Справа № 645/3407/23
Провадження № 2/645/525/25
05 травня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді - Шевченко Г.С.,
за участю секретаря судового засідання - Пастушенко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
17.07.2023 р. КП «ХТМ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за централізоване опалення та гарячу воду за період з 01.11.2012 р. по 31.02.2022 р. у розмірі 66028,85 грн., а також просило стягнути сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017 року та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Проте, обов'язку щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги відповідач не здійснює, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.11.2012 по 31.01.2022 в розмірі 66028,85 грн. У зв'язку з викладеним представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.07.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Заочним рішенням від 05 веренся 2023 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.09.2023 року у справі №645/3407/23 до провадження судді Шевченко Г.С.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.09.2023 року - задоволено.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.09.2023 року по цивільній справі за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано. Цивільну справу призначено до розгляду в поряду спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2024 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій не заперечує проти розгляду справи за його відсутності просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, представник відповідача - адвокат Лаєвська М.Л. подала відзив на позов та заяву про розгляд справи у її відсутність.
В обґрунтування заперечень проти позовних вимог представник відповідача зазначила, що за адресою: АДРЕСА_2 протягом періоду, за який нарахована заборгованість, а саме - з 01.11.2012 по 29.10.2019 року, був зареєстрований та фактично проживав зять відповідачки - ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_3 та дитиною. За час проживання у квартирі АДРЕСА_3 мешканці квартири не сплачували комунальні платежі, у зв'язку з чим утворилася велика заборгованість.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, були виселені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_3 .
Вказаними рішеннями судів першої та другої інстанції були встановлені вищевказані обставини, тобто, було встановлено непроживання відповідача у належній їй квартирі, а також відповідно - неспоживання комунальних послуг. Після виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в квартирі ніхто не проживає та не користується комунальними послугами. ОСОБА_1 не користується гарячою водою, оскільки постійно проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .
Також, представник відповідача просила застосувати позовну давність, та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги, що нараховані у період за межами позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлені наступні фактичні обставнини.
ОСОБА_1 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з централізованою системою теплопостачання, яке здійснює КП «Харківські теплові мережі» (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.06.2023 р.).
З 1982 року ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою Старостинського округу № 3 Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (довідка від 29.10.2019 № 309/3 від 18.09.2024, витяг з реєстру територіальної громади від 15.01.2024 № 2024/000454097).
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належала матері відповідача - ОСОБА_5 . Остання була зареєстрована за вказаною адресою, проживала разом з онукою (дочкою відповідача) - ОСОБА_3 , в 2003 році зареєструвала чоловіка своєї онуки - ОСОБА_2 . Подружжя ОСОБА_6 проживало у спірній квартирі, як члени сім'ї власника квартири - ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач ОСОБА_7 успадкувала квартиру за вищевказаною адресою. Але у зв'язку з тим, що на квартиру був накладений арешт 13.06.2016 р. Орджонікідзевським ВДВС м. Харкова не зареєструвала за собою право власності на спадкове майно. Арешт виконавчою службою був накладений через наявність заборгованості за комунальні послуги. Відповідачем ОСОБА_1 було погашено всі заборгованості, 20 червня 2017 року вона отримана свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, були виселені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_3 . Вказаними рішеннями судів першої та другої інстанції були встановлені вищевказані обставини.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За даними, які містяться в матеріалах справи, КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення, згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують ці послуги.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з пп. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Верховний Суд України у правовій позиції, яка висловлена в постанові від 20.04.2016 року по справі №6-2951цс15 роз'яснив, що, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Отже, відсутність договору у разі фактичного користування послугою не дає підстав не оплачувати її або оплачувати лише частково.
Статтею 67, 68 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Українивід 21 липня 2005 року за № 630 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Стаття 509 цього Кодексу визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до положень статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду за період з 01.11.2012 р. по 31.01.2022 р. становить 66028,85 грн
Власник квартири, а також її мешканці несуть солідарну відповідальність згідно частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відтак за змістом наведеної норми суб'єктами солідарної відповідальності за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг є мешканці житла, які не є індивідуальним споживачем таких послуг в розумінні Закону про житлово-комунальні послуги.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором, актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За таких обставин, навіть у разі непроживання відповідача ОСОБА_1 у належному їй житлі за адресою: АДРЕСА_2 , вона є суб'єктом відповідальності за утворення заборгованості за спожиті за вказаною адресою комунальні послуги.
При цьому суд зазначає, що відповівдач не позбавлена права звернутися до суду із позовом про стягнення з мешканців належної їй квартири - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вартість спожитих ними комунальних послуг за період проживання за вказано адресою.
Даючи оцінку заяві представника відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд виходить з наступного.
За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Частинами 1, 5ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Звертаючись до суду з цим позовом, КП «ХТМ» просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2012 р. по 31.01.2022 р. в розмірі 66028,85 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб.
Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.
Згідно Указу Президента України від 06 лютого 2024 року №3564-ІХ «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в України продовжено з 14 лютого 2024 року на 90 діб, до 14 травня 2024 року.
Тобто, судом вбачається сплив строків позовної давності щодо вимог позивача за період з 01 листопада 2012 року по 30 березня 2017 року (оскільки нарахування за послуги здійснюється станом на 01 число місяця).
За таких обставин, підлягає застосуванню положення про строк позовної давності до вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за вказаний період.
Матеріали справи не містять доказів про наявність у позивача поважних причин пропущення позовної давності для звернення до суду. Крім того, в своїй заяві представник позивача не надав будь-яких заперечень з приводу застосування строку позовної давності за вказаними вимогами та особисто надав розрахунок заборгованості з урахуванням такого строку.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові згідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає що є підстави для застосування позовної давності та ухвалення ріаення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів суми заборгованості за період з 01 листопада 2012 року по 30 березня 2017 року.
Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду, які нараховано за період з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року, сума яких складає 48334,44 гривень, є обґрунтованими та доведеними, такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в сумі 48334 (сорок вісім тисяч триста тридцять чотири) грн. 44 коп.
Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, з матеріалів справи вбачається, що КП «Харківські теплові мережі», звертаючись до суду із позовом, сплатило 2684,00 грн. судового збору. (а.с. 1)
Позовні вимоги задоволено на 48334,44/66028,85= 73,20 %.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2684,00*73,20% = 1964,69 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11-13, 76, 81, 141, 258, 256, 257, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість за надані послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у сумі 48334 (сорок вісім тисяч триста тридцять чотири) грн. 44 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1964 (одна тисяча девятсот шістдесят чотири) грн. 69 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_2 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119.
Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
Третя особа: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; паспорт НОМЕР_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; паспорт НОМЕР_3 .
Суддя Г. С. Шевченко