Справа № 673/1406/24
Провадження № 2-а/673/10/25
"01" травня 2025 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі
головуючої - судді Ягодіної Т.В.,
з участю секретаря судового засідання - Ставнічук Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі
встановив:
В грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 07.10.2024 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно нього, закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 07.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Як вбачається зі змісту постанови 07.10.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що останній вчасно не оновив свої облікові дані та не пройшов військово-лікарську комісію, чим порушив вимоги ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також абзацу 3 підпункту 10-1, чим порушив вимоги додатку « підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду. Вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що в червні 2024 року у м. Хмельницькому був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , які надали йому повістку для проходження ВЛК у КНП «Ярмолинецька багатопрофільна лікарня». Наступного дня прибув до вказаного медичного закладу, де пройшов ВЛК та згідно довідки від 13.06.2024 року був визнаний придатним до військової служби за контрактом. Після вступу до вищого навчального закладу, 02.10.2024 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання права на відстрочку із наданням підтверджуючих документів, в тому числі про проходження ВЛК. Після чого, отримав направлення для проходження ВЛК в КНП «Деражнянська міська багатопрофільна лікарня», де наступного дня повторно пройшов ВЛК та надав з цього приводу документи до ІНФОРМАЦІЯ_5 дізнався, що на нього буде накладено штраф, а рішення з цього приводу надійде за адресою його проживання. Також, вказував, що є зареєстрованим користувачем за стосунку «Резерв+», згідно якого службові особи ІНФОРМАЦІЯ_6 мають можливість отримати інформацію про нього як про військовозобов'язаного. Також, як на підставу позову вказує, що посадовою особою при винесення оскаржуваної постанови здійснено посилання на норми законодавства, що для позивача викликає незрозумілість пред'явленого обвинувачення. Крім того, зауважує, що не був присутній в ІНФОРМАЦІЯ_4 під час розгляду справи за складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та після винесення постанови така на його адресу не направлялась Вважає, що незаконно був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, а тому просив задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Будучи присутніми в судовому засіданні, сторона позивача вимоги позову підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, в подальшому представник позивача Довгаль П.С. подав клопотання про завершення розгляду справи за його та позивача відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, до суду не з'явився, про причини неявки не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.
За таких обставин, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін та їх представників.
Дослідивши надані суду документи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.10.2024 ст. офіцером ІНФОРМАЦІЯ_6 майором ОСОБА_3 складено протокол № 195 про адміністративне правопорушення, за ст. 210-1 ч.3 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов завчасно ВЛК в зазначений термін та не звірив облікові дані 2024 р. до ІНФОРМАЦІЯ_4 по повістці, яка була вручена для звірки облікових даних та проходження ВЛК 11.06.2024 року, чим порушив вимоги п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та пп. 2 п.1 додатку 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» . Протокол також містить графу в якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, однак дата та час розгляду справи про адміністративне правопорушення відсутні (а.с. 99).
07.10.2024р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №11880 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 в порушення вимог ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також абзацу 3 підпункту 10-1, вимог додатку 2 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», не оновив вчасно облікові дані та не пройшов вчасно ВЛК. Скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.
Вказана постанова не містить інформації про присутність ОСОБА_1 під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 02.10.2024 року, відсутні підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та відомості про отримання такої постанови останнім.
Таким чином, як встановлено у судовому засіданні, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було призначено на 07 жовтня 2024 року.
Про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 проінформований не був.
Про існування вказаної постанови позивач дізнався після відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07.10.2024р.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.
Так, згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Приписами статті 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
Як встановлено судом, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було призначено на 07 жовтня 2024 року.
Про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, саме 07 жовтня 2024 року останній проінформований не був.
Про існування вказаної постанови позивач дізнався після відкриття виконавчого провадження від 09 травня 2024 року щодо примусового виконання постанови №11880 від 07.10.2024р.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим посилання позивача, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, так як постанову було винесено у відсутність ОСОБА_1 , чим порушено право позивача на захист: дати пояснення по справі, подати докази, заявити клопотання.
Доказів про протилежне відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до суду не надано.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває на момент розгляду справи.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу інкримінується порушення вимог ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу пункту 10-1, вимог додатку 2 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Так, згідно ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.п.1 п.1 Додатку до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1458 від 30.12.2022р. призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
З цього приводу, судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно направлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 13.06.2024 року направлений до Голови Ярмолинецької ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в сухопутних військах у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період.
Згідно довідки ВЛК (місце знаходження комісії КНП «Ярмолинецька багатопрофільна лікарня»), 13.06.2024 року проведено медичний огляд ВЛК відносно ОСОБА_1 , за наслідками якого останній визнаний придатним для військової служби за контрактом.
Також, судом встановлено, що згідно відмітки у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного ОСОБА_1 №325 від 20.04.2021 року останній перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 з 20.12.2021 року.
Суд зауважує, що згідно обвинувачення ОСОБА_1 не інкримінується відсутність при собі військово-облікових документів та їх не пред'явлення на вимогу уповноважених осіб.
Крім того, у обвинуваченні відсутні посилання на не перебування позивача на військовому обліку за задекларованим місцем проживання, зважаючи на посилання про порушення норм законодавства, які містяться в оскаржуваній постанові.
Також, суд звертає увагу, що посилання у оскаржуваній постанові на порушення позивачем абзацу 3 підпункту 10-1, що як наслідок утворює об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП взагалі не містить назву нормативного акту, порушення якого, на переконання сторони обвинувачення, допустив позивач.
З таких обставин, суд констатує, що обвинувачення, яке інкриміноване ОСОБА_1 згідно оскаржуваної постанови, не містить посилання на ті норми законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, порушення яких, на думку ініціатора адміністративного провадження, безпосередньо мали місце з огляду на дії позивача.
При цьому, суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, складений 02.10.2024 р. відносно ОСОБА_1 та в подальшому в ході його розгляду оскаржувана постанова від 07.10.2024р. містять посилання на відмінні нормативно-правові акти, які інкримінуються в порушення останньому.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З наведеного слідує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Зважаючи на приведені положення законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не перевірено правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення, не дотримано процедури порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим має місце порушення прав позивача, які закріплені у ст.268 КУпАП, що є окремою та достатньою підставою для скасування оспорюваної постанови.
Крім того, вирішуючи позовні вимоги, суд зважає, що згідно вимог ч.3ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення. Проте такі повноваження відсутні в частині визнання оскаржуваної постанови протиправною, а тому в цій частині вимоги позову не підлягають до задоволення.
За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 605,60 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову.
На підставі ст. ст. 210-1, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №11880 від 07.10.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Т. В. Ягодіна