Житомирський апеляційний суд
Справа №274/707/24 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
05 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Борисюка Р.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №274/707/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Корбут В.В. в м. Бердичів Житомирської області,
У січні 2024 року АТ «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 69 401,40 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 11.09.2018 між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1001124654301, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 66 780,00 грн. У порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01 грудня 2023 року становить 69 401,40 грн., з яких: 38 212,33 грн - заборгованість за кредитом; 14,48 грн - заборгованість за процентами; 31 174,59 грн заборгованість за комісією. Вказувало, що банк направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена. Враховуючи вищевикладене просило позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року позовні вимоги АТ «Перший український міжнародний банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №1001124654301 від 11.09.2018 станом на 01.12.2023 (включно) у розмірі 69 401,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» у якості відшкодування судових витрат (судового збору сплаченого за подання позовної заяви) грошові кошти у розмірі 2 422,40 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що стягуючи заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості судом першої інстанції не враховано позицію ВС викладену в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21. Зазначає, що в кредитному договорі не визначено які саме ДКБО узгоджував позичальник. Також стверджує, що на самих ДКБО відсутній підпис позичальника, що вказує на неузгодженість ним умов нарахування комісії, а отже на нікчемність даної умови договору. Вказує, що суд першої інстанції невірно тлумачить умови договору щодо сплати комісії, оскільки банк в договорі не визначив з якою саме періодичністю отримання інформації для її оплатності має користуватися споживач. Звертає увагу на те, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем сплачено комісію в загальній сумі 29 950,80 грн., у свою чергу позивач просить стягнути заборгованість за комісією в сумі 38 212,33 грн. Вважає, що сплачені кошти за комісією мали бути зараховані в рахунок інших платежів за договором в порядку визначеному даним договором. Зазначає, що на підтвердження розміру заборгованості за кредитом банком надано виписку по рахунку, проте даний документ не підписаний особою, яка його сформувала та не містить інших даних, які дають змогу ідентифікувати особу та його повноваження на формування вказаного документу. Враховуючи вищевикладене просить рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву №1001124654301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
У вказаній заяві, ОСОБА_1 просив банк надати йому споживчий кредит на наступних умовах: сума кредиту 66 780,00 грн., у тому числі на загальні споживчі цілі 60 000,00 грн., для оплати договору страхування 6 780,00 грн., строк 36 місяців, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99% у місяць (за графіком платежів, який міститься у заяві 1996,72 грн щомісяця), розмір процентної ставки 0,01% річних, разова комісія 300,00 грн., спосіб надання споживчого кредиту на загальні споживчі цілі - видача готівки через касу або банківський переказ.
Зважаючи на зміст заяви, підпункт 2.2.1 пункту 2.2 публічної пропозиції банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженої рішенням правління банку 06.03.2018, а також статі 634, 641, 644 Цивільного кодексу України, між банком та ОСОБА_1 було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до графіку платежів, що міститься у заяві: строк видачі кредиту/дата платежу - до 11 числа кожного календарного місяця, платіжні періоди з 11.09.2018 по 11.09.2021, усього 36 місяців. Чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період (грн) 3852,01 грн щомісяця та 3851,62 (останній платіж), усього 138 871,97 грн. Також передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1996,72 грн щомісяця, усього 71 891,97 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 66 780,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №30796401.5931.8810 від 11.09.2018 та випискою/особовим рахунком ОСОБА_1 з 10.09.2018 по 01.12.2023.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором №1001124654301 від 11.09.2018, станом на 01.12.2023 (включно) вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 69 401,40 грн., з яких: 38 212,33 грн - заборгованість за кредитом, 14,48 грн - заборгованість за процентами, 31 174,59 грн - заборгованість за комісією.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) №вих.КНО-44.2.2/145 від 01.12.2023 з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором №1001124654301 від 11.09.2018 в сумі 69 401,40 грн не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення, що підтверджується копією даної письмової вимоги та списком №20231204 ПУМБ_509 згуртованих відправлень (рекомендованих листів).
Оскільки досудова вимога банку про погашення кредитної заборгованості позичальником добровільно задоволена не була, банк звернувся з цим позовом до суду для стягнення наявної кредитної заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з виписки банку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 10.09.2018 по 01.12.2023 та розрахунків заборгованості ОСОБА_1 по сумі кредиту, процентам та комісії за кредитним договором №1001124654301 від 11.09.2018 станом на 01.12.2023 (включно) випливає, що ОСОБА_1 зобов'язань за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим має заборгованість за кредитом 38 212,33 грн., за процентами 14,48 грн., за комісією 31 174,59 грн., усього 69 401,40 грн. У свою чергу ОСОБА_1 заперечень проти цих розрахунків, зокрема, що вони містять арифметичні або інші помилки, не подав.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 11.09.2018 між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001124654301 у виді заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
АТ «Перший український міжнародний банк» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 66 780,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №30796401.5931.8810 від 11.09.2018 та випискою/особовим рахунком ОСОБА_1 за період з 10.09.2018 по 01.12.2023, що є первинними банківськими документами, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Як видно з розрахунку заборгованості наданого АТ «ПУМБ», ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії передбачених кредитним договором, належним чином не виконав, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за кредитним договором №1001124654301 від 11.09.2018, яка складається із: 38 212,33 грн - заборгованість за кредитом; 14,48 грн - заборгованість за процентами; 31 174,59 грн - заборгованість за комісією.
У справі, яка переглядається, встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що кредитний договір №1001124654301 від 11.09.2018 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством та матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги АТ «ПУМБ» по стягненню заборгованості за кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором №1001124654301 від 11.09.2018, станом на 01.12.2023 (включно) вбачається, що відповідачем за весь період сплачено: 28 567,67 грн - тіла кредиту; 6,90 грн - процентів за користування кредитом та 29 950,80 грн - комісії.
Таким чином, оскільки станом на дату повернення кредиту у ОСОБА_1 наявна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 38 212,33 грн., вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ».
Встановлено, що договір був укладений строком на 36 місяців зі сплатою процентної ставки у розмірі 0,01% річних, таке ж відображено у паспорті споживчого кредиту.
У висновках, викладених в п. 54 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 міститься правова позиція Великої Палати Верховного Суду, де зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, розмір відсотків за користування кредитом у межах строку дії договору (з 11.09.2018 по 11.09.2021) складає 13,09 грн. У свою чергу відповідачем на погашення відсотків сплачено 6,90 грн. Отже, з відповідача на користь банку підлягає стягнення заборгованість за відсотками у сумі 6,19 грн.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та відсотків, стягнути й заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі встановлено, що відповідно до п. 5.7.3 «Умови надання споживчого кредиту» публічної пропозиції АТ « ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 06.04.2018) комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту ( база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 розділу ІІ цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів.
У п.4 заяви №1001124654301 на приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 11.09.2018, зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99%.
Колегія суддів звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в зв'язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 31 174,59 грн не має.
Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом із нарахованими процентами за користування кредитом вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по сумі кредиту в розмірі 38 212,33 грн та відсотків у сумі 6,90 грн.
Оскільки, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши розмір заборгованості з 69 401,40 грн до 38 219,23 грн., з яких: 38 212,33 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6,90 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду першої інстанції, шляхом зменшення розміру заборгованості з 69 401,40 грн до 38 219,23 грн.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
АТ «Перший український міжнародний банк» за подання позовної заяви сплатило судовий збір в розмір 2422,40 грн., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на 55,07%, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з відповідача на користь позивача підлягає зміні та має бути стягнутий з відповідача судовий збір на користь позивача в розмірі 1334,01 грн.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме на 44,93%, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 4542 грн., тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2040,72 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором, який укладений шляхом підписання заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001124654301 від 11.09.2018 станом на 01.12.2023 (включно) з 69 401,40 грн до 38 219,23 грн., з яких: 38 212,33 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6,90 грн - заборгованість за відсотками.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1334,01 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2040,72 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді