Справа № 727/1520/25
Провадження № 2-а/727/39/25
05 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Смотрицького В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Поляк Петро Петрович до Інспекції з паркування, управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради, Інспектора з паркування інспекції з паркування, управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Казимір Ольги Михайлівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Короткий зміст позовної заяви та її доводи.
Позивачка, в інтересах якої діє представник Поляк П.П., звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанов, посилаючись на те, що 28 січня 2025 року через підсистему Електронний суд вона дізналася про наявність виконавчих проваджень щодо неї у Першому відділі державної виконавчої служби м. Чернівці, які були відкриті на підставі постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, а саме ВП № 76983549, 76983692, 77007957 та 77007833 щодо виконання постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису), складених інспектором з паркування інспекції з паркування, управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Казимір О.В. за відповідними № СЕ0120561, СЕ0120590, СЕ0116354, та СЕ0115014.
Вказує, що між нею та ОСОБА_2 , 13 березня 2024 року через портал «ДІЯ» у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Чернівецькій області зареєстровано право ОСОБА_2 керувати транспортним засобом Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Також зазначає, що копії оскаржуваних постанов серій СЕ0120561, СЕ0120590, СЕ0115014 та СЕ0116354 не були фактично направлені за її місцем проживання. Згідно з даними сервісу “Трекінг Укрпошта», рекомендовані відправлення з відповідними трек-номерами у системі не зареєстровані, що свідчить про їх ненадсилання.
Про існування зазначених постанов позивачка дізналася лише з початком їх виконання органом ДВС та блокування її банківських рахунків 27-28 січня 2025 року через систему “Електронний суд». Також відповідачем не встановлено фактичного користувача транспортного засобу Toyota НОМЕР_2 , що позбавило позивачку можливості реалізувати право на захист.
З огляду на вищевикладене, просила визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду, поновити строк подання позову та скасувати постанови № СЕ0120561, СЕ0120590, СЕ0116354, та СЕ0115014.
Рух справи в суді.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 лютого 2025 року відкрито провадження по справі.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.
03.03.2025 року представник відповідача Лукащук А. направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент винесення постанов серій СЕ0120561, СЕ0120590, СЕ0115014 та СЕ0116354 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (ЄДР ТЗ) єдиним власником автомобіля VOLKSWAGEN СЕ1632YA значилась ОСОБА_1 , інформація про іншого належного користувача відсутня. Жодних звернень або заяв щодо зміни належного користувача чи непричетності до вчинення правопорушення від позивачки до інспекції з паркування не надходило. Про наявність нового належного користувача - ОСОБА_2 - інспекція дізналася лише 14.02.2025 року із відповіді сервісного центру МВС, а 17.02.2025 ознайомилася з позовними вимогами позивачки в суді, де вона також посилалась на цю обставину. З урахуванням нововиявлених обставин, відповідач 17.02.2025 року вжив заходів щодо внесення змін до постанов у частині відповідальної особи згідно з вимогами ст. 14-2 КУпАП, визначивши таким ОСОБА_2 , чим відновив права позивачки. Відповідач наголошує, що предмет спору на час розгляду справи відсутній. У зв'язку з наведеним, інспекція просили закрити провадження у справі відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.
13.03.2025 року представник позивачки, адвокат Поляк П.П. направив через систему «Електронний суд» відповідь на відзив. На спростування доводів представника відповідача посилається на те, що витяг з електронного кабінету водія, підтверджує, що транспортний засіб позивачки був переданий у користування ОСОБА_2 13.03.2024 р. Зазначає, що відповідачем було неправомірно та незаконно внесено зміни в оскаржувані постанови, після фактичної повної сплати обумовлених сум позивачкою, закінчення виконавчих проваджень щодо виконання цих самих постанов та відкриття провадження у цій справі, де предметом позову є скасування вищевказаних постанов. Такі дії відповідача, як органу, що уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення та відповідно накладати адміністративні стягнення - не передбачені чинним законодавством, а відтак є незаконними. А тому вважає, що чинним законодавством не передбачена можливість внесення інспекцією з паркування змін до винесених нею постанов, що набрали законної сили, були передані до виконання органу ДВС, сплачені та наразі оскаржуються у судовому порядку. Таким чином, оскаржувані постанови підлягають скасуванню, а провадження за ними - закриттю, з підстав недотримання законності при розгляді відповідних справ про адміністративні правовопорушення стосовно ОСОБА_1 інспекцією з паркування.
Крім того, представником позивачки 09.04.2025 року подано клопотання про доручення доказів, згідно з яким суду надано Положення про Управління порядку та контролю за благоустроєм міста ЧМР та постанови про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису), винесених відносно належного користувача - ОСОБА_2 . Представник зазначає, що даний документ додатково підтверджує, що ні КпАП України, ні саме Положення про такий орган, ні будь який інший нормативно-правовий акт не надають відповідачу права вносити зміни в вже виконані постанови про справі про адміністративне правопорушення, права одночасно притягати двох осіб за одне і те саме діяння, та більше того намагатись стягнути за це адміністративні стягнення з цих осіб. Вважає, що вищеописані докази зводять нанівець доводи відповідача про відсутність спору між сторонами, так як оскаржувані постанови вже винесені стосовно іншої особи, адже відповідачем 26 березня 2025 року, було власноруч скасовано постанови, винесені стосовно ОСОБА_2 .
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, представник, в інтересах позивачки звернувся до суду з заявою, в якій просив провести засідання без їх участі, позов підтримують.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив розглянути справу за його відсутності з урахуванням поданого відзиву.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Щодо пропуску строку на звернення до суду
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За положеннями частин 1, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до змісту оскаржуваних постанов серій СЕ0120561, СЕ0120590, СЕ0115014 та СЕ0116354, їх копії були надіслані рекомендованими листами за місцем проживання позивачки, ШКІ листів в системі Укрпошта були зазначені за №0600276028356, 0600277585410, 0600271732047 та 0600273188328.
Проте, як вбачається з відомостей сервісу Трекінг Укрпошта, поданих позивачкою, на день подання даного позову дані про відправлення за номером 0600276028356 (а.с. 12), 0600277585410 (а.с. 15), 0600271732047 (а.с. 18) та 0600273188328 (а.с. 21)відсутні, тому що не зареєстровані в системі, а відтак відповідачем направлені на адресу позивачки направлені не були.
Наведене свідчить про те, що в порушення вимог, встановлених ст. 279-1 КпАП України, уповноваженим органом не було направлено копій відповідних постанов на адресу позивачки, що унеможливило ознайомлення з ними та порушило її право на вчасне оскарження вказаних постанов.
Таким чином, враховуючи неможливість позивачки ОСОБА_1 у строк ознайомитись із постановами інспектора та відповідно їх оскаржити, через те, що такі постанови рекомендованим листом їй не направлялись, а про їх існування остання дізналась лише з початком їх виконання органом ДВС, суд приходить до висновку про доцільність поновлення строку для оскарження вищевказаних постанов.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанов про адміністративне правопорушення.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанов про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 27 січня 2025 року та 28 січня 2025 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткачем Володимиром Івановичем були відкриті виконавчі провадження:
№ 76983549 (а.с. 9) щодо виконання постанови серії СЕ0120561 вих. №30697 від 08.07.2024 року (а.с. 11), згідно з якою ОСОБА_1 на транспортному засобі марки: Volkswagen, ДНЗ НОМЕР_3 , 20.05.2024 року, 16 год 23 хв, за адресою: м. Чернівці, вул. Заньковецької Марії 1 - вул. Заньковецької Марії здійснив(ла) зупинку в зоні дії дорожньої розмітки 1.4 «Місце, де заборонені зупинка і стоянка», чим порушив п. 34.1 ПДР, чим скоїв(ла) адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Згідно з вищевказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу 680 грн. 00 коп. 28.01.2025 р. виконавче провадження закінчено у зв'язку з повним виконанням рішення.
№ 76983692 (зв.а.с. 12) щодо виконання постанови серії СЕ0120590 вих. №30702 від 17.07.2024 року (а.с. 14), згідно з якою ОСОБА_1 на транспортному засобі марки: Volkswagen, ДНЗ НОМЕР_3 , 21.05.2024 року, 10 год 35 хв, за адресою: м. Чернівці, вул. Головна 66, здійснив(ла) стоянку на тротуарі (не на краю тротуара) чим порушив п.15.10. (б) ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Згідно з вищевказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу 680 грн. 00 коп. 28.01.2025 р. виконавче провадження закінчено у зв'язку з повним виконанням рішення.
№ 77007957 (зв.а.с. 15) щодо виконання постанови серії СЕ0115014 вих. №29771 від 13.06.2024 року (а.с. 17), згідно з якою ОСОБА_1 на транспортному засобі марки: Volkswagen, ДНЗ НОМЕР_3 , 15.04.2024 року, 14 год 20 хв, за адресою:м. Чернівці, вул. Заньковецької Марії 10, здійснив(ла) зупинку ближче 10 м (а саме 0.36 м) від пішохідного переходу, порушив п.15.9(г) ПДР, чим скоїв(ла) адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Згідно з вищевказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу 1360 грн. 00 коп. 28.01.2025 р. виконавче провадження закінчено у зв'язку з повним виконанням рішення.
№ 77007833 (зв.а.с. 18) щодо виконання постанови серії СЕ0116354 вих. №30024 від 21.06.2024 року (а.с. 20), згідно якої ОСОБА_1 на транспортному засобі марки: Volkswagen, ДНЗ НОМЕР_3 , 23.04.2024 року, 10 год 39 хв, за адресою: м. Чернівці, пл. Філармонії 8 - вул. Гнатюка Дмитра 2, здійснив(ла) зупинку ближче 10м (а саме 1.29 м) від перехрестя, порушивши п.15.9(г) ПДР, чим скоїв(ла) адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Згідно з вищевказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу 680 грн. 00 коп. 28.01.2025 р. виконавче провадження закінчено у зв'язку з повним виконанням рішення.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 13 березня 2024 року через портал «ДІЯ» у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Чернівецькій області зареєстровано право ОСОБА_2 керувати транспортним засобом Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3 , дані відомості наявні у електронному кабінеті водія позивачки на порталі https://e-driver.mvs.gov.ua/ або ж Кабінет водія, що функціонує за підтримки МВС України та Головного сервісного центру МВС, вказане підтверджується витягом з кабінету водія позивачки із зазначенням належного користувача (а.с.22).
До відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено: копію постанови серії СЕ0120561 вих. №30697 від 08.07.2024 року (а.с. 35); копію постанови серії СЕ0120590 вих. №30702 від 17.07.2024 року (а.с. 36); копію постанови серії СЕ0115014 вих. №29771 від 13.06.2024 року (а.с. 37); копію постанови серії СЕ0116354 вих. №30024 від 21.06.2024 року (а.с. 38), у яких вказаний належний користувач ОСОБА_2 .
Управлінням порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради, надано відповідь на адвокатський запис 13/01-11-5-інф/4 від 25.02.2025 р. (а.с. 49), в якому зазначено, що у зв'язку з отриманою інформацією від Головного Сервісного центру МВС про призначення належного користувача на транспортний засіб Volkswagen з державним номерним знаком НОМЕР_4 , 17.02.2025 інспекцією з паркування року були внесенні зміни до постанов та долучено копії спірних постанов з резолюцією ОСОБА_3 , де зазначено, що дані постанови скасовано 17.02.2025 р. у зв'язку з внесенням змін до постанови (а.с. 50-53).
Матеріали справи містять копію Положення про управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, затвердженої Рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання 31.05.2021 р. №253 (а.с. 63-67, а.с. 81-90).
Зі змісту п. 4.1.12 вищевказаного Положення вбачається, що «У разі надання виконавчим комітетом міської ради відповідних повноважень, визначені посадові особи Управління мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», а відповідно до п. 5.1.7. цього Положення, «Складати письмові попередження, акти, приписи та протоколи про адміністративні правопорушення в межах компетенції та порядку, передбаченого чинним законодавством щодо порушень законодавства у сфері благоустрою та паркування транспортних засобів. Розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частинами першою (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів), другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а також проводити тимчасове затримання транспортних засобів відповідно до чинного законодавства, у разі надання таких повноважень виконавчим комітетом міської ради».
Постановою СЕ0120561/1 від 26 березня 2025 р. скасовано постанову серії СЕ0120561 від 17.02.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , у зв'язку з виконанням постанови відносно ОСОБА_1 (а.с. 68), постановою СЕ0120590/1 від 26 березня 2025 р. скасовано постанову серії СЕ0120590 від 17.02.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , у зв'язку з виконанням постанови відносно ОСОБА_1 (зв.а.с. 68), постановою СЕ0116354/1 від 26 березня 2025 р. скасовано постанову серії СЕ0116354 від 17.02.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , у зв'язку з виконанням постанови відносно ОСОБА_1 (а.с. 69) та постановою СЕ0115014/1 від 26 березня 2025 р. скасовано постанову серії СЕ0115014 від 17.02.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , у зв'язку з виконанням постанови відносно ОСОБА_1 (зв.а.с. 69).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ст. 14 Закону України Про дорожній рух визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно зі ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 277 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб'єкта цього правопорушення.
Статтею 219 КпАП України визначено, що виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч.1, 3 ст. 122 КпАП України.
Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Крім того, Положенням про управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, затвердженої Рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання 31.05.2021 р. №253 передбачено, що у разі надання виконавчим комітетом міської ради відповідних повноважень, визначені посадові особи Управління мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення».
Згідно з ч.1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з цим, приміткою цієї статті визначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Аналіз вказаних правових норм вказує на те, що інспектор з паркування уповноважений притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки транспортного засобу.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За приписами ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного необхідно зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У справі Вагbara Messeque and Jabardo v.Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Суд робить висновок, що станом на час винесення спірних постанов суб'єктом владних повноважень, належним користувачем транспортного засобу був ОСОБА_2 , однак інспектором з паркування інспекції з паркування, управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради цей факт врахований не був.
Крім того, суд не може брати до уваги скасування інспекцією спірних постанов, оскільки це виходить за межі їх повноважень, не передбачено нормами КУпАП та Положенням про управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, затвердженої Рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання 31.05.2021 р. №253. Скасування спірних постанов суб'єктом владних повноважень неможливе зокрема на стадії виконання постанов та закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення ОСОБА_1 .
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах даного спору.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів щодо з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд доходить висновку про те, що необхідно скасувати постанови Інспектора з паркування інспекції з паркування, управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Казимір Ольги Михайлівни серія № СЕ0120561, СЕ0120590, СЕ0116354, та СЕ0115014, якими ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч.1,3 ст.122 КУпАП, закривши провадження по справі.
Щодо поданого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідач 17.02.2025 року вжив заходів щодо внесення змін до постанов у частині відповідальної особи згідно з вимогами ст. 14-2 КУпАП, визначивши таким ОСОБА_2 , чим відновив права позивачки. Відповідач наголошує, що предмет спору на час розгляду справи відсутній.
Пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року у справі №800/369/17 зазначила, що у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Суд звертає увагу, що для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України необхідним є установлення факту виправлення суб'єктом владних повноважень порушень, які оскаржуються позивачем в судовому порядку. При цьому, відповідне усунення порушень має бути здійснено суб'єктом владних повноважень самостійно та в обсязі, який дає підстави для висновку про повне відновлення порушених прав позивача, з яким останній погоджується.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2024 року у справі № 280/1038/23.
Так, суд звертає увагу, що ВП 76983549, 76983692, 77007957, 77007833 закінчені у зв'язку з повним виконанням рішення.
17 лютого 2025 року відповідачем були внесені зміни до вже виконаних в межах виконавчих проваджень постанов, що були сплачені. Такі дії відповідача, як органу, що уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення та відповідно накладати адміністративні стягнення - не передбачені чинним законодавством.
З матеріалів справи встановлено, що позивач не повідомляла суд про повне відновлення її прав та не вказувала про те, що рішення суду у цій справі вже не зможе повністю відновити її законних прав та інтересів.
Навпаки, позивач заперечувала проти закриття провадження у справі зокрема і з підстав того, що нею були сплачені суми, що підлягали стягненню на підставі оскаржуваних постанов. Позивач також стверджувала, що повне відновлення її законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправними дій відповідача.
Так, у справі «Delcourt v. Belgium» (заява № 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain» (заява №28090/95), «Beles and others v. the Czech Republic» (заява № 47273/99), «RTBF v. Belgium» (заява №50084/06).
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.
Щодо позовних вимог до інспектора з паркування інспекції з паркування, управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Предметом розгляду у даній справі є постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.
Аналіз норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 122 КУпАП інспектори відповідного органу державної влади діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені владного органу. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Так, Верховний Суд у постанові від 26 грудня 2019 року у справі за № 724/716/16-а виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Отже, інспектор з паркування не може бути відповідачем у даній категорії справ. У зв'язку з чим, суд за результатами розгляду даної справи відмовляє в частині позовних вимог до неналежного відповідача інспектора з паркування інспекції з паркування, управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Казимір Ольги Михайлівни та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, представником відповідача, адвокатом Поляк П.П. надано витяг з договору №204/23 про надання юридичної (правничої) допомоги від 28.08.2023 р.; копію додаткової угоди №2 від 10.02.2025р. до договору №204/23 про надання юридичної (правничої) допомоги від 28.08.2023 р., якою підтверджується наступне: Внести зміни до пункту «4.1», виклавши його в наступній редакції: «Винагорода за послуги, які надаються АО у справі про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення становить 6000 гривень».).
Крім цього, понесені витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються і звітом (актом) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи №727/1520/25 від 28.04.2025 р. та копією квитанції до прибуткового касового ордера №32/25/1 від 28.04.2025 р. на суму 6000 грн.
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, позивачці ОСОБА_1 надано послуги у зв'язку з даною справою на 6000 грн. за 8 год. витраченого часу адвокатом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Представником відповідача подано до суду заперечення про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позову, оскільки справа відноситься до категорії справ незначної складності, написання позовної заяви, підготовка додатків до неї, написання відзиву не потребувало заявленого часу на підготовку, оскільки стороною раніше подавався ідентичний позов та додатки за змістом у справі №727/1351/25, також представник позивача та позивачка не були присутні у жодному судовому засіданні. Крім того, сторона відповідача ставить під сумнів сам факт понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, оскільки позивачка та її представник є подружжям, позивачка сама є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність, могла представляти себе в суді, крім того позивачка і її представник здійснюють адвокатську діяльність в одному адвокатському бюро «Поляк і партнери», яку вони створили, як подружжя. Враховуючи це, вважає, що Поляк М.В. не понесла жодних фактичний витрат на правову допомогу, а тому відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Верховний Суд висловився у постановах від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19), в яких зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того у, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням викладеного, оцінюючи заявлені позивачкою вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв, суд відзначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою, як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Суд враховує, що вказана справа не є складною, її розгляд проводився у письмовому провадженні без участі представників сторін. Сукупність правових актів, що регулюють спірні правовідносини, є незначною. Тлумачення змісту цих норм права не потребує докладання значних зусиль. Крім того, судом встановлено, що стороною позивача подавався позов та Шевченківським районним судом м.Чернівці здійснювався розгляд справи №727/1351/25 з тотожною нормативною базою та обгрунтуваннями.
З приводу послуг зі складання клопотань, відповіді на відзив та додатків, оцінивши витрачений адвокатом час для їх надання, суд зауважує, що такі не потребували тривалої підготовки, що у цьому випадку загалом зазначений представником час - становить 5 год., на переконання суду, час витрачений представником позивача у загальному обсязі є надмірним, ураховуючи, зокрема обсяг цих клопотань та відзиву.
Тобто, стягнення повної вартості заявлених представником позивача таких послуг, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція).
Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, на підставі заперечень відповідача, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, та згідно з вимогами частини 1 статті 139 КАС України, з Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради, на користь позивача необхідно стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім того, суд вважає, що з Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради, необхідно стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в сумі 1937,92 грн. що підтверджується квитанцією від 04.02.2025 року (а.с. 24) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючисть ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 7, 14-2, 122, 219, 245, 246, 251, 254, 256, 277, 279-1, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 5, 7-9,71-79, 90, 121, 122, 132, 134, 139, 194, 205, 238, 241- 246, 250, 255, 286 КАС України, суд,-
Ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову серії СЕ0120561 вих. №30697 від 08.07.2024 року, виданою інспектором з паркування Казимір Ольгою Михайлівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу 680 грн 00 коп., провадження у справі закрити.
Скасувати постанову серії СЕ0120590 вих. №30702 від 17.07.2024 року, виданою інспектором з паркування Казимір Ольгою Михайлівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу 680 грн 00 коп., провадження у справі закрити.
Скасувати постанову серії СЕ0115014 вих. №29771 від 13.06.2024 року, виданою інспектором з паркування Казимір Ольгою Михайлівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу 1360 грн 00 коп., провадження у справі закрити.
Скасувати постанову серії СЕ0116354 вих. №30024 від 21.06.2024 року, виданою інспектором з паркування Казимір Ольгою Михайлівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу 680 грн 00 коп., провадження у справі закрити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора з паркування інспекції з паркування, управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Казимір Ольги Михайлівни - відмовити.
Стягнути з Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.
В задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу відмовити.
Стягнути з Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано через Шевченківський районний суд м. Чернівці.
Суддя: