Справа № 752/10221/25
Провадження №: 1-кп/752/1896/25
29.04.2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання кримінального провадження №22023000000000980 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст.258; ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в режимі ВКЗ,
встановила:
вказаний обвинувальний акт надійшов до Голосіївського районного суду м. Києва 25.04.2025 року із Офісу Генерального прокурора.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Подані клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_11 можуть переховуватись від суду, оскільки останні, усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів, маючи відповідну суму грошових коштів, можуть виїхати за межі території України за сприянням представників іноземної організації. Також прокурор вказує, що існує ризик впливу на свідків, оскільки обвинувачені діяли разом з іншими невстановленими особами, а тому перебуваючи на волі можуть вільно з ними спілкуватись та координувати їх дії щодо приховування слідів вчинення злочинів та вчинення тиску на свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі показань. Прокурор зазначив, що у кримінальному провадженні проведено низку експертних досліджень, а отже існує ризик того, що, перебуваючи на волі обвинувачені можуть здійснювати тиск на експертів та спеціалістів. Крім того, прокурор вказав, що існують ризики перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачені можуть зловживати своїми процесуальними правами, створювати штучні докази, а ризик вчинення нових злочинів, існує тому, що злочинна діяльність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була спрямована на вчинення злочину проти національної безпеки України. Прокурор також вказав, що інші запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки вони не зможуть запобігти наведеним ним ризикам, а отже, на думку прокурора, є всі підстави для продовження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою. Вказував, що ризики прокурором не доведені. Просив врахувати практику ЄСПЛ, зокрема, те, що тривалість утримання особи під вартою з часом зменшує ризики, тяжкість обвинувачення сама по собі не може виправдовувати утримання особи під вартою, при продовженні такого запобіжного заходу слід враховувати дані про особу, його зв"язки, зокрема, із державою. Захисник просив змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на не пов'язаний з триманням під вартою, а у разі відмови в задоволенні такого клопотання, просить визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що його право на захист порушено.
Захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 в судовому засіданні також заперечувала щодо продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказала, що ризики вказані прокурором у клопотанні відсутні, оскільки ОСОБА_6 як і багатьом чоловікам заборонено виїжджати за кордон. Вказала, що ОСОБА_6 має міцні родинні зв'язки, має батьків похилого віку, які потребують догляду та під час досудового розслідування співпрацював зі слідством. Прокурором не доведено наявність ризикиів, при цьому особа вже рік утримується піл вартою. Просить змінити запобіжний захід на буд- який альтернативний.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Вказав, що дійсно співпрацює зі слідством та перебуває під вартою один рік, наміру ухилитись від суду не має, в Україні живе вся родина, виїжджати за кордон він ніколи не планував, навіть не має закордонного паспорту. Вказує, що ризики вказані прокурором є лише припущенням, оскільки будь-яких доказів його зв'язку з спецслужбами рф не має. Вчиняти тиск чи вплив на когось намірів також не має, він взагалі не знає свідків по справі, а впливати на експертів після надання ними висновків взагалі не має жодного сенсу. Просить змінити запобіжний захід на альтернативний.
Заслухавши сторін, вивчивши клопотання, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, колегія суддів враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинувачених, міцність соціальних зв'язків.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
На переконання колегії суддів, прокурором було доведено, що ризики, які були встановлені раніше, а саме: переховування обвинувачених від суду, можливість незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризик вчинення нових злочинів продовжують існувати, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину проти основ Національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути призначено судом у випадку визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів, обвинувачені можуть вживати заходи, спрямовані на переховування від суду, із врахуванням, в тому числі і військового стану в Україні, наявності ряду тимчасово окупованих територій, які не підконтрольні органам державної влади.
Крім того, на даний час, ще не почався судовий розгляд, не допитані свідки, а тому ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, можуть вчиняти дії направлені на затягування судового розгляду справи, з метою уникнення відповідальності за інкриміновані злочини.
При визначенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, колегія суддів також бере до уваги характер інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 та інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, які вчинені згідно пред"явленого обвинувачення військовослужбовцями Управлінні державної охорони України в умовах воєнного стану, коли Україна опинилась в найбільш складних умовах через вторгнення країни-агресора. Крім того, колегія суддів відповідно до вимог закону враховує і вік обвинувачених, стан здоров'я та сімейний стан. Слід вказати, що у суду відсутні будь-які застереження щодо продовження застосування до обвинувачених найбільш суворої міри запобіжного заходу.
Інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, із врахуванням наведених вище обставин, на даному етапі, на переконання колегії суддів, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать їх належну поведінку.
Доводи захсиника ОСОБА_8 щодо відсутності доказів на підтвердження вини ОСОБА_6 є передчасними та колегією суддів до уваги не беруться, оскільки наразі триває підготовчий судовий розгляд і у розпорядженні колегії суддів відсутні матеріали кримінального провадження.
Твердження захисників про те, що ризики прокурором не доведені, повністю спростовуються вказаними вище доводами колегії суддів, крім того, на переконання колегії суддів, запобігання вказаним ризикам досягнуто саме завдяки обраним запобіжним заходам у виді тримання під вартою, одразу після затримання обвинувачених.
Колегія суддів, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України та із врахування вказаного вище в ухвалі суду, вважає за необхідне не визначати розмір застави ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу чи визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що право на захист обвинуваченого ОСОБА_5 як на це вказує останній, порушено не було. Останньому за відсутності його захисника ОСОБА_12 було запропоновано обрати собі іншого захисника на період розгляду невідкладного клопотання прокурора, зокрема, адвоката ОСОБА_13 , який раніше здійснював захист ОСОБА_5 під час досудового розслідування та був пристуній в залі суду. Проте обвинувачений ОСОБА_5 відмовився від залучення іншого захисника самостійно, у зв"язку з чим колегія суддів на виконання вимог ст.ст. 52, 53 КПК України на окрему процесуальну дію залучила захисника з центру надання безоплатної правничої допомоги ОСОБА_9 . Судом було надано час захиснику для ознайомлення із обвинувальним актом та клопотанням прокурора, крім того, надано час для спілкування ОСОБА_5 із захисником для узгодження позиції захисту.
Керуючись ст.ст. 177,178, 183, 314 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває у Відділі забезпечення досудового розслідування СБ України, на 60 (шістдесят) діб до 27.06.2025 року включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) діб до 27.06.2025 року включно.
Строк продовження існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_10 обчислювати з 29.04.2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити в ДУ «Київський слідчий ізолятор» і Відділ забезпечення досудового розслідування СБ України.
Повний текст ухвали буде оголошено 05.05.2025 року на 09 год. 00 хв.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3