Справа № 645/1611/24
Провадження № 1-кп/645/155/25
05 травня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 (дистанційно, в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024221190000247 від 19.02.2024 за ч. 2 ст. 289 КК України,
У провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває вищевказане кримінальне провадження.
25 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про накладення арешту на автомобіль «Мercedes-Benz» моделі "CLK 320", д.н. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) - НОМЕР_2 та направлення його на штрафний майданчик для встановлення дійсного власника транспортного засобу.
У судовому засіданні захисник підтримала клопотання обвинуваченого.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи арешт транспортного засобу недоцільним. Зазначив, що матеріали справи містять копію технічного паспорту, у якому вказаний власник автомобіля.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання, суд приходить до наступного.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, зокрема, повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
За ч. 11 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що прокурор заперечує проти накладення арешту на автомобіль, обвинуваченим не доведено, що в застосуванні арешту на теперішній час виникла потреба, судовий розгляд кримінального провадження триває, суд приходить до висновку, що клопотання про накладення арешту на майно задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 201, 331 КПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1