печерський районний суд міста києва
757/43968/24-к
1-кс-37939/24
06 жовтня 2024 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62024100130000996 від 03.05.2024,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду ОСОБА_1 від 01.10.2024 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
05.10.2024 о 14:05 підозрюваного ОСОБА_4 затримано на підставі вказаної ухвали слідчого судді.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100130000996 від 03.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Досудовим розслідуванням установлено, що 25.09.2022 ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 354 від 11.12.2023 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого навідника ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_3 .
Слідчий зазначає, що під час дії воєнного стану, військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без дозволу командира (начальника), 23.01.2024 о 12 год. 00 хв. самовільно залишив територію військову частину НОМЕР_3 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до військової частини НОМЕР_3 .
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідності до вимог статті 277 КПК України 20.09.2024 слідчим складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке погоджене прокурором.
У зв'язку із переховуванням ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та не встановленням його місця перебування, що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому особисто письмове повідомлення про підозру від 20.09.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 278 та ст. ст. 111, 135 КПК України слідчим здійснено вручення вказаного повідомлення в день його складання у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме: житлово-експлуатаційній організації або органу місцевого самоврядування за місцем проживання ОСОБА_4 , а також направлено засобами поштового зв'язку за останнім відомим місцем його проживання.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає, що з огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , яке відноситься до категорії тяжких, його особу та інші обставини, існують ризики, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Захисник заперечувала щодо задоволення клопотання, з огляду на те, що ризики, зазначені у клопотанні та на які посилався прокурор в судовому засіданні, стороною обвинувачення не доведено, підозра необґрунтована. Просила врахувати, що підозрюваний не переховувався від органів досудового розслідування, оскільки його було затримано за місцем його реєстрації, де він фактично проживає. Крім того зазначила, що підозрюваний залишив військову частину з тих підстав, що в ІНФОРМАЦІЯ_5 чинили на останнього тиск, вимагали кошти та ОСОБА_4 готовий повернутись на нуль, але тільки не в ІНФОРМАЦІЯ_5. Також зазначила, що ОСОБА_4 після залишення військової частини самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , щоб йому допомогли повернутися на військову службу, але не в ІНФОРМАЦІЯ_5, де йому відповіли, що він має займатися цим сам. Також підозрюваний телефонував на гарячу лінію поліції та повідомляв про події в ІНФОРМАЦІЯ_5. Також зазначила, що підозрюваного затримано 04.10.2024 о 10:00, строки після затримання пройшли, тому просила відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100130000996 від 03.05.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частин першої, другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру.
Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Згідно з частиною першою статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Тобто, на момент повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повинно бути зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що суспільне небезпечне діяння містить склад конкретного кримінального правопорушення.
За диспозицією частини п'ятої статті 407 КК України передбачено кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень статті 92 КПК України покладається на сторону обвинувачення.
Об'єктивна сторона складу даного кримінального правопорушення, воно може виражатися у діях - самовільному залишенні військової частини або місця служби, або в бездіяльності - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин.
Разом з тим, поняття військова частина слід розуміти територію військової частини, межі якої можуть і не позначатися огорожею, але зазвичай визначаються наказом командира частини з ілюстрацією їх на плані (схемі).
Слідчий суддя, оцінюючи доводи щодо існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, дійшов такого.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилається на існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику можуть бути, зокрема, фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.
Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та проживання, міцність соціальних зв'язків, бажання повернутися на військову службу та служити народу України.
Разом з тим, ризики потрібно оцінювати з посиланням на ряд факторів, які можуть або підтвердити існування таких ризиків, однак в даному випадку сторона обвинувачення обмежилась загальним перерахунком ризиків без їх належного обґрунтування, що свідчить про їх недоведеність та що носить формальний підхід до досягнення мети застосування запобіжного заходу.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись статтею 29 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 2, 22, 91, 92, 177, 178, 194, 276, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти у залі суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1