Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1007/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/312/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
30 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні апеляційного суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 21 травня 2025 року включно,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою його фактичного проживання: АДРЕСА_1 , або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що підозра, яка повідомлена ОСОБА_6 за ч.1 ст.162, ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України, є необгрунтованою, а ризики недоведені. Зазначає, що ОСОБА_6 співпрацює із органом досудового розслідування, дає визнавальні показання, потерпілий не має будь-яких претензій до нього, шкоду потерпілому відшкодовано, ОСОБА_6 офіційно працевлаштований, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, що свідчить про міцність його соціальних зв'язків, а тому запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що 15.04.2025 слідчий СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 21.05.2025.
В обгрунтування клопотання слідчий послався на те, 20.02.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за №12025060530000159 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 162 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , діючи у складі групи осіб, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 162 КК України відносно потерпілого ОСОБА_9 .
21.02.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 162 КК України.
Ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду від 22.02.2025 застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.04.2025 без визначення розміру застави.
Завершити досудове розслідування до спливу дії вказаного запобіжного заходу неможливо, оскільки слідчим призначено низку експертиз, які до теперішнього часу не виконані, а саме: судово-медична експертиза; 4 судових молекулярно-генетичних експертизи; 2 судово-імунологічних експертизи; 6 судово-цитологічних експертиз. Також необхідно виконати вимоги ст. 290, 293 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Строк досудового розслідування продовжено до 21.05.2025. Проте, ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, не зникли та не зменшилися, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчій просив продовжити строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування.
Про час та місце розгляду апеляційної скарги учасники судового провадження належним чином повідомлені. Захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав клопотання, в якому просив апеляційний розгляд проводити у його відсутність. Прокурор Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_10 також надіслав клопотання, в якому просив проводити апеляційний розгляд у його відсутності. Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник клопотань про участь підозрюваного в апеляційному розгляді не подавали.
Враховуючи зазначене, а також те, що участь вказаних осіб не є обов'язковою в апеляційному розгляді, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд без участі сторін провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч.2 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Положеннями ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 зазначеного закону, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; його репутацію та майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Крім цього, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи, завжди має бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено у разі засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вищевказаних вимог закону дотримався та здійснив аналіз доказів, які дають достатні підстави вважати повідомлену ОСОБА_6 підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст. 146, ч.1 ст.162 КК України, обґрунтованою.
За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Крім того, слідчій суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду обгрунтований тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому під тяжкістю можливого покарання, яке загрожує останньому у разі доведення його вини, він може вчиняти спроби переховування
Ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків в даному провадженні обгрунтований тим, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчиніти такі спроби, оскільки вказані особи ще не допитані судом.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення обгрунтований тим, що на протязі незначного проміжку часу ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , даних про особу останнього, слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність зазначених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а тому вважає доводи апеляційної скарги захисника щодо необгрунтованості підозри та недоведеності вказаних ризиків безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника про необхідність визначення розміру застави, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчім суддею не враховано, що підозрюваний ОСОБА_6 позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, офіційно працевлаштований, має на утриманні неповнолітню дитину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не свідчать про зменшення ризиків, встановлених слідчим суддею, а лише характеризують особу.
Крім того, слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого вже було надано оцінку вказаним доводам сторони захисту.
Посилання захисника на можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів також вважає безпідставними з урахуванням стадії кримінального провадження та обставин інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень.
Більш того, стороною захисту не доведено наявності достатніх стримуючих факторів від порушень ОСОБА_6 своїх процесуальних обов'язків у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника не спростовують правильність висновків слідчого судді.
На підставі викладеного, ухвала слідчого судді є законною та обгрунтованою, а тому підстав для її колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 21 травня 2025 року включно - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :