Житомирський апеляційний суд
Справа №295/17369/24 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
05 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Григорусь Н.Й., Шевчук А.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/17369/24 за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі,
У листопаді 2024 року акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з даним позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг “Monobank» від 08.01.2022 в розмірі 37047,89 грн станом на 26.05.2024, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Позов обґрунтовано тим, що 08.01.2022 ОСОБА_1 встановив мобільний додаток monobank. Відповідно до п. 1 розділу 1 «Терміни та визначення» Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», далі - Умови, мобільний додаток monobank - сервіс банку, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку (далі - Мобільний додаток). «Мonobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Онбординг - встановлення ділових відносин з клієнтом, починаючи з травня 2020 року, відбувається в тому числі дистанційно шляхом: відеоверифікації працівником банку дистанційно; ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через бюро кредитних історій, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Пройти віддалену ідентифікацію можна за такими документами: іd карта та РНОКПП (за наявності); паспорт у формі книжечки та РНОКПП (за наявності); закордонний паспорт та РНОКПП; посвідки на постійне проживання (для іноземних громадян) та РНОКПП (за наявності). Пройшовши реєстрацію одним із вищезазначених шляхів та надавши один із пакетів документів, відповідач підписав заяву та запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «Мonobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rаtes, складають договір про надання банківських послуг (далі - договір). Підписавши анкету-заяву клієнт ознайомився та погодився, з наступним: що невід'ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг "Мonobank", з підписанням якого 08.01.2022 в мобільному додатку договір набуває чинність (п. 5. Анкети-заяви). На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 30000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . Як стверджує позивач, АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Станом на 18.10.2022 у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п. 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 18.10.2022 банк направив повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, яке залишилася без реагування з боку відповідача. Відтак, просило задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року в задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Відповідач висловив свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість. Крім того боржник не надав до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту та і розмір заборгованості. Вказує, що укладення між Банком та відповідачем договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», що також підтверджується належними доказами поданими до позову, тому у суду були відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись з позовом до суду АТ «Універсал Банк» посилається на те, що 08 січня 2022 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило відповідачу поточний рахунок у гривні та банк надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 30 000,00 грн.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення. Відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 26.05.2024 року становить 37047,89 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, чи було задоволено заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, матеріали справи не містять. Відсутні докази і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви. Позивач також не надав підписаних відповідачем Умов, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, хоча вони повинні містити підпис позичальника, оскільки саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили істотні для даного виду договору умови. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постановах Верховного Суду України і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Разом з тим, відповідно до вимог ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як встановлено судом першої інстанції, 08 січня 2022 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило останньому поточний рахунок у гривні та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.
Також у заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
Однак, доводи апеляційної скарги про те, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку Monobank шляхом застосування електронного цифрового підпису є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів.
Не надано підписаних відповідачем Умов, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, хоча вони повинні містити підпис позичальника, оскільки саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору.
За приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 в справі №6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 року в справі №194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.
Як вбачається з матеріалів справи, ані Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту «картка Monobank» та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, ані витяг з Тарифів за карткою «Monobank» не містять підпису позичальника.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту «картка Monobank» та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, та Тарифи за карткою «Monobank» розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Долучена до позовної заяви редакція Умов та правил надання банківських послуг в АТ “Універсал Банк», на яку посилається позивач, набула чинності 01.12.2022, тобто, майже через рік після укладення 08.01.2022 кредитного договору між банком та ОСОБА_1 .
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останнього, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо розміру тіла кредиту.
Отже, виходячи з вищенаведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За вказаних обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила обслуговування фізичних осіб, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, розмір та сплату відсотків, неустойки не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічна позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, в якій вказано, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
АТ «Універсал Банк» також не надало належних та допустимих доказів видачі ОСОБА_1 банківської картки, відкриття йому рахунку, а також виписки з такого рахунку, з якої можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у нього заборгованості за кредитом. А відтак, складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Крім того, зі змісту даного розрахунку не вбачається, ким і коли він складений, якою посадовою особою, не зазначено її посаду, прізвище , ім'я, по батькові.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені вимог АТ «Універсал Банк» є вірним.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Водночас колегія суддів враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді