Справа №: 671/426/22
25 квітня 2025 року Волочиський районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючої- судді Бабій О.М.,
з участю: секретаря судового
засідання Кошонько Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання розміру частки майна подружжя, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частину нерухомого майна як на частку у спільній сумісній власності подружжя, припинення права власності на частину нерухомого майна як на незначну частку із виплатою компенсації та визнання права власності на частину нерухомого майна у зв'язку із виплатою компенсації її вартості,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому просила (т. 1 а.с. 190-193):
-визнати, що частка подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 становить 2/1000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,0 кв.м., житловою площею 37,6 кв.м., яка складається з трьох житлових кімнат, з приналежними до неї речами господарськими будівлями - гараж, загальною площею 30,0 кв.м. (позначений в Акті обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року літера «Г») та погріб, загальною площею 6,0 кв.м. (позначений в Акті обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року літера «П»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-визнати 998/1000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,0 кв.м., житловою площею 37,6 кв.м., яка складається з трьох житлових кімнат, з приналежними до неї речами господарськими будівлями - гараж, загальною площею 30,0 кв.м. (позначений в Акті обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року літера «Г») та погріб, загальною площею 6,0 кв.м. (позначений в Акті обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року літера «П»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на 499/1000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,0 кв.м., житловою площею 37,6 кв.м., яка складається з трьох житлових кімнат, з приналежними до неї речами господарськими будівлями - гараж, загальною площею 30,0 кв.м. (позначений в Акті обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року літера «Г») та погріб, загальною площею 6,0 кв.м. (позначений в Акті обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року літера «П»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , як на 1/2 частки у спільній сумісній власності із ОСОБА_3 ;
-припинити право власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на 2/1000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,0 кв.м., житловою площею 37,6 кв.м., яка складається з трьох житлових кімнат, з приналежними до неї речами господарськими будівлями - гараж, загальною площею 30,0 кв.м. (позначений в Акті обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року літера «Г») та погріб, загальною площею 6,0 кв.м. (позначений в Акті обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року літера «П»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , як незначну частку із виплатою ОСОБА_1 їм компенсації у розмірі 1761 грн. 00 коп.;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/1000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,0 кв.м., житловою площею 37,6 кв.м., яка складається з трьох житлових кімнат, з приналежними до неї речами господарськими будівлями - гараж, загальною площею 30,0 кв.м. (позначений в Акті обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року літера «Г») та погріб, загальною площею 6,0 кв.м. (позначений в Акті обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року літера «П»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку із виплатою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 компенсації за їх частку.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що в період з 19.07.2002 року по 14.07.2020 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , від якого у них є син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що 30.12.2003 року відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі із відповідачем ОСОБА_4 , придбала на своє ім'я квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Як вказує позивач, дана квартира була придбана за її та відповідачів кошти, для постійного проживання у ній позивача та її колишнього чоловіка ОСОБА_3 із сином. Так, одразу після придбання квартири - на початку 2004 року вони переїхали туди на постійне місце проживання та почали виконувати роботи з її перебудови на повноцінне житло, оскільки квартира існувала у вигляді однієї кімнати.
ОСОБА_1 зазначає, що на момент придбання квартира складалась із кімнати площею 25,9 кв.м. та коридору площею 3,2 кв.м., загальна площа становила - 29,1 кв.м. За період проживання у квартирі вона із ОСОБА_3 вели спільне господарство, постійно несли витрати на утримання майна та ведення господарства, в результаті чого первісна кімната була перероблена і створена повноцінна квартира (із кухнею, вбиральнею, коридором, тамбуром, передпокоєм), яка відповідає норма ДБН, житлова площа якої збільшилась відносно колишньої фактично кімнати на 11,7 кв.м. і складає 37,6 кв.м., а загальна площа квартири збільшилась відносно колишньої квартири АДРЕСА_1 на 41,9 кв.м. і складає 71,0 кв.м. Також, в новостворений об'єкт було підведено нові інженерні мережі газопостачання, водопостачання, перепідключені та частково проведені нові мережі електропостачання, змонтовано систему індивідуального опалення з встановленням нового опалювального обладнання (котел, радіатори). У всій квартирі зроблено ремонт, придбано меблі та побутову техніку. Приналежною річчю до нового створеного майна - квартири, є гараж, загальною площею 30,0 кв.м. та погріб (кімната в загально-будинковому погребі), загальною площею 6,0 кв.м. Гараж є капітальною спорудою та був придбаний у 2010 році.
Позивач вказує, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 жодної участі у створенні нового об'єкта не брали, проте усі роботи виконувались за їх згодою. Після розлучення і до цього часу вона разом із сином продовжує проживати у вказаній квартирі, утримувати її, сплачувати комунальні послуги. Вважає, що первісна квартира, яка була придбана відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повністю втратила своє існування в первісному вигляді, подружжям створено нову річ, а тому така нова річ є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Гараж, який є приналежною до квартири річчю, був придбаний подружжям в період шлюбу за спільні кошти подружжя. Загальна вартість нового створеного подружжям майна становить 780762 грн. 00 коп., з яких вартість переробленої кватири становить 726962 грн. 00 коп., вартість приналежної речі - гаражу становить 43800 грн. 00 коп., вартість погребу - 10000 грн. 00 коп.
Зазначає, що оскільки вартість первісної квартири становила 1761 грн. 00 коп., то частка у праві власності ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_4 у новоствореній квартирі з приналежними до неї речами становить 2/1000 частки від вартості нової квартири станом на сьогодні (у відсотках їх частка складає 0,226 % від вартості нової квартири станом на сьогодні).
Позивач вказує, що після виконання подружжям (нею та ОСОБА_3 ) робіт, ними було створено новий об'єкт - квартира з приналежними речами - господарськими будівлями, вартість якого істотно перевищує вартість первісного об'єкту. Первісна квартира, внаслідок переробки, фактично повністю втратила свій первісний вигляд, адже вона складалась з коридору і кімнати. Після виконання робіт, коридор було демонтовано, кімната повністю перероблена зі зміною її функціонального призначення - у ній з'явились кухня, коридор та кімната, замінено вікно, вибито проєм та встановлено додаткове вікно, проведено нові інженерні мережі, добудовано дві житлові кімнати, санвузол та коридор, здійснено внутрішнє оздоблення усіх приміщень, а також зовнішнє утеплення та декоративне оздоблення фасадів, виконано благоустрій території. За спільні кошти подружжя придбано приналежну до квартири річ - гараж, виконано ремонт у погребі з облаштуванням місць для зберігання.
Позивач наголошує, що квартира перероблювалась для спільного проживання її та ОСОБА_3 з їх сином, за їх спільні кошти та спільними зусиллями її та її колишнього чоловіка - ОСОБА_3 . Також позивач, з її слів, за власні кошти придбавала будівельні матеріали, займалась організаційними процесами - пошуком людей для виконання робіт, вона працювала на роботі, отримувала зарплату, аліменти на інших дітей, з ОСОБА_3 утримували пасіку та продавали мед, кошти від продажу якого також вкладали у створення повноцінного житла.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_5 позов підтримали з викладених у ньому підстав та просили його задовольнити.
ОСОБА_1 пояснила, що квартира придбавалась для їх з ОСОБА_3 спільного життя і ними там робились поліпшення за згоди ОСОБА_2 , яка говорила, що вона їй не потрібна, «робіть для себе». ОСОБА_1 на той час працювала на різних роботах, мала дохід, крім цього, сама вміє робити ремонти.
Представник відповідачів ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим, зазначив, що спірне майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , оскільки було придбане ними під час шлюбу та зареєстроване на ім'я ОСОБА_2 .
У поданому відзиві на позов представник відповідачів ОСОБА_6 вказав, що 30.12.2003 року подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виключно за свої кошти було придбано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Після придбання квартири було проведено реконструкцію помешкання та проведено його покращення, внаслідок чого відбулося збільшення житлової площі квартири та було добудовано приміщення кухні, передпокою, вбиральні та житлової кімнати. Також було проведено ремонти приміщень, встановлення вікон. Усе це відбувалось задовго до переїзду до зазначеного помешкання їх сина ОСОБА_3 разом із невісткою ОСОБА_1 та їх спільним сином ОСОБА_1 . На час придбання помешкання позивач не була працевлаштована, оскільки перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Після завершення реконструкції, ремонтів приміщень у вересні 2009 року їх син ОСОБА_3 з сім'єю переїхав на проживання у вказану квартиру. У вказаній квартирі зареєстровані: власник - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 , внук - ОСОБА_1 . Позивач за вказаною адресою не була зареєстрована, а внук на протязі двох років за даною адресою не проживає, оскільки проживає з сім'єю в іншому населеному пункті, а на сьогоднішній день служить за контрактом в Збройних Силах України. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та їх сином ОСОБА_3 , позивач змінила вхідні замки та фактично позбавила їх можливості вільно користуватись належним їм нерухомим майном, а в червні 2022 року вона вивезла із квартири всі меблі та демонтувала ванну, мийку, бойлер та інші речі. Твердження позивача, що квартира є новоствореним нерухомим майном, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки новозбудованим об'єктом є завершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше, що повністю спростовується наявними в матеріалах правовстановлюючими документами на житлову нерухомість. Позивачем надано Акт обстеження об'єкта нерухомого майна № 5 від 09.03.2022 року, з якого вбачається тільки інвентаризація реконструкції приміщення, однак дані документи ніяким чином не стверджують, що покращення об'єкта здійснено саме позивачем, оскільки тільки власники нерухомого майна мають право робити зазначені покращення, або за їх згодою може бути проведена реконструкція належного їм на праві приватної власності нерухомого майна. Щодо приміщення - гараж, площею 30,0 кв.м., який був придбаний у 2010 році, на підтвердження чого надано розписку від 17.09.2021 року, варто зазначити, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації цього права, тому у продавця ОСОБА_7 не виникло право власності на даний об'єкт нерухомості, який є самочинним, дозвільні документи на його будівництво відсутні, земельна ділянка не відведена для його будівництва, тому правочин купівлі-продажу нерухомого майна, який передбачає нотаріальне посвідчення, не міг бути укладеним, а розписка фізичної особи- продавця не є належним доказом правочину. Окрім того, позивачем надані накладні на придбання цегли, вікон, дверей, однак надані документи не підтверджують, що матеріали були використані для покращення саме зазначеного приміщення, оскільки ні будь-яких актів виконаних робіт, ні інших документів, які підтверджують витрати на покращення спірної квартири, понесені позивачем, нею надано не було. Позивач просить припинити частки права власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_4 , як незначні частки із виплатою їм компенсації, однак позивач не є співвласником зазначеного нерухомого майна, тому її вимоги є безпідставними.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила, вважає його безпідставним та необґрунтованим, вказала, що вона придбала спірну квартиру на власні кошти, які заробляла, поліпшення квартири дійсно робились за її- ОСОБА_2 згоди, але за її кошти, які вона на це давала.
Відповідач ОСОБА_3 в суді проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим, вказав, що спірна квартира належить його матері - ОСОБА_2 . Реконструкція квартири відбувалась за кошти батьків. Багато хто допомагав при здійсненні поліпшень.
Від відповідача ОСОБА_4 надійшла суду заява з проханням про розгляд справи у його відсутності, проти позову заперечує.
Допитана у якості свідка ОСОБА_8 в суді показала, що як сусідка знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 років 20. Вважала, що хата, яку придбали, належала їм. Вони працювали, були роботящі, мали певні заробітки.
Допитана у якості свідка ОСОБА_9 в суді показала, що була колишнім власником квартири, яка була в неналежному стані, а потім нові власники зробили добудови. Там всі працювали на будівельних роботах.
Допитана у якості свідка ОСОБА_10 в суді показала, що у спірну квартиру вселились ОСОБА_1 та ОСОБА_3 років 20 тому, вони почали там робити поліпшення, оскільки квартира була у не зовсім належному стані. Хто власник квартири і хто фінансував переобладнання - свідку достеменно невідомо. Працювали всі на будівництві.
Допитана у якості свідка ОСОБА_11 в суді показала, що ОСОБА_3 тримав пасіку, ОСОБА_1 теж трудилась, мали господарство, певні доходи.
Допитана у якості свідка ОСОБА_12 в суді показала, що є сусідкою ОСОБА_1 , в 2005 році вони будувались, працювали обоє, за час їх проживання квартира змінилась, були підведені комунікації, свідок бачила, як працювали на ремонті та будівництві ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Доходи в них були, хто саме купляв квартиру - свідку невідомо.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_13 в суді показав, що йому достеменно невідомо, хто фінансував переобладнання та поліпшення спірної квартири.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_14 в суді показав, що він допомагав ОСОБА_15 здійснювати реконструкцію та ремонт спірної квартири, гроші на придбання матеріалів давала ОСОБА_2 . Доходи у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши докази у справі, суд знаходить позов таким, що задоволенню не підлягає.
В силу ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 червня 2022 року, яке набрало законної сили 15 вересня 2022 року, встановлено, що ОСОБА_1 вселилася у належний ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_5 як невістка (дружина сина), де проживала з 2002 року по 2003 рік, звідки добровільно переїхала на постійне проживання в інший населений пункт в АДРЕСА_4 , де продовжує проживати і на даний час.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року шлюб, укладений 19 липня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було розірвано.
За договором купівлі-продажу від 30 грудня 2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Яковлєвою С.Л., ОСОБА_2 купила у ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за 1761 грн. квартиру АДРЕСА_4 (загальною площею 29,1 кв.м.).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2528807 від 10 січня 2004 року право власності на вказану квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 (реєстраційний номер 797870).
Реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 відбулась під час її перебування в шлюбі з ОСОБА_4 (копія свідоцтва про укладення шлюбу - т. 1 а.с. 180).
Відповідно до акту обстеження нерухомого майна № 5 від 09 березня 2022 року - квартири АДРЕСА_4 , за результатами проведення обстеження було виявлено зміни протягом 2004-2014 років: приміщення І, площею 3,2 кв.м. - демонтовано; в приміщенні 1, площею 25,9 кв.м. зведено перегородки, внаслідок чого утворилися: приміщення 5 - коридор, площею 3,7 кв.м.; приміщення 6 - житлова кімната, площею 16,9 кв.м., приміщення 7 - кухня, площею 7,3 кв.м.; протягом 2004-2014 років добудовано: приміщення 1 - тамбур, площею 4,5 кв.м.; приміщення 2 - передпокій, площею 13,4 кв.м.; приміщення 3 - вбиральня, площею 4,5 кв.м.; приміщення 4 - житлова, площею 20,7 кв.м. Житлова площа квартири АДРЕСА_1 збільшилась на 11,7 кв.м. і складає 37,6 кв.м., загальна площа квартири АДРЕСА_1 збільшилась на 41,9 кв.м. і складає 71,0 кв.м. Приналежною річчю до квартири є літера «Г» гараж, загальною площею 30,0 кв.м., літера «П» погріб, загальною площею 6,0 кв.м. Конструктивними елементами квартири є: літера «N1», стіна підпірна (бут, 0,3х9,1х1,1 (h)м), літера «N2», огорожа, сітка, h=1,0 м., літера «І», мощення (плити дорожні з/б 72,6 кв.м.).
Згідно з висновком про вартість майна № 8500 від 17 березня 2022 року, загальна вартість трикімнатної квартири з приналежною річчю до квартири (гараж, погріб) становить 780762 грн.
Слід зауважити, що у вказаному висновку зазначено адресу, яка не співпадає з дійсною адресою спірної квартири, а саме, - місцерозташування об'єкту оцінки: АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 43).
ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копії накладних за різні роки про придбання матеріалів на її ім'я (т. 1 а.с. 149-150), а також копію її трудової книжки на підтвердження працевлаштування (т. 1 а.с. 151-154) та відомості про отримання пенсії (т. 1 а.с. 156-158).
Відповідно до акту про фактичне проживання від 01 лютого 2023 року, ОСОБА_1 зі слів сусідів з 2004 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
В силу ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу (постанова ВС від 25.07.2018 № 308/11958/14-ц).
Верховний Суд в постанові від 08.03.2023 № 307/2148/16-ц виходив із того, що у правовідносинах про поділ майна подружжя предметом доведення є факт перебування сторін у шлюбі та набуття ними спірного майна у період шлюбу, спільність набуття якого презюмується сімейним законодавством, а спростування такої презумпції та доведення такого спростування про набуття спірного майна за особисті кошти покладено на відповідача на підставі закону, який має доводити належними та достовірними доказами з дотриманням вимог диспозитивності цивільного процесу саме в тому процесі, в якому вирішуються такі вимоги за участі іншої сторони цього процесу, право якої щодо такого майна ґрунтується саме на такій презумпції та яка має можливість заперечувати такі спростування у визначений процесуальним законом спосіб.
Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім'я якої зареєстроване (постанова ВС від 01.04.2020 № 462/518/18).
Отже, за загальним правилом будь-яке майно, за виключенням майна, яке є особистою приватною власністю одного з подружжя або набуте за його особисті кошти, належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як виняток, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. (ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України).
За правовою позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 19.10.2021 у справі № 910/7918/20, не може вважатися новою річчю (новоствореним об'єктом) об'єкт нерухомого майна, який перероблений з прив'язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об'єктом з видозміненими загальними характеристиками.
Щодо правил виникнення права власності на нову річ, створену в результаті використання (переробки) іншої речі, Верховний Суд зазначає про таке.
Правовідносини щодо виникнення права на нову річ, створену в результаті використання іншої речі (матеріалу), регламентовані положеннями статті 332 Цивільного кодексу України, частиною першою якої передбачено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, не є новоствореним об'єкт нерухомого майна, створений з прив'язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.
Аналіз викладених законодавчих положень, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду України, дає підстави для висновку про те, що право власності на нову річ, виготовлену відповідно до статті 332 ЦК України внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з'являється інший об'єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об'єкт, який може бути кваліфікований як нова річ.
Реконструкція також не має наслідком створення нової речі, оскільки створена з прив'язкою до вже існуючої нерухомості з використанням її функціональних елементів, тому передчасно стверджувати, що реконструйований об'єкт є іншим об'єктом нерухомості.
Крім цього, за приписами частин першої, другої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.
У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.
ВС підкреслив, що за частиною першою статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об'єкт незавершеного будівництва.
За змістом наведених норм реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об'єкту нерухомого майна надається свій власний індивідуальний номер.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На думку суду, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що спірне майно, яке є предметом позову, є іншим об'єктом нерухомості в розумінні статті 332 ЦК України (новою річчю).
Зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 (титульний власник) та ОСОБА_4 , яке було придбане під час їх шлюбу.
Судом не здобуто доказів на підтвердження внесення певних коштів ОСОБА_1 на його придбання чи реконструкцію.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 80, 81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України; ст. 22 КпШС України; ст. ст. 60, 61, 63, 68-71 СК України; ст. ст. 319, 321, 332 ЦК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання розміру частки майна подружжя, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частину нерухомого майна як на частку у спільній сумісній власності подружжя, припинення права власності на частину нерухомого майна як на незначну частку із виплатою компенсації та визнання права власності на частину нерухомого майна у зв'язку із виплатою компенсації її вартості відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
Відповідач:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )
Відповідач:ОСОБА_3 ( АДРЕСА_9 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 )
Відповідач:ОСОБА_4 ( АДРЕСА_8 )
Повне судове рішення складено 02 травня 2025 року.
Суддя О.М.Бабій