Справа № 947/13766/25
Провадження № 1-кс/947/5798/25
24.04.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12025162480000377 від 23.03.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, виховуючого неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючого 1-шу групу інвалідності, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 307 КК України,-
Як вбачається з клопотання, слідчим відділом Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162480000377 від 23.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2025 року, у ОСОБА_4 , виник умисел на збут наркотичного засобу.
Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 04.04.2025, реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, у невстановлених розмірах, засоби для зважування та подрібнення наркотичного засобу, які почав незаконно зберігати за місцем свого мешкання, з метою подальшого збуту, до моменту їх вилучення 21.04.2025 працівниками поліції під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне збагачення, діючи таємно, з метою здійснення протиправної діяльності, вирішив збувати наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, на території м. Одеси, під час особистих зустрічей, шляхом передачі з рук в руки.
У подальшому, 04.04.2025 близько у період часу з 15 години 40 хвилини по 16 годину 05 хвилини, ОСОБА_4 , знаходячись на території будинку
№ 2 по вул. Анни Ахматової у м. Одесі умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, здійснив збут громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (оперативному закупному) наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, масою у висушеному стані 2,73г., який містився у 1 згортку аркушу паперу, за що отримав грошову винагороду у розмірі 900 гривень.
Крім того, ОСОБА_4 , діючи повторно та з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який почав незаконно зберігати за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.
Надалі, 21.04.2025 ОСОБА_4 , діючи повторно та з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, приблизно у проміжок часу з 17 години 51 хвилина по 17 годину 54 хвилини, знаходячись у дворі знаходячись біля будинку № 2 по вул. по вул. Анни Ахматової у м. Одесі тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно здійснив збут громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (оперативному закупному) наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, який містився у 1 згортку аркушу паперу, за що отримав грошову винагороду у розмірі 900 гривень.
У подальшому, 21.04.2025 у проміжок часу з 18 години 35 хвилин по 19 годину 53 хвилини, під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції виявлено та вилучено 2 полімерні ємності з речовиною рослинного походження, 1 полімерну банку із речовиною рослинного походження, 1 скляну банку із речовиною, схожою на насіння, згорток аркушу паперу із речовиною рослинного походження та 1 ковпак із залишками речовини невідомого походження, 1 електронні ваги, 2 предмета, призначені для подрібнення наркотичного засобу, які ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав за місцем мешкання.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, українець, неодружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
21.04.2025 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, затриманий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.04.2025 ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, в цілях запобігання настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_3 вимоги поданого клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні відмовився від надання йому правової допомоги, надавши при цьому відповідну заяву, заперечувала проти задоволення клопотання, повідомив, що має 1 групу інвалідності, має проблеми зі здоров'ям, проживає разом з матір'ю1945 р.н. тому просив застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Оцінка і мотиви слідчого судді.
22.04.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу;
- ч. 2 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичного засобу, вчинене повторно.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Як убачається з матеріалів справи, копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та доданих до нього матеріалів була отримана підозрюваним з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. пунктом 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.1, 2 ст. 307 КК України підтверджується:протоколами допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; рапортом ст. о/у ВКР Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області; протоколом огляду грошових купюр від 04.04.2025; протоколом огляду закупника та вручення грошових купюр від 04.04.2025; протоколом отримання добровільно наданого предмету від 04.04.2025; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_6 ; висновком експерта № СЕ-19/116-25/8865-НЗПРАП від 10.04.2025; постановою про визнання речовим доказом від 11.04.2025; протоколом огляду предмета від 21.04.2025 та іншими долученими до клопотання документами.
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.1,2 ст. 307 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання матеріалів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останньою кримінально-протиправних дій.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Обставини, які підтверджують ризик передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.
Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких та корисливих злочинів, за які передбачено покарання за ч.1 ст. 307 КК України у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років; за ч. 2 ст. 307 КК України у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Як встановлено у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 , в зареєстрованому шлюбі не перебуває, доказів наявності на утриманні дітей слідчому судді не надано, офіційно не працевлаштований, що значно посилює ймовірність ризику втечі.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.1 та 2 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у їх вчиненні, а тому слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, адже потерпілий та свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
До того ж, слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування триває і є необхідність у встановленні та допиті інших свідків, проведенні додаткових допитів вже встановлених свідків.
При оцінці вказаного ризику слідчий суддя враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України). Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Між тим, щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зауважує, що обґрунтування прокурора у судовому засіданні та слідчого у письмовому клопотанні щодо існування в рамках означеного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є неспроможними, формальними та такими, що нівелюють саму мету застосування запобіжного заходу, якою у тому числі є необхідність виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У клопотанні слідчий просив засотувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, і вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є недостатнім, посилаючись на доводи, викладені у клопотанні.
Оцінюючи обґрунтованість вказаних доводів сторони обвинувачення, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні із домашнім арештом, за ступенем суворості є застава, особиста порука, особисте зобов'язання.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст.178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; його вік, має першу групу інвалідності (втрата кінцівки).
Зважаючи на викладені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, такий як особисте зобов'язання, особиста порука чи застава не зможуть в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної і виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти вказаним ризикам, оскільки не створюють в достатній мірі стримувальних чинників.
Слідчий суддя вважає, що, з урахуванням наведених вище обставин, на даному етапі кримінального провадження більш ефективним щодо інших запобіжних заходів, з метою запобігання вчиненню ОСОБА_4 позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки, буде домашній арешт.
Разом з тим, слідчий суддя приймаючи дане рішення вважає, що менш обтяжливим запобіжним заходом для підозрюваного ОСОБА_4 буде домашній арешт в нічний час доби, що дасть підозрюваному в разі необхідності відвідувати лікарню з метою планових та не планових обстежень, аптеку, елементарно придбати продукти харчування, натомість як цілодобовий домашній арешт, який просить сторона обвинувачення, фактично залишить підозрюваного можливістю займатися своїм лікуванням, оскільки як було встановлено у судового засіданні, підозрюваний не одружений, проживає з матір'ю похилого віку, яка в разі крайньої необхідності, на думку слідчого судді, не зможе надати відповідної допомоги, як собі так і підозрюваному.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту , заборонивши їй в період з 23:00 по 06:00 залишати житло за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Щодо покладення на підозрюваного обов'язків.
Відповідно до правил ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрювану на строк не більше двох місяців.
За таких обставин, клопотання підлягає частковому задоволенню
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 19.06.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23:00 години до 06:00 годин наступного дня, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 19.06.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1