Житомирський апеляційний суд
Справа №279/5649/24 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.
Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.
05 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Борисюка Р.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №279/5649/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко В.П. м. Коростень Житомирської області,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 711,20 грн., що складається з: 6000 грн - матеріальної шкоди завданої пошкодженням кавового апарату, моральної шкоди у розмірі - 3000 грн., вартості оціночної роботи у розмірі - 500 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що ним було написано звернення до Коростенського РУП ГУНП Житомирської області про пошкодження його кавового апарату, яке було зареєстровано під номером 8016 від 23.06.2024. В ході розгляду даного звернення було встановлено, що камери зовнішнього відеоспостереження зафіксували, як неповнолітні на ім'я ОСОБА_4 , матір'ю якого є ОСОБА_2 та неповнолітній на ім'я ОСОБА_5 , батьком якого є ОСОБА_3 здійснюють пошкодження кавового апарату. Також батьки неповнолітніх підтвердили, що саме на відеозаписі з камери зовнішнього відеоспостереження саме їх діти вчинили вищезазначені дії. Вказує, що Коростенським РУП ГУНП Житомирської області зазначено, що на момент проведення перевірки по даному зверненню ознак адміністративного чи кримінального правопорушення встановлено не було та повідомлено, що в даних діях вбачаються ознаки цивільно-правового характеру, які вирішуються в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що експертом ФОП ОСОБА_6 було проведено роботу з визначення вартості збитків від пошкодження, які заподіяні кавовому апарату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що станом на 30.08.2024 вартість пошкоджень майна складає - 6 000,00 грн., вартість оціночної роботи проведеної ОСОБА_6 складає - 500,00 грн. Вважає, що пошкодження кавового апарату негативно вплинуло на його психологічний стан, що спричинило душевні страждання у зв'язку з пошкодженням його майна та фактично порушили нормальний ритм життя. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що ним було надано достатньо доказів заподіяння неповнолітніми особами шкоди. Стверджує, що доводи суду першої інстанції щодо ненадання доказів на право встановлення кавового апарату є необґрунтованими. Зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що ним не надано доказів віку неповнолітніх є безпідставними, оскільки в залі суду були присутні батьки неповнолітніх дітей, які вчинили протиправні дії, а відтак суд першої інстанції міг переконатися відносно віку винних осіб. Враховуючи вищевикладене просить рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
14 квітня 2025 року на електронну адресу суду від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшли пояснення на апеляційну скаргу, у який зазначають, що в позовній заяві не зазначено прямі збитки, не вказано, що конкретно пошкоджено в кавовому апараті та з чого складаються прямі збитки. Стверджують, що оцінювачем не долучено фотографії пошкодження та огляду пошкоджених деталей кавового апарату та вартість відновлювального ремонту. Зазначають, що поліцією було відмовлено у відкритті кримінального провадження, так як кавовий апарат як працював, так і працює, явних ознак пошкодження немає. Вказують, що кавовий апарат встановлений незаконно.
Також, 18 квітня 2025 року на адресу суд від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що суду першої інстанції не надано будь-яких даних про те, що хтось з відповідачів притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП або вчинив будь-які неправомірні дії. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів про спричинення йому моральної шкоди.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу стягнення матеріальної шкоди за пошкодження майна в розмірі 6 000 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 22.06.2024 близько 17 год 20 хв неповнолітні особи перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 біля кавового автомата здійснили його пошкодження, а саме: побили пластикові елементи, і помістили дерев'яні палички до куп'юроприймача чим було завдано матеріальної шкоди.
23.06.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Коростенського РУП ГУНП Житомирської області про пошкодження його кавового апарату, яке було зареєстровано під номером 8016 від 23.06.2024.
Відповідно до довідки за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , Коростенським РУП ГУНП Житомирської області від 18 липня 2024 року було встановлено, що в ході розгляду звернення ОСОБА_1 дійсно факт пошкодження кавового апарату було зафіксовано на камери зовнішнього відеоспостереження, і при перевірці було з'ясовано, що дане пошкодження вчинили неповнолітній на ім'я ОСОБА_4 мати якого є гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 , та неповнолітній на ім'я ОСОБА_5 батьком якого є гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_3 , і в ході перегляду камер відеоспостереження останні підтвердили, що це їхні діти вчинили вищеперераховані дії, але будь-яких пояснень з даного приводу надавати останні відмовились керуючись ст. 63 КУ. З останніми було проведено профілактичну бесіду виховного характеру, а також роз'яснено їх обов'язків щодо належного виховання своїх дітей.
Коростенським РУП ГУНП Житомирської області зазначено, що на момент проведення перевірки по даному зверненню ознак адміністративного чи кримінального правопорушення встановлено не було та повідомлено, що в даних діях вбачаються ознаки цивільно-правового характеру, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.
Матеріали справи не містять будь-яких відомостей про внесення до ЄРДР даних за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно довідки оцінювача ФОП ОСОБА_7 вартість пошкоджень майна, кавового апарату №8016, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 6000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано даних щодо віку неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , також не надано будь-яких даних про те, що хтось із відповідачів притягнений до відповідальності за ст.184 КУпАП, або вчинив будь-які неправомірні дії. Крім того, позивачем не надано суду будь-яких даних про спричинення йому моральної шкоди.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Тож, для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди, тобто деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Цивільно-правова відповідальність без вини може настати лише, якщо це прямо передбачено договором чи законом.
Згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частини першої статті 1178 ЦК України відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Умовою відповідальності батьків (усиновлювачів), опікунів малолітньої особи або іншої фізичної особи, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, є їх власна винна поведінка, яка виявляється у несумлінному здійсненні або ухиленні ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Для того, щоб довести відсутність своєї вини, вищезазначені особи повинні обґрунтувати неможливість здійснення виховання дітей та нагляду за ними, наприклад, внаслідок тривалої хвороби тощо.
Отже, законодавцем визначено поняття вини даних осіб, яка полягає в несумлінному здійсненні або ухиленні ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Частинами 1, 2 статті 1179 ЦК України визначено, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
У справі, що переглядається встановлено, що 22.06.2024 близько 17 год 20 хв неповнолітні особи перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 біля кавового автомата здійснили його пошкодження, а саме: побили пластикові елементи, і помістили дерев'яні палички до куп'юроприймача чим було завдано матеріальної шкоди.
В ході розгляду звернення ОСОБА_1 було встановлено факт пошкодження кавового апарату, яке було зафіксовано на камери зовнішнього відеоспостереження, і при перевірці було з'ясовано, що дане пошкодження вчинили неповнолітній на ім'я ОСОБА_4 мати якого є гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 , та неповнолітній на ім'я ОСОБА_5 батьком якого є гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_3 , і в ході перегляду камер відеоспостереження останні підтвердили, що це їхні діти вчинили вищеперераховані дії, але будь-яких пояснень з даного приводу надавати останні відмовились керуючись ст. 63 КУ. З останніми було проведено профілактичну бесіду виховного характеру, а також роз'яснено їх обов'язків щодо належного виховання своїх дітей.
Матеріали справи не містять будь-яких відомостей про внесення до ЄРДР даних за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідачі за фактом події, що мала 23.06.2024 до адміністративної відповідальності за ст.184 КУПАП не притягалися.
Також відсутні відомості про притягнення відповідачів у встановлений законом спосіб до кримінальної відповідальності.
Відтак, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Твердження позивача про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки поданим ним доказам, є безпідставним, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів заподіяння саме відповідачами майнової шкоди через винні дії останніх.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що довідка оцінювача ФОП ОСОБА_7 , відповідно до якої вартість пошкоджень майна, кавового апарату №8016, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 6000 грн., не може бути належним та допустим доказом, оскільки позивачем не надано звіту за результатами проведення робіт з визначення вартості збитків заподіяних пошкодженням кавового апарату.
Крім того, вартість пошкоджень кавового апарату визначена станом на 30.08.2024, а не на дату заподіяння шкоди (23.06.2024). До того ж вказана довідка не містить переліку пошкоджень кавового апарату.
Оцінювач ОСОБА_7 при проведення робіт з визначення вартості збитків заподіяних пошкодженням кавового апарату не попереджався про кримінальну відповідальність.
Крім того, відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Відповідно частини другої статті 11 вказаного Закону замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 укладено договір про проведення оцінки пошкодженого майна.
Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді