, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак, дані вимоги закону, під час розгляду цієї справи, судом не дотримані.
Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до п. 2.1 а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі , зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Порушення вимог даного пункту Правил дорожнього руху тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Повторне протягом року вчинення особою порушень, передбачених ч. 2-4 ст. 126 КУпАП тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Таким чином, предметом з'ясування та доказування у цій справі повинно бути наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивних та суб'єктивних ознак правопорушення, у тому числі мотиву та умислу.
Тобто, для правильного вирішення цієї справи, суд повинен був довести що дії ОСОБА_1 були умисними та протиправними, а матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, обов'язково мали містити належним чином засвідчені уповноваженою на те посадовою особою Олександрійського відділу поліції копії постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та постанови від 02.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП.
Однак, у матеріалах цієї справи є лише довідка начальника Олександрійського відділу поліції В. Пономаренка (з адмін. практики) про те, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та ч.4 ст. 126 КУпАП.
Для об'єктивності та повноти судового розгляду, суд повинен був витребувати з районного відділу поліції завірену постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та з архіву суду постанову, яка набрала законної сили стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, вирішити клопотання сторони захисту і лише після цього, не змінюючи фабулу обвинувачення, яка зазначена у протоколі, вирішувати питання про наявність або відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи.
У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Вищенаведені обставини дозволяють зробити однозначний висновок про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не містять в собі належних та допустимих доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому посилання в оскаржуваній постанові на протокол про адміністративне правопорушення та постанову поліцейського від 02.10.2024 року не є підставою для визнання цієї постанови законною та обґрунтованою.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України». П.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Згідно з ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, - є частиною національного законодавства України.
Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, вважаю, що матеріали справи не містять і судом не доведено факт того, що дії ОСОБА_1 були умисними та протиправними, а тому постанова Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КупАП підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст. 38 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити ОСОБА_1 та адвокату Семеновій О.В. строк на апеляційне оскарження постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2025 року .
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника адвоката Семенової О.В. - задовольнити частково.
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - скасувати, а провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП - закрити, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Д.Л. Іванов