Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4293/24 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
05 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Борисюка Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №296/4293/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Рожкової О.С. у м. Житомирі,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом у якому просила змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26.11.2015 у справі №296/11013/15-ц, а саме стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 11 000,00 грн щомісяця, що підлягає індексації відповідно до закону, стягнення аліментів проводити до досягнення дитиною повноліття. Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26 листопада 2015 року рішенням Корольовського районного суду м.Житомира стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 584,00 грн щомісяця, що підлягає індексації відповідно до Закону, починаючи з 30.09.2015 і до досягнення дитиною повноліття. Вказує на значне покращення матеріального становища платника аліментів, відповідач займається підприємницькою діяльністю та має значні доходи, а також, посилаючись на зростання витрат на утримання дитини, зокрема на харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, проїзд у транспорті, заняття в гуртках. Зазначала, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти на дитину в розмірі 11 000 грн. щомісячно.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, визначений рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 26.11.2015 у справі 296/11013/15-ц, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн щомісячно, що підлягає індексації, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини. У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині визначення суми розміру аліментів та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення із ОСОБА_2 11000,00 грн аліментів на утримання сина ОСОБА_5 . На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів є незаконним , безпідставним, необґрунтованим, та таким, що ухвалене з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що у відповідача змінилося матеріальне становище, а саме він займається підприємницькою діяльністю та має значні доходи. Позивач вважає, що відповідач в змозі сплачувати 11000,00 грн аліментів на дитину. Наразі на позивача лягає тягар утримання дитини , оскільки сума в 584,00 грн аліментів є абсолютно мізерною. Збільшення розміру аліментів буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості , добросовісності та розумності. В матеріалах справи містяться докази , що відповідач має достатні доходи для сплати аліментів в сумі 11000,00 грн, а саме відомості з податкової, де чітко вбачається , що дохід відповідача становить понад 45000,00 грн. Крім того, аліменти стягуються не на короткий проміжок часу, а до повноліття дитини.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26.11.2015 у справі №296/11013/15-ц присуджено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на спільного сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 584 грн щомісяця, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 30.09.2015 і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальний стан відповідача покращився, тому наявні правові підстави для збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача на утримання сина в розмірі 5000,00 грн, який буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на дитину (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений за рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом - стаття 192 СК України.
Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 23 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
Положення статті 182 СК України зобов'язує суд врахувати : 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків.
Крім того, на підставі статей 141, 157 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини та зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що дохід відповідача складають доходи від підприємницької діяльності, оскільки ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку другої групи.
У матеріалах справи наявні квитанції із яких вбачається, що відповідач сплачував аліменти у розмірі більшому, ніж встановлено рішенням суду, а саме: у 2020 році - 21 577,37 грн (в середньому 1 798,12 грн в місяць), переплата становила 7 930,87 грн; у 2021 році - 37 361,84 грн (в середньому 3 113,48 грн в місяць), переплата становила 22 592,84 грн; у 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, відповідач значно збільшив фінансову допомогу, сплативши всього 72 636,30 грн (середньомісячна виплата склала 6 053,03 грн). Переплата, відповідно - 56 505,80 грн.
У 2023 році господарська діяльність відповідача знизилася, у зв'язку з чим, ним було сплачено 33 336,54 грн аліментів (в середньому 2 778,05 грн в місяць). Переплата становить 16 338,54 грн.
У постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 404/2935/19 зазначено, що у частині другій статті 195 Сімейного кодексу України чітко визначено: заборгованість за аліментами платника аліментів, який або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов'язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень.
З огляду на те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на другій групі спрощеної системі оподаткування, при визначенні розміру доходу відповідача слід виходити із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (частина друга статті 195 Сімейного кодексу України).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що позивачем не надано суду доказів, що нею щомісячно здійснюються витрати на утримання сина в розмірі заявлених позовних вимог.
Поряд з цим, суд зважає, що відповідно до частини 1 статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а тому щомісячні витрати на дитину в розмірі 11 000,00 грн є необґрунтовано завищеними.
ОСОБА_1 не доведені зазначені фактичні витрати і їх обґрунтованість.
Крім того, позивач так само як і відповідач зобов'язана утримувати свого неповнолітнього сина.
Встановивши фактичні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовної вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина, який проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні до 5000,00 грн, що з одного боку перевищує 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і значно більший за раніше стягуваний з відповідача розмір аліментів на одну дитину.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді