Справа № 761/34889/24
Провадження № 2/761/3027/2025
05 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
У вересні 2024р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди в розмірі 13970,0 грн.; судовий збір в розмірі 1211,2 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,0 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 травня 2016р. о 16:30 год. по вул. Велика Кільцева, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП) за участю автомобіля «Renault Laguna», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу та під його керуванням та автомобіля «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням третьої особи.
Внаслідок зазначеної ДТП, належний позивачу автомобіль зазнав механічних пошкоджень. На думку сторони позивача, ДТП мала місце з вини саме третьої особи - водія ОСОБА_2 , при цьому постановою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 липня 2016р. по справі № 760/8675/16-п, яка набрала законної сили, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно аналітичного висновку по визначенню вартості матеріальних збитків внаслідок пошкоджень, завданих при ДТП, збитки на відновлювальний ремонт станом на жовтень-листопад 2016р. складали 13 970,00 грн.
В грудні 2016р. позивач звернувся в Солом'янський районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в розмірі 16393,00 грн., а також моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022р. по справі № 760/21519/16-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.
Позивач зазначав, що під час тривалого судового розгляду в Солом'янському районному суду м. Києва, змінилося законодавство (судова практика), щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, і відповідати за спричинену матеріальну шкоду вже повинна страхова компанія, в якій було застраховано відповідальність водія транспортного засобу в межах страхового ліміту.
Цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», VIN-код НОМЕР_3 , була застрахована у відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Під час укладення вказаного договору страхування вказаний автомобіль мав інший д.н.з. НОМЕР_4 , після перереєстрації цього транспортного засобу і зміни д.н.з. НОМЕР_2 , поліс страхування продовжував діяти, і був чинним на час ДТП.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач, з урахуванням положень ст. ст. 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив суд позов задовольнити.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2024р. позов залишено без руху, та надано стороні позивача строк для усунення недоліків.
23 жовтня 2024р. на адресу суду надійшла заява сторони позивача про усунення недоліків.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У встановленому законом порядку, учасники справи були оповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення справи за правилами спрощеного позовного провадження з без повідомлення (виклику) учасників справи, проте стороною відповідача відзив на позов не подавався, як і не були подані на адресу суду пояснення від третьої особи.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 06 травня 2016р. о 16:30 год. по вул. Велика Кільцева, в м. Києві сталася ДТП, за участю автомобіля «Renault Laguna», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу та під його керуванням та автомобіля «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням третьої особи ОСОБА_2 .
На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № АІ/7988884.
В результаті вказаної ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження.
За змістом положень ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 липня 2016р. по справі № 760/8675/16-п, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17 серпня 2016р., провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито, за відсутністю, в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 червня 2022р. по цивільній справі № 760/21519/16-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 3000,0 грн. Зазначеним рішенням суду встановлено що: «…Таким чином, не зважаючи на те, що жоден водій не був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода 06 травня 2016 року, враховуючи, що відсутність вини одного з двох водіїв у її настанні відсутня, беручи до уваги позицію викладену в постанові Апеляційного суду Черкаської області від 17.08.2016, суд вважає можливим встановити, що вина у даній пригоді лежить на ОСОБА_2 ….».
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що відповідач повинен йому сплати суму матеріального відшкодування в розмірі 13970,0 грн., враховуючи положення ст. ст. 5, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», правові позиції Великої Палата Верховного Суду, висловлені в постанові від 04 липня 2018р. по справі № 755/18006/15-ц.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно ст. 6 цього Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
У п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з п. 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до п. 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому зазначений у п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.
Як вбачається з спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є преклюзивним, і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. ( ч. 2 ст. 15 ЦК України )
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Зі змісту поданого позову, а також наданих стороною позивача доказів, в обгрунтування заявлених позовних вимог вбачається, що позивач, в досудовому порядку не звертався саме до відповідача - страховика, з заявою про виплату суми страхового відшкодування, та відповідачем в досудовому порядку не було відмовлено позивачу у виплаті суми страхового відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були пропущені строки визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо подання заяви про виплату суми страхового відшкодування, без зазначення поважності причин пропуску цього строку.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, у зв'язку з пропуском строку на подання заяви про виплату суми страхового відшкодування.
Аналогічні висновки щодо обґрунтованості відмови у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском річного строку звернення до страховика за відсутності поважних причин його пропуску, сформовані у цілому ряді постанов Великої Палати Верховного Суду та є усталеними (від 05 червня 2018р. у справі № 910/7449/17; від 19 червня 2019р. у справі № 465/4621/16-к; від 14 грудня 2021р. у справі № 147/66/17).
Доводи позивача, про врахування судом того факту, що позивач з грудня 2016р. реалізовував альтернативний спосіб захисту шляхом подання позову про стягнення шкоди із ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України, суд відхиляє, як необґрунтовані.
Наведений спосіб не є альтернативним способом захисту, як помилково вважає сторона позивача, оскільки не ґрунтується на законі.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно зі ст. 3 якого обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018р. у справі № 755/18006/15-ц, вирішуючи виключну правову проблему щодо абсолютного права потерпілого на отримання відшкодування від винуватця або його страховика, відступила від раніше викладених висновків Верховного Суду України та зазначила, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (п.69,73-74).
Така ж правова позиція щодо виключної відповідальності страховика в межах суми страхового відшкодування замість завдавача шкоди, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018р. у справі № 760/15471/15-ц.
Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
З огляду на викладене, та враховуючи, що відповідальність винуватця ДТП (третьої особи) була застрахована за обов'язковим страхуванням, очікування позивачем завершення Солом'янським районним судом м. Києва розгляду цивільної справи № 760/21519/16-ц суперечить вимогам закону та є помилковим, а відтак не є альтернативним способом захисту своїх прав, і відповідно не свідчить про наявність об'єктивних (поважних) причин пропуску річного строку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021р. у справі № 147/66/17, де, скасовуючи рішення апеляційного суду про стягнення відшкодування із страхувальника (винуватця ДТП) і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову у позові в цій частині, Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування (п.151).
Згідно зі складеним на замовленням позивача аналітичним висновком по визначенню вартості матеріальних збитків, внаслідок пошкоджень завданих при ДТП, без зазначення дати його складання за підписом директора ПП «Інформаційно-консультаційний центр» Попова М.В. вартість матеріальних збитків, внаслідок пошкоджень при ДТП автомобіля «Renault Laguna», д.н.з. НОМЕР_1 , складає станом на жовтень - листопад 2016р. - 13970,0 грн.
Оцінюючи наданий стороною позивача, в якості доказів, вищезазначений аналітичний висновок, суд вважає, що він є неналежним доказом, оскільки оцінка вартості матеріального збитку, який було спричинено позивачу, внаслідок ДТП була проведена з недотриманням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом МЮ України, Фондом державного майна України 24 листопада 2003р. № 142/5/2092 (у редакції наказу МЮ України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009р.№ 1335/5/1159). Крім того, спеціаліст (оцінювач), який складав цей висновок не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а сам висновок не містить відомостей, що був складений безпосередньо для надання до суду по вказаній цивільній справі, при цьому судом враховано, що вказаний висновок не містить будь-яких розрахунків, відсутня взагалі дослідницька частина, відсутні відомості, коли був проведений огляд пошкодженого автомобіля позивача, а також конкретна дата, на яку було визначено розмір матеріального збитку.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з відповідача не підлягають стягненню понесенні стороною позивача судові витрати.
Керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 15, 16, 1166, 1187, 1188 ЦК України; ст. ст. 22, 26-1, 29, 30, 32, 34-37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ: 20782312, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40), третя особа: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: