Справа № 723/4399/23
Провадження № 2/723/144/25
25 квітня 2025 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернiвецької областi в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.
за участю: секретаря судового засідання Чікал І.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_6 представник відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно за законом,-
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , представник відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно за законом.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, з жовтня 2020 року по вересень 2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою реєстрації ОСОБА_7 , а саме по АДРЕСА_1 . Всі 2 роки спільного проживання як сім'ї вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обв'язки, але не встигли звернутися до державного органу реєстрації актів цивільною стану з метою реєстрацію шлюбу, адже ОСОБА_8 передчасно помер.
До того як ОСОБА_8 почав проживати із ОСОБА_9 , він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_10 до 26.03.2018 року (в цей день шлюб розірвано), що підтверджено рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області по справі № 723/555/18 від 26.03.2018 року (копія витягу з ЄРСР рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області по справі № 723/555/18 від 26.03.2018 року додається).
ОСОБА_1 також перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_11 до 16.10.2020 року, що підтверджено рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області по справі № 723/3774/20 від 16.10.2020 року (копія витягу і ЄРСР рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області по справі № /23/3//4/20 від 16.10.2020 року додається).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 08.09.2022 року (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.09.2022 року додається ).
Спадкоємцями першої черги за законом померлого є його мати ОСОБА_12 , його дочки ОСОБА_13 та ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_12 померла що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.08.2023 року додається).
Одним із доказів на підтвердженням факту проживання ОСОБА_14 та ОСОБА_9 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу є пояснення сусідів, а саме: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (копії пояснень свідків додаються).
Факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується й довідкою виконкому Великокучурівської сільської ради Чернівецького району, Чернівецької області №3228 від 12.09.2022 року згідно якої ОСОБА_8 був зареєстрований та постійно проживав по день своєї смерті разом з цивільною дружиною ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та її сином ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_1 (копія довідки виконкому Великокучурівської сільської ради Чернівецького району, Чернівецької області №3228 від 12.09,2022 року додасться).
Згідно довідки виконкому Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №3258 від 15.09.2022 року ОСОБА_1 проводила похорони свого цивільного чоловіка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 за власні кошти (копія довідки виконкому Великокучурівської сільської ради Чернівецького району, Чернівецької області №5258 від 15.09.2022 року додається).
Крім того є письмові документальні докази того, що саме позивачка ОСОБА_22 купувала речі необхідні для похорону Юрія (копія накладної від 06.09.2022 року, рахунки щодо проведення поминальних заходів додається).
Надані документи, пов'язані із смертю та захороненням ОСОБА_23 також є підтвердження факту спільного проживання.
Крім того, позивач вважає за необхідне долучитити до матеріалів справи фото де зображені ОСОБА_1 з ОСОБА_7 як одна сім'я (фото додаються).
Разом з тим, зберіглося і відео святкування певних подій де зафіксовані ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 (флешносій з відео додається).
Свідченням спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7 є те, що у ОСОБА_9 зберіглися документи її чоловіка, а саме свідоцтва про народження, воєнного білета, посвідчення водія, доекзаменаційна карточка водія, медична довідка, свідоцтво про навчання за програмою підготовка водіїв за програмою «Д» (копії додаються).
Просить суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1 \2 частину автомобіля, марки MERSEDES-BENZ 612 D 1999 року випуску ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , автобус , колір білий, який зареєстрований за ОСОБА_7 . Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1\2 частину автомобіля, марки CADDY 2010 року випуску ідентифікаційний помер НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , легковий універсал, колір сірий, який зареєстрований за ОСОБА_7 .
Позивач заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, наголосила, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути : довідки з місця проживання, в даному випадку вищевказані довідки виконкому Великокучурівської сілської ради; показання свідків; документальні докази проведення похорону за власні кошти позивача; фото та відео святкування певних подій ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та ін.
Також зазначила, що належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити обставини, які свідчать про те, що автомобілі були придбані внаслідок трудових зусиль ОСОБА_1 та за частину наданих нею коштів слугують наступні докази: трудова книжка, виписка з банківського рахунку, відомості про застраховану особу , покази свідків.
Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Бабійчук А.С. просила відмовити в задоволенні позову та зазначила, що надані в судових засіданнях покази свідків жодним чином не підтвердили факт спільного усталеного проживання позивача із померлим ОСОБА_24 . Покази свідків лише підтверджували, що між вказаними особами були якісь стосунки, позивач іноді могла проживати у померлого, але жодним чином не підтверджували наявність у осіб спільного бюджету, ведення спільного господарства.
Надані позивачем докази, а саме: фото та відео ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , свідчать лише про існування між сторонами у певний період часу близьких, романтичних стосунків як між чоловіком та жінкою, які не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними відносинами.
Той факт, що у позивача ОСОБА_1 збереглися документи ОСОБА_7 , не є свідченням їх спільного проживання, а тільки вказує на те, що ОСОБА_1 мала доступ до помешкання, в якому знаходилися ці документи.
Також, позивач на підтвердження своїх вимог посилається на довідку виконкому Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 3258 від 15.09.2022 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проводила похорони свого співмешканця ОСОБА_7 за власні кошти та накладну з переліком придбаних речей на поховання. Однак, такі докази свідчать лише про використання позивачем коштів, які були отримані нею від держави на поховання.
Згідно довідки Великокучурівсьої сільської рада Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_21 зареєстровані та проживають в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 26.08.2022 року, тобто за 11 днів до смерті ОСОБА_7 , що не може бути підтвердженням факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.
Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без встановлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін, про що, також зазначено в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 442/2219/11.
Щодо вимоги Позивача про визнання за нею права власності на 1/2 автомобіля марки MERSEDES-BENZ 612 D ідентифікаційний номер НОМЕР_3 та 1/2 автомобіля VOLKSWAGEN CADDY ідентифікаційний номер НОМЕР_7 вважає безпідставною.
У своїй заяві позивач не надала жодних доказів, які б підтверджували, що перелічені вище автомобілі були придбані внаслідок її трудових зусиль та за частину наданих нею коштів. Матеріали справи не містять докази праці позивача та в принципі отримання будь-якого прибутку внаслідок власної трудової діяльності.
Представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Гринчук С.Д. в судовому засіданні вказав, що в червні 2024 року після закінчення підготовчого засідання позивачка надала суду довідку приватного нотаріуса від 27.05.2024 року, в якій зазначена інформація, що ОСОБА_1 являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 і що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Однак в даній довідці відсутня інформація чи прийняли спадщину інші спадкоємці, так як відповідач ОСОБА_6 повідомила, що також подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , що свідчить про факт звернення і інших спадкоємців до нотаріуса з аналогічною заявою. Позивач в заперечення даного факту доказів не надала.
ОСОБА_1 розірвала шлюб 16 жовтня 2020 року, рішення суду було досліджено в суді. Дане рішення вступило в законну силу лише 17 листопада 2020 року, тобто-то, в жовтні 2020 року ОСОБА_1 перебувала ще в шлюбі, що являється перешкодою для задоволення позовних вимог в тій редакції, яку вона зазначила в резолютивний частині позову.
Після смерті ОСОБА_7 , сплило понад два роки, в матеріалах даної цивільної справи відсутні докази,що на протязі двох років ніхто із спадкоємців не оформив право власності на спадщину, адже, у випадку, якщо дане право на вищезазначені транспортні засоби оформлено, дане право спочатку потрібно оспорити (скасувати) , а лише тоді, у ОСОБА_1 виникне право, просити у суд визнавати за нею право власності на його частику.
Більш того, після закінчення підготовчого засідання, виступу зі вступним словом сторін, позивачка долучила до матеріалів справи Витяги з єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ інформацію про вищезазначені транспортну засоби.
Представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Гринчук С.Д. вказує , що у даних витягах відсутня інформація хто являється власником даних транспортних засобів.
Вважає за необхідне звернути увагу суду на обставину, яка має суттєве значення в даному спорі, а саме що до визнання транспортних засобів спільним сумісним майном подружжя і особливе значення в даному спорі має питання в якому порядку здійснено реєстрацію транспортних засобів, в тому числі , які належать на праві власності декільком особам.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відеозапис зі спільного відпочинку, який досліджений в судовому засіданні не містить інформації щодо предмета доказування а тому не може вважатися належним доказом , який підтверджує факт наявності між сторонами відносин , притаманних сім'ї.
Спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю.
Кошти в сумі 2200 грн., 2300 грн. на місяць, які надходили на даний картковий рахунок це витрати пенсійного фонду. Тобто на картковий рахунок ОСОБА_1 надходила пенсія, яка належала не їй, а іншій особі - неповнолітньому синові, адже позивачка не являється особою пенсійного віку, з урахуванням даних обставин, дані кошти не могли являтися спільним бюджетом ОСОБА_25 та ОСОБА_22 . Більше того дані кошти були витрачені на харчування та утримання дитини.
Що стосується довідки з пенсійного фонду формою ОК-5, то вона містить лише індивідуальні відомості про застраховану особу, дана інформація не являється носієм обставин, які вимагає законодавець для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу
Витяг з трудової книги, що ОСОБА_1 02.11.2020 року по 30.04.2021 року, тобто 5 місяців працювала прибиральницею в ТОВ «ЕНКОМС» - даний запис не має інформації предмета доказування, а саме які кошти отримала ОСОБА_26 і за які кошти придбав спадкодавець ОСОБА_7 транспорт ні засоби.
Щодо рахунків за вересень та жовтень 2022 року, в них не зазначено як по батькові особи на ім'я якої вони видавались. Дані документи підписані ОСОБА_27 , однак відсутній доказ, ким являється в ТОВ « Берізка» ОСОБА_27 і чи має вона право видавати даний документ. Дані рахунки засвідчують факт, що здійснено оплату за банкет, а не поминальний обід, більш того, банкет в три різні дати, а саме 9,09.2022 р, 10.09.2022р. та 15.10.2022 року.По православному звичаю, поминки три дні не проводяться вказує представник .
Що стосується накладної від 06.09.2022 року, на придбання атрибутів для поховання покійного. В даній накладній зазначений перелік певного виду товару, який не являється доказом за чиї кошти придбані автомобілі, та не являються доказом проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім'єю, адже предметом доказування проживання осіб однією сім'єю являються інші обставини.
Щодо довідки № 3855 від 10.11.2022 року та від 12.09.2022 року. Місця проживання позивачки її стосунків зі спадкодавцем не являються носіями такої інформації як встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Вважає, що ОСОБА_1 не довела суду належними і допустимими доказами наявність між нею і спадкодавцем ОСОБА_7 відносин, притаманних подружжю, не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 у заявлений у позові період. Також вважає, що позивач не надала доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства з ОСОБА_7 , наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, не довела обставину походження коштів за які придбані автомобілі, а тому просив суд в позові відмовити в повному обсязі.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_10 , ОСОБА_31 надали суду пояснення, що ОСОБА_10 - перша дружина спадкодавця проживала з ОСОБА_7 однією сімєю докінця 2021 року що їм відомо, що ОСОБА_1 працювала у сім'ї ОСОБА_32 по найму, не було і у них придбання майна в інтересах сім'ї, не мали вони і спільного бюджету.
Суду не надали докази про наявність спільного господарства, спільного бюджету здійснення спільних витрат, та джерело коштів за які були придбані автомобілі ОСОБА_1 і ОСОБА_7 і свідки ОСОБА_33 , ОСОБА_21 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 .
Суд, ознайомившись із доводами позивача по справі, показами представника позивача ОСОБА_2 , запереченнями представників відповідачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проаналізувавши надані сторонами докази у їх повній сукупності, приходить до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи із наступних міркувань.
Однією з вимог в позовній заяві ОСОБА_1 є встановлення факту проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 з жовтня 2020 року по вересень 2022 року.
Перебування в зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ОСОБА_1 розірвала шлюб 16 жовтня 2020 року, рішення суду було досліджено в суді. Дане рішення вступило в законну силу лише 17 листопада 2020 року тобто, в жовтні 2020 року ОСОБА_1 перебувала ще в шлюбі що являється перешкодою для задоволення її вимог в частині редакції, яку вона зазначила в резолютивний частині позову.
Велика Палата Верховного Суду 23 січня 2024 року розглянула справу №523/14489/15-ц, в якій постали питання, чи ефективними є способи захисту прав позивача щодо встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у спорі про поділ їхнього спільного сумісного майна, щодо визнання майна спільною сумісною власністю та щодо припинення спільної сумісної власності воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю. Позовні вимоги про поділ майна що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).
Велика Палата Верховного Суду також зазначає що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення У ній зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
В резолютивній частині позовної заяви, ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1\2 частку легкового автомобіля MERSEDES-BENZ 612 D 1999 року реєстраційний номер НОМЕР_8 та 1\2 частику легкового автомобіля CADDY 2010 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_9 , відповідно до відміток в технічному паспорті, власником яких зареєстрований ОСОБА_7 .
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилась спадщина.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що позивачем не надано суду докази, що нотаріусом накладена заборона на спадкове майно, а саме транспортні засоби- легковий автомобіль MERSEDES-BENZ 612 D 1999 року реєстраційний номер НОМЕР_8 та легковий автомобіль CADDY 2010 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_9 , як на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 ; що спадкоємці, після смерті ОСОБА_7 , а саме на даний час, не оформили право власності на спадщину за законом( за заповітом) в тому числі на транспортні засоби- легковий автомобіль MERSEDES-BENZ 612 D 1999 року реєстраційний номер НОМЕР_8 та легковий автомобіль CADDY 2010 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_9 . чи дане майно не відчужено.
Після смерті ОСОБА_7 , сплило понад два роки в матеріалах даної цивільної справи відсутні докази, що на протязі двох років ніхто із спадкоємців не оформив право власності на спадщину, адже, у випадку, якщо дане право на вищезазначені транспортні засоби оформлено, дане право спочатку потрібно оспорити ( скасувати) , а лише тоді, у ОСОБА_1 виникло би право, просити у суда визнавати за нею право власності на його частику.
Визначення законодавцем порядку набуття у спільну сумісну власність , чи відчудження майна,яке перебуває у спільній сумісній власності на підставі Постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження№ 61-14297сво2л) зроблено висновок, що «вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.
Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється як на випадки відчуження майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.
Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності
Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.
Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.
У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність» Постанова ВС 723/2176/16-ц від 01.08.2024 року.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Щодо вирішення спору про визнання майна спільною сумісною власністю - в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (провадження №14-70цс22) зазначено, що «у справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 Ц.ПК)».
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю, спільний побут, взаємні права та обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс 19)).
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Дана правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду у справі №531/295/19 від 08.12.2021 року.
В Постанові Верховного Суду від 15.08.2019 року по справі №588/350/15ц факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Позивач не довела суду належними і допустимими доказами наявність між нею і спадкодавцем ОСОБА_7 відносин, притаманних подружжю, не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 у заявлений у позові період. Також суд вважає, що позивач не надала доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства з ОСОБА_7 , наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, не довела обставину походження коштів за які придбані автомобілі, а тому прошу суд в позові відмовити в повному обсязі.
Для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та у подальшому визнання майна спільною сумісною власністю необхідні належні та допустимі докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
Вказані обставини судом не встановлено і матеріалами справи не підтверджено, а покази свідків не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення вказаного факту.
Фотокартки зі спільного відпочинку не містять інформації щодо предмета доказування, а тому не можуть вважатися належними доказами підтвердження факту наявності між сторонами відносин, притаманних сім'ї.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 374 СК України)».
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18.
Разом із тим, у контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20.
З огляду на зазначене, встановивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження спільного проживання сторін, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що фотокартки зі спільного відпочинку не містять інформації щодо предмета доказування, а тому, як і покази свідків, не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення вказаного факту.
Керуючись ст. ст. 49, 49,58-64, 76, 81, 89, 175, 263, 315 ЦПК України, ст. ст. 3, 74, 374 СК України , суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_6 представник відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно за законом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текс рішення складено 02 травня 2025 року.