Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5360/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/334/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
30 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі судове провадження №295/5360/25 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 23.04.2025, якою задоволено клопотання слідчого СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12025060600000577 від 16.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та зобов'язати слідчого повернути мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro» з сім-карткою НОМЕР_1 його власнику. Вважає, ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм КПК України. Зазначає, що слідчий суддя вирішуючи питання про арешт майна не врахував, що ОСОБА_8 не має статуту підозрюваного в даному кримінальному провадженні та взагалі не має відношення до нього. Вказує, що протокол допиту свідка ОСОБА_8 , який долучено до клопотання слідчого, являється неналежним доказом, оскільки в ньому не вказану дата, час та місце допиту, а також номер кримінального провадження у якому допит проведено. Посилається на те, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам КПК України, оскільки в ньому не зазначено підстав для арешту майна, а також за якими критеріями вилучене майно визнано речовими доказами. Вважає, що при накладені арешту на вилучене майно слідчим суддею не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення огляду місця подій 16.04.2025 року, а саме: мобільний телефон марки «Iphone15Pro» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з сім-карткою НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування клопотання слідчий зазначив, що СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025060600000577 від 16.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений слідством час та місці, у ОСОБА_8 , спільно з невстановленою слідством особою, виник злочинний умисел на перевезення військовослужбовців за грошову винагороду, які ухиляються від проходження військової служби, а саме : які залишили самовільно військову частину.
Так, 16.04.2025 року, під час зупинки працівниками поліції транспортного засобу BMW, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_8 , за адресою: м.Житомир, вул.Чуднівська, 106, для перевірки документів, виявлено військовослужбовців ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканя АДРЕСА_1 , та гр.. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 , які самовільно залишили військову частину.
У подальшому, у ході огляду місця події, у ОСОБА_8 вилучено мобільний телефон марки Iphone «Iphone15Pro» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з сім-карткою НОМЕР_1 , який упаковано до спец. пакету PSP 1168247, та вилучено до СВ Житомирського РУП №1.
Постановою слідчого від 16.04.2025 року вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи, що вказане майно відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст.98 КПК України, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та з метою збереження речових доказів, слідчій суддя дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вилучене майно.
Заслухавши доповідача, доводи представника власника майна ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025060600000577 від 16.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України (а.п.5).
16.04.2025 року працівниками поліції було зупинено транспортний засіб BMW, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_8 , за адресою: м.Житомир, вул.Чуднівська, 106, для перевірки документів, в якому виявлено військовослужбовців ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканя АДРЕСА_1 , та гр.. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 , які самовільно залишили військову частину.
У подальшому, цього ж дня, у ході огляду місця події, у ОСОБА_8 було вилучено мобільний телефон марки «Iphone15Pro» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з сім-карткою НОМЕР_1 , який упаковано до спец. пакету PSP 1168247 та вилучено до СВ Житомирського РУП №1.
Постановою слідчого СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 від 16.04.2025 вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025060400000577 (а.п.4).
Враховуючи, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, а саме: може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні та у разі залишення його в користуванні ОСОБА_8 є ризики знищення, пошкодження та передачі цього майна, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність арешту вказаного майна.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя врахував вказані вимоги закону та обґрунтовано послався на можливість використання вилученого в ОСОБА_8 майна, як доказу вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що вилучене в ОСОБА_8 майно має ознаки, передбачені ст.98 КПК України, а також постановою слідчого СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 від 16.04.2025 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025060400000577 (а.п.4), колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність арешту вилученого майна з метою його збереження.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчим в клопотанні не зазначено, а слідчим суддею не встановлено підставу арешту майна, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в клопотанні слідчого та в оскаржуваній ухвалі слідчого судді зазначено, що підставою арешту майна є збереження речових доказів відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Доводи апелянта про те, що майно, на яке накладено арешт не містить ознак речового доказу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, під час апеляційного розгляду прокурор повідомив, що вказаний мобільний телефон було оглянуто і в ньому виявлено відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме : перемовини між ОСОБА_8 та іншими військовослужбовцями щодо обставин кримінального провадження, однак він не може надати протокол огляду, оскільки в ньому містяться відомості, які на цій стадії досудового розслідування вимагають таємниці.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно практики ЄСПЛ, втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.
Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).
Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку дотримано вимоги правомірності втручання у право власності фізичних осіб, таке втручання є законним, відповідає суспільному інтересу та при цьому враховано розумність та співмірність (справедливий баланс) обмеження права власності завданням кримінального провадження, передбаченим ст.2 КПК України, оскільки іншим чином неможливо збереження речових доказів.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_8 не має статусу підозрюваного в даному кримінальному провадженні та не має до нього відношення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що саме ОСОБА_8 перевозив військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину.
Доводи апелянта про те, що протокол допиту свідка ОСОБА_8 , який долучено до клопотання слідчого, є недопустимим доказом, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки питання допустимості доказів вирішуються судом під час судового розгляду по суті, а не слідчим суддею.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст.170-173 КПК України, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 23.04.2025, якою задоволено клопотання слідчого СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12025060600000577 від 16.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, - без зміни
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :