Справа № 758/9598/24
24 квітня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді- Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Нищенко С.І.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_3 (далі-позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, у якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що з 04.08.2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний 16.03.2017 рішенням Подільського районного суду м. Києва. У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народилося двоє доньок - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу, малолітні діти залишилися проживати із матір'ю. 15.06.2021 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , у період перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 у позивачки ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася третя дитина. З червня 2021 року позивач постійно проживає разом з чоловіком ОСОБА_9 та трьома малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , за зареєстрованим місцем проживання чоловіка позивачки ОСОБА_9 . На даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною, повністю займається доглядом та утриманням дітей, матеріальним забезпеченням, а також забезпечує їх відпочинок та розвиток, піклується про їх духовний розвиток, стан їх здоров'я, відвідує з ними лікарів, цікавиться навчанням дітей, постійно відвідує батьківські збори, спілкується з вчителями, розвиває дітей, водить їх на додаткові заняття. Відповідач з лютого 2022 року виїхав за межі України, проживає та працює у Польщі, не займається вихованням дітей, не цікавиться їх життям, здоров'ям, не приймає участі в їх шкільному житті, не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, не бере участі у духовному та фізичному розвитку дітей, тобто фактично самоусунувся від своїх батьківських обов'язків з виховання. Оскільки відповідач свідомо самоусунуся від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, які залишилися проживати з матір'ю, можливість налагодження стосунків між батьком та дочками наразі втрачена, просить позбавити відповідача батьківських прав.
Відповідач подав відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що не зважаючи на розірвання шлюбу, яке у сторін сталося 16.03.2017 року, відповідач підтримував нормальні стосунки з позивачем та разом вирішували більшість питань, що стосувались їх спільних доньок. Позивач завжди позитивно реагувала на спілкування відповідача з доньками і тому при будь-якій можливості відповідач з дозволу позивача проводив час разом з доньками. Відповідач виїхав за кордон 21.02.2022, що підтверджується квитком та корінцем квитка на літак. В подальшому 04.03.2022 він разом із дружиною виїхав до Польщі. Під час перебування за кордоном спілкування з позивачем та із доньками відбувалося через інтернет-зв'язок, що підтверджується доказами долученими до відзиву. Як вбачається з листування між сторонами, позивач повністю підтримувала відповідача в тому, що він отримав прихисток у Польщі і не повернувся до України, оскільки передбачала можливість, у випадку погіршення ситуації в Україні, відправити доньок у безпечне місце до відповідача. Жодних нарікань до відповідача з приводу його перебування за кордоном та неналежного виконання своїх батьківських обов'язків позивач, не висловлювала. До червня 2024 року стосунки між сторонами можна було назвати дружніми, оскільки сторони мирно та по доброму спілкувались відносно спільних доньок, разом обговорювали їх здоров'я та навчання, разом обирали подарунки на день народження. Однак 19 червня 2024 року позивач відправила відповідачу підписати заяву на добровільну згоду на усиновлення своїх доньок чоловіком позивача - ОСОБА_9 , на що відповідач категорично не погодився. Відповідач зазначає, що любить своїх доньок, бажає з ними спілкуватися, бере добровільну участь в утриманні своїх дітей, буде докладати усіх зусиль для налагодження спілкування із ними оскільки вважає, що саме пред'явлення цього позову зумовило можливо заборону донькам підтримувати будь-який контакт із відповідачем. Просить у позові відмовити.
Сторона позивача подала відповідь на відзив, у якому зазначає, що батько малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тривалий час не займається вихованням дітей, не цікавиться їх життям, здоров'ям, самопочуттям, не приймає участі в їх шкільному житті, зокрема, за період з квітня 2017 року по лютий 2022 року включно відповідач відвідував своїх дочок близько 17 разів, при цьому він постійно проживав у м. Києві та м. Бориспіль. Незважаючи на те, що територіально відповідач знаходився поряд з дітьми, він не вважав за потрібне приділяти їм достатню та належну увагу. Зазначає періоди зустрічей батька з дітьми та звертає увагу та значний проміжок часу між такими зустрічами. Навіть перебуваючи в Україні (до лютого 2022 року) він не відвідував дітей у дитячому садочку, не цікавився і не брав участі у святкових заходах, що проводились у дошкільному навчальному закладі, будь-якої ініціативи також не проявляв, лише отримував фотокартки з цих подій від мами дітей за її ініціативою. Також відповідача не цікавили успіхи дітей у садочку, процес їх підготовки до школи та психологічний стан дітей. Відповідач лише один раз організував дозвілля дітей на новорічні свята та відвідав з дітьми вистави у цирку та театрі. Всіма іншими питаннями дозвілля та відпочинку дітей займалась мати дітей, зокрема, організовувала поїздки на море, відвідування зоопарку, музеїв, ігрових кімнат, літній відпочинок у межах Київської області. Щодо стану здоров'я дітей, відповідач проявив зацікавленість цими питаннями лише 03.08.2019 року та 08.08.2019 року, коли позивачка разом з дитиною екстрено відвідувала лікарів через різке погіршення самопочуття дитини, однак незважаючи на те, що дитина ще не була повністю здорова, батько перестав цікавитися її самопочуттям. У період з 25.03.2020 року по 23.03.2021 року спілкування батька з дітьми було взагалі відсутнє. Відповідач також уникав спілкування і з позивачем, лише за ініціативою позивача таке спілкування було відновлено. Варто зауважити і про те, що відповідач протягом навчання дітей у ліцеї не цікавився їх навчанням, не відвідував навчальний заклад та не спілкувався з педагогами.
Щодо спілкування відповідача з дітьми за допомогою месенджера Телеграм, позивач зазначає, що 27.04.2022 ОСОБА_7 почала спілкування з батьком за допомогою Телеграм, усі переписки, всі повідомлення та дзвінки відбувалися з ініціативи ОСОБА_7 . Лише 28.05.2022 відповідач сам зателефонував дитині з власної ініціативи. Іноді дитина телефонувала батьку по декілька разів на день, однак відповідач не передзвонював протягом кількох днів, незважаючи на її повідомлення. Дуже часто після того як ОСОБА_7 намагалася з ним поспілкуватися, відповідач не знаходив часу для спілкування або відповідав їй значно пізніше, з тривалими проміжками часу, або відповідав що він зайнятий та передзвонював значно пізніше. У період з 27.04.2022 по 01.09.2022 року зв'язок між ОСОБА_7 та батьком був майже щодня, проте з 01.09.2022 року дзвінки стали рідкими, проте дитина сама намагалася зв'язуватися з батьком. З вересня 2022 року лише дитина є ініціатором розмов. З 18.11.2022 року у месенджері Телеграм з батьком починає спілкування і ОСОБА_8. При цьому ініціатором спілкування постійно виступає саме дитина, однак таке спілкування не виявилося успішним. Крім того, відповідач за власною ініціативою, без попередження матері дитини, звертався до медичної установи із заявою про проведення тесту на батьківство молодшої доньки.
Крім того, позивач звертає увагу, що з лютого 2022 року по цей час відповідач жодного разу не запропонував позивачу виїхати на відпочинок разом з дітьми за межі України. Також не надходило від відповідача пропозиції організувати відпочинок дітям разом з ним. Маючи можливість оздоровити дітей за кордоном, відповідач навіть жодного разу не висловив такої пропозиції, не говорячи вже про надання матеріальної допомоги на організацію такого відпочинку.
Сторона відповідача подала письмові заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що починаючи з моменту розірвання шлюбу, сторони спілкувались не тільки за допомогою соціальних мереж, а і телефонним зв'язком і звісно ж при особистих зустрічах, тому в період часу з 2017 по лютий 2022 року, сторони могли контактувати засобами телефонного зв'язку і таким чином домовлялись про зустрічі чи відвідування. За домовленістю з позивачем, відповідач не повинен був відвідувати школу та садочок, а взамін отримував всю інформацію про доньок від позивача, яка підтверджувала свої розповіді фотокартками, за участю доньок. Щодо зацікавленості відповідача станом здоров'я дітей, то в даному випадку відповідач також був поінформованим про стан здоров'я дітей від позивача, оскільки вона безпосередньо проживала разом з ними і, відповідно, контролювала процес спілкування відповідача з дітьми, оскільки вони були ще малолітніми дітьми. Оскільки теперішній чоловік позивача дуже ревнував, коли дівчата спілкувались з відповідачем, намагався спілкуватися із дівчатами коли дорослих не було, тому першою завжди дзвонила ОСОБА_7 . Також варто зауважити, що відповідач спілкувався не тільки з донькою ОСОБА_10 , а й з донькою ОСОБА_11 , оскільки вони, як правило, завжди спілкувались разом або з телефону ОСОБА_12 , або з телефону ОСОБА_13 , і таке спілкування відбувалося не по кілька хвилин, а значно довше. Щодо відсутності пропозицій виїзду дітей до нього на відпочинок, відповідач тривалий час не мав достатньо комфортних умов проживання і позивач про це знала. Крім того в телефонних розмовах відповідач нерідко цікавився чи планує позивач разом з дітьми виїздити з України та завжди пропонував свою допомогу в цьому, однак позивач зазначала, що діти залишаться в Україні. Також стороною позивача не спростовується і той факт, що саме для ухилення від мобілізації теперішнього чоловіка ОСОБА_9 позивач безпідставно намагається позбавити відповідача батьківських прав у судовому порядку, оскільки він добровільно не погоджується на усиновлення його дітей ОСОБА_9
19 серпня 2024 року ухвалою суду залишено без руху позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
17 вересня 2024 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
15 жовтня 2024 року ухвалою суду задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів від Державної прикордонної служби України, відкладено підготовче судове засідання.
14 листопада 2024 року протокольною ухвалою суду задоволено клопотання про виклик та допит свідків сторони позивача.
28 листопада 2024 року на адресу суду в порядку ст. 19 Сімейного кодексу України надійшов письмовий висновок органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.11.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав.
05 лютого 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу №758/9598/24 до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні сторона позивача просила суд позов задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач заперечує позовні вимоги, та вважає, що зазначене не відповідає якнайкращим інтересам дітей.
Представник третьої особи у судове засідання 14.04.2025 не з'явилася, повідомлялася належним чином. У судовому засіданні, яке відбулося 04.04.2025, підтримала поданий органом опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
Згідно з матеріалами справи, з 04 серпня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний 16.03.2017 року на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва.
У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народилося двоє дітей: дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 16.04.2013 року, та дочка, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 10.12.2014 року.
15.06.2021 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 15.06.2021 року.
У період перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 у позивачки народилася дитина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З червня 2021 року позивач постійно проживає разом з чоловіком ОСОБА_9 та трьома малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , за зареєстрованим місцем проживання чоловіка позивачки ОСОБА_9 .
Малолітня ОСОБА_5 навчається у 6 класі Гімназії «Троєщина» ІІ-ІІІ ступенів Деснянського району м. Києва з 01.09.2023 року, що підтверджується відповіддю № 190 від 08.07.2024 року на адвокатський запит від 28.06.2024 року.
Малолітня ОСОБА_6 є ученицею 4 класу Початкової школи «Усмішка» Деснянського району м. Києва, що підтверджується відповіддю № 62 від 10.07.2024 року на адвокатський запит від 28.06.2024 року.
Згідно відомостей з Державної прикордонної служби України відповідач 20.02.2022 о 22:14:37 год. перетнув державний кордон України у пункті пропуску Бориспіль, підстава документ НОМЕР_6 напрямок Київ- Шарм Ель Шейх .
Згідно з відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Деснянського району м. Києва від 08.07.2024 року № 891, супроводжує дітей до лікаря виключно мама; батько не відвідував педіатра Сікалову Т.В. з дітьми і не контактував з нею; батько жодного разу не відвідував медичний заклад за час перебування дітей на обліку та не цікавився їх станом здоров'я.
Відповідно до відповіді гімназії «Троєщина» ІІ-ІІІ ступенів Деснянського району м. Києва №190 від 08.07.2024 року, ОСОБА_5 навчається в закладі освіти з 01.09.2023 року. За цей час батько дитини ОСОБА_4 жодного разу не цікавився процесами навчання своєї дочки та опануванням нею навчально-виховного курсу (не відвідував батьківські збори, не брав участі у громадському житті класу дочки та гімназії в цілому, не телефонував класному керівникові або іншим вчителям з приводу успішності своєї дочки).
Також відповідно до відповіді початкової школи «Усмішка» Деснянського району м. Києва від 10.07.2024 року № 62, ОСОБА_6 є ученицею 4-Б класу і навчається у школі з 07.09.2023 року. За період перебування дитини в закладі освіти процесом навчання та опанування нею освітніх програм займається мати ОСОБА_3 , яка відповідально ставиться до виховання дочки, відвідує відкриті уроки, в рамках проведення освітніх декад. Батько дитини ОСОБА_4 не цікавиться навчанням доньки протягом навчання в закладі освіти, жодного разу не відвідував заклад, не телефонував класному керівникові чи вчителям-предметникам, щоб дізнатися про навчальні успіхи доньки в навчальній школі.
Згідно відповіді освітнього центру FUNZONE від 12.07.2024 року на адвокатський запит від 28.06.2024 року, відповідно до якої всіма питаннями щодо влаштування, відвідування, оплати послуг шахового гуртка для ОСОБА_5 та ОСОБА_6 займається їх мати ОСОБА_3 , яка регулярно супроводжує дівчат на заняття, постійно цікавиться їх успіхами, піклується про виконання домашнього завдання і про можливості прийняти участь в шахових змаганнях задля прогресу дівчат в даному виді спорту. Щомісячну плату за заняття ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вносить виключно мати; батько жодного разу не відвідував освітній простір - не задля цікавості успіхами донечок, не задля іншої мети.
У судовому засіданні 05.03.2025 допитана як свідок ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка надала свідчення, що з відповідачем вона розлучена вже понад вісім років. Після розірвання шлюбу приїздив до дітей у гості лише декілька разів на рік; позивач постійно нагадувала йому про дитячі дні народження, та сама обирала подарунки, які він має купити дітям на свята; відповідач лише два рази запросив дітей провести разом дозвілля (один раз купив білети у цирк; та один раз - у театр). З старшою донькою у нього були постійні конфлікти; з молодшою - взагалі спілкування не склалося, молодша навіть не називає його батьком. Відповідач жодного разу не запропонував вивезти дітей на відпочинок закордон. Позивач не забороняє спілкуватися дітям із відповідачем, однак на разі стосунки між дітьми та відповідачем погіршилися, спілкування як таке майже припинилося. Кожен місяць відповідач добровільно скидає кошти у розмірі лише 6400,00 грн, що не у повній мірі достатньо для матеріального забезпечення обох дітей.
У судовому засіданні 14.03.2025 допитаний як свідок ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) надав такі показання. Весною 2018 року він познайомився з позивачем, а восени 2018 року позивач познайомила його зі своїми дітьми - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У лютому 2019 року вони почали проживати разом у його квартирі. Позивач та її батьки займалися вихованням дітей, він також допомагав та забирав дітей із садочку. Бачив відповідача лише декілька разів, коли відповідач був на дні народженні дітей, на святі 1 вересня, спілкування завжди відбувалося із великими перервами. ОСОБА_7 дуже хотіла, щоб батько був на її випускному у садочку, однак відповідач на це свято не приїхав. Оскільки у дітей були проблеми із дикцією, виключно позивач займалася цими питаннями та водила дітей до логопеда, відповідач жодного разу не поцікавився цієї проблемою. У 2022 році відповідач часто спілкувався із дітьми за допомогою месенджера Телеграм та постійно телефонував їм, питав як їхні справи, однак через місяць-два спілкування пішло на спад; останній раз відповідач телефонував дівчатам у листопаді 2024 року. Зараз діти не дуже хочуть із ним спілкуватися.
Свідок ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), яка є рідною тіткою позивача, надала показання, що після одруження сторони проживали у квартирі її мами (бабусі позивача). Відповідач після розлучення із позивачем був на святі першого вересня у дітей, та на дні народження, не достатньо часу приділяв дітям. Коли діти були маленькими вони охоче спілкувалися із батьком, зараз ображаються на нього, менша донька взагалі не спілкується із відповідачем.
Свідок ОСОБА_18 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) надала наступні свідчення. Її менший син та молодша донька сторін - ОСОБА_19 , разом ходять у школу. Позивач та її чоловік ОСОБА_20 водять та забирають дитину зі школи почергово, дитина називає ОСОБА_20 - батьком.
У судовому засіданні 04 квітня 2025 року заслухано думку малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за участю психолога Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації без присутності сторін та їхніх представників. Діти повідомили, що на даний час проживають з матір'ю, молодшим братиком та ОСОБА_21 . Розповіли, що спілкувалися з батьком ОСОБА_22 через месенджер Телеграм; на разі не спілкуються, не мають достатньо часу; ходять до школи та відвідують онлайн гурток із шахів; на запитання чи хотіли би підтримувати спілкування із батьком, коли він повернеться в Україну молодша донька відповіла, що не бажає, старша донька ОСОБА_7 - відповідь на запитання не надала, відповіла, що не знає. Під час огляду спільних фотографій, які наявні у матеріалах справи, діти розповідали про ці події та ділилися позитивними враженнями.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 641/2867/17-ц від 06.05.2020 року.
Згідно з положенням пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року із змінами від 19.12.2008 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішеннях від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України» та від 01.07.2017 року у справі «М.С. проти України», при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до вимог статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і етичний розвиток.
Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, відповідно до постанови Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).
Відповідно до висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.11.2024 № 102-4965, більшістю голосів членів комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації було рекомендовано органу опіки та піклування надати до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_4 , стосовно малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації були присутні мати дітей, ОСОБА_3 , батько дітей, ОСОБА_4 (шляхом відеозв'язку), представник батька адвокат - Нищенко Світлана Іванівна, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зокрема, на засіданні комісії 17.10.2024 ОСОБА_3 , повідомила, що позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 підтримує та просила надати висновок до суду про доцільність позбавлення батьківських прав батька. Зазначила, що не забороняє батькові спілкуватися з дітьми. Батько підтримує зв'язок зі старшою донькою ОСОБА_7 . Батько спілкується з дітьми не часто, в основному через мессенджер Телеграм. Батько добровільно сплачує кошти на утримання дітей.
ОСОБА_4 (шляхом відеозв'язку), на засіданні комісії 17.10.2024 зазначив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, вважає позов не справедливим по відношенню до нього та дітей. З дітьми спілкується постійно по відеозв'язку. До початку повномасштабного вторгнення та поширення коронавірусної хвороби приїздив до України та ходив з дітьми в цирк і на вистави. Не звертався до суду з заявою про встановлення графіку участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. Коли був в Україні, то постійно бачився та спілкувався з дітьми. Мама раніше не чинила йому перешкод у спілкуванні з дітьми, а наразі скоротилося спілкування. 3 матір'ю не вирішували питання перебування дітей з ним, вважає, що мати не дозволить дітям поїхати до нього. Гроші на утримання дітей добровільно відправляє матері.
Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначила, що батько поїхав до Польщі, і вона давно з ним не спілкувалася, оскільки образилась. Зазначила, що до того, як батько виїхав за кордон, то спілкувалися не часто, в основному спілкування відбувається в телеграмі.
Малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила, що батько присилає кошти, хотіла б спілкуватися з батьком, після того, як він повернеться з Польщі.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
За результатами опитування дітей у судовому засіданні, діти у притаманній їхньому віці розповіді повідомили, що батько ОСОБА_22 не достатньо часу приділяє їхньому з ним спілкуванню, рідко телефонує. Натомість інший тато, приділяє їм більше уваги та грає з ними у ігри. На запитання чи хочуть вони спілкуватися з відповідачем, коли він повернеться в Україну, з огляду на їхній малолітній вік, тривале не проживання з батьком, переконливого бажання з ним не спілкуватися, або негативних характеристик відповідача, суд не зауважив.
Суд звертає увагу, що при опитуванні думки дітей на засіданні комісії молодша донька повідомила, що хотіла би спілкуватися з батьком, після того, як він повернеться з Польщі. При опитуванні її психологом у судовому засіданні 04.04.2025, така повідомила що не бажає спілкування з відповідачем.
Також при опитуванні на засіданні комісії думки дитини, старша донька ОСОБА_7 повідомила, що образилася та давно з відповідачем не спілкувалася. При опитуванні її думки психологом у судовому засіданні 04.04.2025 чи вона хоче спілкуватися із батьком після того, як він повернеться в Україну, ОСОБА_7 відповіла, що не знає.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
Також у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24 Верховний Суд зазначив, що повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов'язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов'язки чи їх нехтування неможливо усунути.
За змістом статті 166 СК України наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Таким чином, суд ще раз звертає увагу, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та лише за наявності вини у їхніх діях і свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов'язків по вихованню дитини, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто незважаючи на заходи попередження та впливу, які виявилися безрезультатними.
Під час розгляду цієї справи позивачем не доведено та судом не встановлено, що відповідач систематично, незважаючи на заходи попередження, відомості про вжиття яких відсутні, продовжує злісно та свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків. Такі обставини не підтверджені відповідними доказами, зокрема, щодо застосування до останньої заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, місцевого самоврядування, притягнення його до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, проведення бесід, стягнення аліментів у примусовому порядку тощо.
У висновку органу опіки та піклування також не відображено повну інформацію стосовно з'ясування свідомого та винного ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей у розумінні ст. 164 СК України.
Оскільки висновок має рекомендаційний характер, ґрунтується лише на документах, наданих позивачем, такий висновок не містить будь-яких даних, які об'єктивно характеризують ОСОБА_4 , як особу, яка взагалі не здійснює своїх батьківських обов'язків, та не містить жодних відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме ухилення відповідача від виконання обов'язків із виховання дітей та його винну поведінку, заходи впливу які вживалися органом опіки та піклування, відтак такий висновок судом відхиляється як недостатньо обґрунтований.
Та обставина, що на час розгляду справи вихованням та розвитком займається мати, також не свідчить про те, що батько дитини не бажає брати участь в утриманні та вихованні дітей, тобто свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Водночас суд звертає увагу на те, що позивачем не доведено факту ухилення відповідача від участі у матеріальному забезпеченні дітей, а не достатність спілкування відповідача з дітьми, яка зумовлена окремим проживанням у різних країнах, не є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав у розумінні ст. 164 СК України.
За наслідками розгляду справи та оцінки інших доказів, зокрема переписки між відповідачем та його дітьми, суд вважає, що матеріали справи не містять достатньо доказів, які б підтверджували факт того, що відповідач зовсім не цікавиться життям доньок та втратив інтерес до них; також при з'ясуванні думки дітей не встановлено, що такі в категоричній формі не бажають підтримувати своє спілкування з батьком, таким чином при розгляді цієї справи судом не встановлено необхідність розриву сімейних зв'язків між біологічним батьком та його доньками, і що така необхідність відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, виходячи із встановлених судом обставин цієї справи, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, враховуючи, що інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, а також враховуючи пріоритет якнайкращих інтересів дитини над інтересами їхніх батьків, суд дійшов висновку про те, що у цій справі для забезпечення якнайкращих інтересів дітей, з огляду на: їх вік, потребу у батьківській турботі, догляді, повноцінному вихованні та гармонійному психологічному розвитку, необхідності участі батька у вихованні дітей, який має відігравати рівноцінну з матір'ю роль у житті та розвитку дітей; необхідне збереження зв'язків із біологічним батьком, який несе відповідальність за утримання та виховання дітей, піклування про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя та спілкування з дітьми у обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення.
У даному випадку судом не встановлено виключних обставин, які свідчили б про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, то судові витрати позивача у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.
Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження - місто Київ, проспект Червоної Калини, будинок 21Г, код ЄДРПОУ 37501695.
Повне судове рішення складено 05 травня 2025 року.
Суддя О. І. Якимець