Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/367/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
30.04.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21.04.2025, якою обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою,
У провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебувають матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 21.04.2025 суд, за клопотанням прокурора продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 на 60 днів, а саме: з 10 год. 30 хв. 21 квітня 2025 року по 10 год. 30 хв. 19 червня 2025 року.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що фактичні обставини інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_6 особливо тяжкого злочину, що спричинило загибель людини, свідчать про її підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ці обставини дають суду підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачена може ухилитися від суду з метою уникнення покарання, в тому числі на тимчасово непідконтрольних державі територіях внаслідок військової агресії, також обвинувачена може чинити спроби залишити територію країни, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить її належної процесуальної поведінки та попередження ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, зобов'язавши обвинувачену прибувати за кожною вимогою до суду, або до іншого органу державної влади, визначеного судом.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що в матеріалах справи не достатньо доказів, які б свідчили про те, що більш м'якший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України. Прокурор не довів в суді першої інстанції наявність ризиків для продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Не вказав переконливих доводів та не долучив беззастережних доказів недостатності застосування більш м'яких видів запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні. Крім того клопотання не містить належних і допустимих доказів, про свідоме ухилення обвинуваченої від слідства або суду.
Також захисник зазначає, що як слідує з матеріалів справи - обвинувачена ОСОБА_6 має постійне місце реєстрації та постійне місце проживання за відомою суду адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 15.08.2023 року та характеристикою квартального комітету № 16 м. Кропивницького.
Відповідно до вказаної вище характеристики квартального комітету № 16 м. Кропивницького за вказаною адресою ОСОБА_6 мешкає разом зі своєю родиною, за місцем проживання зарекомендувала себе виключно з позитивної сторони, а саме як вихована, ввічлива, трудолюбива. Не порушує громадський порядок та чинне законодавство, дотримується правил добросусідства. Скарг від членів сім 'ї, сусідів, чи інших мешканців на ОСОБА_6 до квартального комітету № 16 не надходило.
Також, згідно довідки дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 48 «Журавочка» ОСОБА_6 , яка являється бабусею ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір'ю - ОСОБА_8 постійно піклується про свого онука, приводить та забирає дитину з дитячого садочка, цікавиться життям дитини та подіями в дитячому закладі, приймає участь в житті групи, постійно спілкується з вихователями. Дитина завжди доглянута, охайна, регулярно відвідує дитячий садочок.
Крім того, ОСОБА_6 постійно перебуває в зареєстрованому офіційному шлюбі з ОСОБА_9 , який являється учасником бойових дій та брав постійну участь у захисті України від російської агресії що підтверджується копією посвідчення серії УБД № 558831. Під час проходженні військової служби, захищаючи Україну від російської агресії, неодноразово отримував контузії та поранення, останній раз 14.11.2023 року внаслідок вогнепального поранення ОСОБА_9 потрапив до КПП «Одеська обласна клінічна лікарня», де проходив стаціонарне лікування. При цьому ОСОБА_6 протягом всього часу проходження лікування ОСОБА_9 знаходилась в лікарні поруч з чоловіком, допомагаючи йому в проходженні лікування та одужанні.
Захисник вважає, що зазначені вище обставини виключно позитивно характеризують ОСОБА_6 та свідчать про наявність у обвинуваченої міцних соціальних зав'язків. При цьому обвинувачена не має намірів переховуватися від суду та перешкоджати судовому розгляду справи відносно неї, буде з'являтися за першою вимогою до суду.
Як під час досудового слідства так і під час розгляду справи Кіровоградським районним судом Кіровоградської області ОСОБА_6 жодним чином не перешкоджала розгляду її справи, від суду не переховувалася, не чинила тиск на свідків чи потерпілу, що підтверджується матеріалами провадження.
Від сторін та учасників кримінального провадження не надходило заяв про незаконний вплив на них з боку обвинуваченої ОСОБА_6 .
У даному провадженні маються лише два свідка, які були вже допитані в судовому засіданні, яку відбулося 21.04.2025 року.
Більше того, перед судовим засіданням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області 10.01.2025 року обвинуваченою ОСОБА_6 було відшкодовано матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_10 в розмірі 30000 грн.
З наведених підстав захисник вважає, що не є обґрунтованими доводи суду про те, що перебуваючи на свободі існує ризик переховування ОСОБА_6 від суду.
В судове засідання учасники процесу, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились.
Від захисника ОСОБА_5 та прокурора надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.
Виходячи з наведеного, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.422-1 КПК України, вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу захисника у письмовому провадженні.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали надані місцевим судом, зваживши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Питання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою було вирішене на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час існують підстави для продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 є правильним.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України. Вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином. За висунутим обвинуваченням, злочин вчинений ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, наслідком якого є смерть людини. До затримання офіційно не працювала, не мала постійного джерела доходу.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ОСОБА_6 може ухилитися від суду з метою уникнення покарання, в тому числі на тимчасово непідконтрольних державі територіях внаслідок військової агресії, також може чинити спроби залишити територію країни.
Враховуючи викладене, на даний час продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, які були на час обрання запобіжного заходу обвинуваченій, тому відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Судом першої інстанції правильно враховано суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченій, суворість можливого покарання у разі визнання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину.
Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченої під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків.
Як під час розгляду клопотання районним судом, так і під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченій, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Слід зауважити, що відсутність, на даний час, фактів ухилення або втечі обвинуваченої одним чином не свідчить про неможливість вчинення нею цих дій в подальшому. Фактично за обставин даної справи її належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не її високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що сторона захисту як на підставу звільнення ОСОБА_6 з під варти посилається на те що вона має родину, чоловіка, онука якого допомагає доглядати, тобто наявність міцних соціальних зв'язків то, ці обставини існували і на момент вчинення нею інкримінованого злочину, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченою моделі поведінки, тому не здатні перешкодити їй у разі звільнення з під варти, уникнути явки до суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 для забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора є правильним, оскільки доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, на які посилається у своїй апеляційній скарзі сторона захисту не є суттєвими та не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21.04.2025, якою обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4