ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
28 квітня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №281675 від 25.03.2025 року, ОСОБА_1 25.03.2025року о 19:18 год. у м. Одеса, вул. Артура Савельєва (Черняховського), 1 А, керуючи транспортним засобом «Hyundai Santa Fe», державні номерні знаки НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху, а саме поворотом праворуч не впевнився, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху та допустив зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_2 , котрий рухався по дорожній розмітці 1.15 «місце де велодоріжка перетинає проїзну частину» з права в попутному напрямку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Таким чином, за переконанням органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, порушивши вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину в скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та дав суду пояснення про те, що 25.03.2025 року він керував автомобілем «Hyundai Santa Fe», державні номерні знаки НОМЕР_1 , рухався з кола на 5 станції Великого Фонтана по вул. Артура Савельєва. Проїхавши зупинку громадського транспорту, вмикнув показник повороту та повернув праворуч, та в цей момент на великій швидкості в нього в'їхав велосипед.
Суд, заслухавши притягуваного, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оцінивши наявні у справі докази, в їх сукупності, приходить до висновку про таке.
Так, відповідно до диспозиції ст.124 КУпАП відповідальність за цією статтею настає в разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України, порушення яких інкримінується ОСОБА_1 , перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приписами ст. 256 КУпАП визначені відомості, які має містити протокол про адміністративне правопорушення, зокрема, серед іншого, згадана норма містить положення, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , доданих до протоколу, 25.03.2025 року він рухався по велодоріжці по вул. Артура Савельєва, 1 а, з безпечною швидкістю. Водій автомобіля «Hyundai Santa Fe», не переконався у безпечному маневру, виконав різкий поворот праворуч через велодоріжку для руху велосипедного транспорту, чим спричинив ДТП.
Таким чином, пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди містять суттєві суперечності, у кожного з них своя версія подій. А саме - відповідно до пояснень ОСОБА_1 він рухався з кола на 5 станції Великого Фонтана по вул. Артура Савельєва, проїхавши зупинку громадського транспорту, вмикнув показник повороту, повернув праворуч, та в цей момент на великій швидкості в нього в'їхав велосипед. Натомість, відповідно до пояснень ОСОБА_2 саме водій «Hyundai Santa Fe», не переконався у безпечному маневрі, виконав різкий поворот праворуч через велодоріжку для руху велосипедного транспорту, чим спричинив ДТП.
За наявності таких суперечностей в поясненнях учасників ДТП, суд також оцінює в сукупності письмові докази, зібрані у справі.
Так, судом встановлено, що на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.03.2025 року, долученої до протоколу, відсутнє схематичне зображення велосипедної доріжки, а тому неможливо встановити чи дійсно вона там є та чи дійсно ОСОБА_2 рухався саме по ній. Разом із цим, з урахуванням місця зіткнення транспортних засобів, яке відображено на схемі не на проїзній частині вул. Артура Савельєва, 1 а, як то зазначено в протоколі, а поза її межами - на іншій вулиці, на яку повернув автомобіль притягуваного, назва якої не міститься на схемі ДТП, а також характеру механічних пошкоджень, неможливо поза розумним сумнівом стверджувати, що саме ОСОБА_1 допустив порушення ПДР, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, аналізом норм ПДР, порушення якої ставиться у вину притягуваному, обставин справи, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, в сукупності з аналізом наявних в матеріалах справи доказів (схема ДТП та пояснення двох учасників), та відсутності будь-яких інших доказів (пояснення свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів) не можливо поза розумним сумнівом встановити беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відтак, суд констатує, що матеріали справи не містять у собі достатньо даних, які б спростували версію притягуваного, оскільки протокол про адміністративне правопорушення при викладенні суті містить лише дані про невиконання положень п.10.1 ПДР при зміні напрямку руху і створення небезпеки іншим учасникам руху, та матеріали справи не містять даних про правомірність руху транспортного засобу іншого учасника, а тому, всі сумніви, суд трактує на користь притягуваної особи.
Таким чином, за результатами судового розгляду справи відносно ОСОБА_1 судом не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді, які б беззаперечно вказували про наявність в діях ОСОБА_1 порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху та відповідно складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і вичерпані можливості їх отримати.
Суд звертає увагу на положення ч. 2 ст. 251 КУпАП, якими визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи непростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
При цьому суд також виходить з вимог ст. 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення особи не може ґрунтуватись на припущеннях. В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У п.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, п.2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, у принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, у ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем з порушенням Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, не підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи і не спростовують версію притягуваного щодо його невинуватості у ДТП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ст. 124 КУпАП і, відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП- закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
Єдиний унікальний номер справи: №522/6980/25
Номер провадження №3/522/2885/25
Головуючий суддя - Русєва А.С.