Справа №:755/3397/25
Провадження №: 2/755/4243/25
"28" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Цикалюк Д.В.
з участю сторін:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувшив порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа: ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту,
Позивач звернулась до суду із позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа: ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_4 , з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 21.05.2021 року по день його смерті. ОСОБА_3 була першою дружиною померлого чоловіка з якою він перебував в зареєстрованому шлюбі до 2018 року. Після смерті її чоловіка відкрилася спадщина, спадкоємцями якої вона та неповнолітня дочка померлого. 22.11.2023 року була відкрита спадкова справа за № 9/2023 , та зареєстрована в Спадковому реєстрі 22 листопада 2023 року за № 74854064. При оформленні у нотаріуса договору про поділ спадкового майна у натурі несподівано для спадкоємців з'ясувалося, що на спадкове майно накладено арешт. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер - НОМЕР_1 , наявний запис обтяження за № 5571214 (спеціальний розділ ) від 07 травня 2014 року, а саме: арешт нерухомого майна, Обтяжувачем якого є Відділ Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві. У зв'язку з цим стало неможливо укласти нотаріальний договір між спадкоємцями про поділ майна у натурі, а також Позивачки було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири до вирішення питання щодо зняття обмежень, заборон, арештів та вилучення запису про обтяження. Пізніше стало відомо, що Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2010 року у справі 2-305/1-10 року було задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 85123 грн. За заявою кредитора, ОСОБА_5 (місце проживання : АДРЕСА_1 ), на підставі виконавчого листа від 16.01.2013 №2-329/1, Головним державним виконавцем Дніпровського РВДВС ГТУЮ у місті Києві було відкрито виконавче провадження. Для забезпечення виконання рішення суду 21.01.2013 року Державним виконавцем була винесена Постанова про арешт майна боржника та оголошені заборони на його відчуження. Згідно Витягу з Реєстру виконавчих проваджень стан виконавчого провадження на даний час: завершено. На запит адвоката про надання інформації щодо арешту майна Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-329/1 від 16.01.2013 року, де боржником виступає ОСОБА_4 , знищено за закінченням строків зберігання, відповідно до п. 2 розділу XI Наказу № 1829/5 від 07.06.2017 року, виданого Міністерством юстиції України» « Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями. Станом на 26.12.2924 року виконавчі провадження відносно ОСОБА_4 повторно не надходили та на виконанні не перебувають. У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо скасування арешту майна було відмовлено, оскільки жодних виконавчих проваджень про стягнення боргу на даний час немає, а попереднє виконавче провадження знищено, і рекомендовано звернутися з позовом до суду.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 03.03.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
01.04.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнятий судом. З відзиву вбачається, що перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-329/1 від 16.01.2013, де боржником виступає ОСОБА_4 . В свою чергу повідомляємо, що зазначене виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання. Станом на 26.12.2024 року виконавчі провадження відносно ОСОБА_4 повторно до Відділу не надходили та на виконанні не перебувають. Відповідно до частини першої статті 39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника. Державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено,
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно витягу АСВП з ВП - спецрозділ № НОМЕР_4 встановлено на виконанні виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м.Києва № 2-329/1 від 16.01.2013 року. Боржником за даним виконавчим провадженням є ОСОБА_4 .
Постановою державного виконавця державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві від 21.04.2013 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 .
Згідно листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 26.11.2024 року на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-329/1 від 16.01.2013 року, де боржником виступає ОСОБА_4 . В свою чергу зазначене виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Позивач, звертаючись до суду, вказує на порушення її прав як спадкомця.
Зважаючи на порушення своїх прав, позивач з цим позовом звернулась з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Стаття 391 ЦК України зазначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі №554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві від 21.04.2013 року з метою забезпечення реального виконання рішення суду накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 .
Отже особою в інтересах якої накладено арешт на спірне майно є ОСОБА_5 , а не державна виконавча служба, оскільки арешт на спірне майно накладався в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-329/1 від 16.01.2013 року з метою захисту саме її прав та інтересів та відповідно вона є належним відповідачем в даній справі.
Таким чином позов пред'явлено до неналежного відповідача. Правом заміни відповідача або залучення до участі в справі належного відповідача на відповідній стадії судового розгляду, позивач не скористався.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позову до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту як до неналежного відповідача, що узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними в постанові №208/9810/21 від 29.06.2023.
Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає, у зв'язку зі зверненням до неналежного відповідача.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що вона не позбавлена права повторно звернутись до суду з даним позовом, пред'явивши його до належного відповідача.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -
В позові ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа: ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02.05.2025 року.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ЄДРПОУ 35011660, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Сверстюка, 15;
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Н.О.Яровенко