Суддя Маркосян М. В.
Справа № 953/815/25
Провадження № 2/644/2104/25
05.05.2025
Рішення
Іменем України
05 травня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова в складі
головуючої судді - Маркосян М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лєпілової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 137099,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 502515-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало Позичальнику грошові кошти у розмірі 38000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 38000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 (яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
Однак, до теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором №502515-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, кредит не повернув та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами.
Станом на 14.01.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем становить 137099,16 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 38000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах - 93399,16 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 5700,00 грн, які позивач просить стягнути в судовому порядку.
Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 26.02.2025 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивачем разом із позовною заявою подана заява про розгляд справи без участі представника позивача.
02.04.2025 представником відповідача, адвокатом Лисенко А.О. подано відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти позову, зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення кредитного договору; не надано доказів надання відповідачці кредитних коштів, сума заборгованості не відповідає умовам кредитного договору, умова кредитного договору про стягнення з Відповідача комісії за надання кредиту є нікчемною. Розрахунок боргу не може слугувати доказом наявності заборгованості., адже є похідним від первинної бухгалтерської документації, яку Позивачем не надано.
03.04.2025 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що 18.07.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 502515-КС-002 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Договір було підписано відповідачкою із застосуванням одноразового ідентифікатора шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
Щодо доводів представника відповідачки про ненадання доказів перерахування коштів зазначає, що до позову було надано довідку, сформовану технологічним оператором платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн», який надає послуги Позивачу на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020. Вважає зазначені докази достатніми та достовірними. Також зазначає, що перерахування кредитних коштів за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» відповідними посередниками відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України "Про електронну комерцію", а вищевказані докази перерахування кредитних коштів є належними, допустимими та достатніми доказами перерахування кредитних коштів Відповідачу за Кредитним договором.
Також вважає обґрунтованим розрахунок заборгованості по договору та нарахованим відсоткам, а також вважає правомірним встановлення кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.
Також, разом з відповіддю на відзив представником позивача подано клопотання про витребування доказів, яке було розглянуто судом та у задоволенні якого було відмовлено, про що постановлена ухвала від 14.04.2025.
08.04.2025 представником відповідача подано до суду заперечення (на відповідь на відзив), а ТОВ «Бізнес позика» 09.04.2025 подані до суду додаткові пояснення у справі у відповідь на заперечення відповідача.
В судові засідання, призначені на 14.04.2025, 05.05.2025 ані позивач, ані відповідач не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення судових повісток та повідомлень до електронного кабінету.
Відповідно до ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача та позивача, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України. У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що 18 липня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 502515-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма). Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, договір між позивачем та відповідачкою було укладено шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Так, ОСОБА_1 , через веб-сайт кредитодавця шляхом введення логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала заявку на отримання кредиту.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 18.07.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 502515-КС-002 про надання кредиту. 18.07.2024 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 502515-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7161, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 18.07.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 502515-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Отже, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням одноразового ідентифікатора. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора (позивача) подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв'язку на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВСУ № 61-20799 св 19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає: «Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Суд вважає доведеними позивачем належними допустимими та достовірними доказами факт укладення 18.07.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 кредитного договору № 502515-КС-002 та погодження сторонами його умов. Договір суд вважає укладеним у тій редакції, яка надана позивачем у справу. Відповідачем не спростовані зазначені обставини належими допустимими та достовірними доказами.
Сторонами кредитного договору були погоджені такі умови кредитування:
Згідно з пунктом 2.1 договору кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 38 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
Строк, на який надається Кредит: 24 тижнів.
Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,5%, фіксована.
Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14940790 %, фіксована.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно з пунктом 2.5 договору сторонами погоджено нарахування одноразової комісії за надання кредиту (надалі - комісія): 5 700,00 грн.
Строк дії договору - до 02.01.2025 року.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19 658,72 %.
Денна процентна ставка: 1,16 процентів (пункт 2.11 договору).
Дата видачі Кредиту 18.07.2024.
Дата повернення Кредиту 02.01.2025.
Також, сторонами в договорі, в його розділі 8 погоджено номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 .
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачці у кредит кошти в розмірі 38000,00 грн., що підтверджується довідкою, сформованою технологічним оператором платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн», який надає послуги Позивачу на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020. Згідно з зазначеною довідкою №33441/01 від 21.01.2025 р. на картку № НОМЕР_3 18.07.2024 було перераховано 38000,00 з призначенням платежу «Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. №502515- КС-002 від 18.07.2024 Без ПДВ».
Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано отримання кредиту у розмірі 38000,00 грн. та погодження умов кредитування згідно з договором №502515- КС-002 від 18.07.2024. Також, відповідач не спростував вимогу позивача щодо повернення суми кредиту у розмірі 38000,00 грн.
Стосовно вимоги по стягненню нарахованих процентів в розмірі 93 399,16 грн. та суми прострочених платежів за комісією в розмірі 5 700,00 грн., суд зазначає таке.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частиною 6 статті 12 Закон України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом. Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит. Зазначена редакція закону є чинною згідно Закону № 3498-IX від 22.11.2023, тобто вже була чинною на момент укладення сторонами кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».ьЗ огляду на вказане вище, положення кредитного договору № 502515-КС-002 від 18.07.2024 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди в розмірі 5700,00 грн. суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину та стягненню не підлягають.
Щодо нарахованих позивачем відсотків суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,5%, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,14940790 %, фіксована.
Суд вважає, що нарахування процентів здійснено позивачем без дотримання вимог чинного законодавства щодо обмеження денної ставки на рівні 1% у день від загального розміру кредиту, що встановлено частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредитну, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (далі - Закон №1734-VIII). Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).
Частиною п'ятою статті 8 Закону №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 22 грудня 2023 року. Отже, укладаючи 18 липня 2024 року договір надання грошових коштів у позику, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, позивач не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,5%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
У зв'язку з цим, суд здійснює самостійний розрахунок розміру заборгованості за відсотками, виходячи зі ставки 1% на день та строком користування коштами 169 днів (3 18.07.2024 по 02.01.2025), який погоджений в договорі. В такому випадку розмір відсотків за користування кредитом становить 64220,00 грн. (38000,00 х 0,01 х 169) і суд задовольняє позовні вимоги про стягнення відсотків лише у цій частині.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №502515-КС-002 від 18.07.2024 у розмірі 102220,00 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати в розмірі 1806,12 грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса Україна, 01133, місто Київ, б-р.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239);
відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складене 05.05.2025 р.
Суддя Марина МАРКОСЯН