Житомирський апеляційний суд
Справа №292/1106/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/456/25
Категорія ст.336 КК України Доповідач ОСОБА_2
28 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12024060460000215 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 08 січня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Слобідка Червоноармійського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, учасника АТО, інвалідності не має, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок змінити та призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ст.336 КК України Із застосуванням положень ст.75 КК України. Вважає, що вирок суду у вказаній частині є незаконним та необгрунтованим, оскільки судом не наведено мотивів неможливості застосування положень ст.75 КК України.
В запереченні на апеляційну скаргу захисника, яке надійшло 03.03.2025 року на адресу апеляційного суду від прокурора Хорошивського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 , йдеться про безпідставність доводів апеляційної скарги та залишення вироку Червоноармійського районного суду Житомирської області від 08.01.2025 без змін.
Вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 08 січня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 вирішено рахувати з дня його затримання, після вступу вироку в законну силу.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ, на усій території України оголошено загальну мобілізацію, яка на даний час продовжена.
Так, ОСОБА_8 , будучи придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, підлягаючи призову на військову службу під час загальної мобілізації, та будучи у встановленому Законом порядку повідомленим про час, дату та місце прибуття для призову на військову службу під час загальної мобілізації, діючи всупереч вимогам ст.65 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", отримав під особистий підпис від працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 повістку про виклик на 31.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для призову на військову службу до лав Збройних сил України під час загальної мобілізації.
Однак, 31.05.2024 ОСОБА_8 , за відсутності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився та клопотання про відкладення апеляційного розгляду не подавав. Захисник ОСОБА_7 не заперечував про проведення апеляційного розгляд у відсутності обвинуваченого, враховуючи, що правова позиція у них узгоджена.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі не оспорюється, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, апеляційним судом не переглядається. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 336 КК України кваліфіковані правильно.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом першої інстанції враховано наявність обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України.
Також судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є учасником АТО, раніше не судимий.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, є учасником АТО, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра та те, що ОСОБА_8 усвідомив протиправність своїх дій, висловив готовність нести відповідальність за вчинене та наявність обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані дані про особу обвинуваченого, а також обставини, які пом'якшують покарання судом першої інстанції враховані при призначенні покарання.
Крім того, на переконання колегії суддів, зазначені доводи не є визначальними для вирішення питання можливості застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
За таких обставин, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, даних про особу обвинуваченого,в тому числі і досудової доповіді від 30.10.2024, наявності обставин, які пом'якшують покарання та відсутності обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах мінімального строку, визначеного санкцією ст.336 КК України, та вважав, що таке покарання буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування положень ст.75 КК України при відсутності бажання обвинуваченого проходити військову службу, суд першої інстанції не вбачав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зауважує, що у випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від покарання з випробуванням, останній підлягає звільненню і від військової служби, що є одним із способів ухилення від мобілізації, що фактично і є у випадку обвинуваченого, а тому застосування до нього положень ст.75 КК України під час дії в Україні воєнного стану, коли держава перебуває в стадії активних військових бойових дій, колегія суддів вважає такою, що не відповідає вимогам закону та меті покарання, передбаченої ч.2 ст.50 КК України.
Більш того, під час апеляційного розгляду сторона захисту звертала увагу колегії суддів на те, що обвинувачений ОСОБА_8 лише готовий нести покарання за вчинене кримінальне правопорушення, але жодного аргументу, який би свідчив про осуд своєї поведінки щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, обвинувачений ОСОБА_8 не висловлював під час судового розгляду.
Зазначене переконливо свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та неможливість застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим терміном, оскільки в такий важкий для країни час, особа, на яку Конституцією України покладено обов'язок щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, ухиляється від такого обов'язку.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.05.2024 у справі №596/801/23.
Таким чином, переконливих аргументів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість рішення суду першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання в апеляційній скарзі не наведено.
Також, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Норми кримінального закону України наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з призначеним судом першої інстанції покаранням обвинуваченому та вважає, що воно буде достатнім для перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання не можна визнати явно несправедливим та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 08 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: