Дата документу 05.05.2025Справа № 554/5509/25
Провадження № 2/554/3246/2025
05 травня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Михайлова І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Мєдвєдєва Валентина Іванівна, Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради, про визнання недійсними рішення державного реєстратора, договору розподілу часток, свідоцтва про право на спадщину,
встановила:
28.04.2025 року до Шевченківського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Мєдвєдєва В.І., Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради,
?про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку в частці 27/155 за ОСОБА_2 ,
?визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.06.2022 року за реєстровим № 732, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Мєдвєдєвою В.І.,
?скасування рішення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Мєдвєдєвої В.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.06.2022 року № 63919745 про реєстрацію права власності на земельну ділянку в частці 49/155 за ОСОБА_3 ,
?визнання недійсним договору про визначення розміру часток земельної ділянки та порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою від 22.08.2012 року за № 1569, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Мєдвєдєвою В.І.;
?скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку в частці 30/155 за ОСОБА_4
?скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку в частці 49/155 за ОСОБА_3 .
Вивчивши матеріали позову, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
ОСОБА_1 зазначає, що нею заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру, що підлягають оплаті судовим збором у розмірі 4844,80 грн та посилаючись на п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», вказує на свій скрутний фінансовий стан, перевищення суми судового збору в розмірі 5 відсотків за річний розмір доходу позивача, наявністю неповнолітніх дітей та заборгованістю по аліментам, просить відстрочити сплату судового збору до вирішення питання по суті спору.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Крім того, питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст.8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Про це зазначив Верховний Суд у під час розгляду справи № 912/1061/20.
За змістом положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (звільнення) сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, відстрочення та розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Однак, визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Разом з тим, особа, що порушує питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, повинна навести обґрунтування обставин (з наданням на їх підтвердження доказів), які свідчать про неможливість здійснення оплати цього збору як станом на момент звернення до суду, так і до закінчення розгляду справи, ухвалення судового рішення по суті вимог заяви, скарги.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відтак самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів для сплати судового збору без надання відповідних доказів не можуть вважатися підставою, зокрема, для відстрочення від такої сплати.
Позивач в обґрунтування клопотання, яке викладене у позовній заяві, про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», зазначила про складний фінансовий стан, водночас до позовної заяви не долучила жодних доказів, які б об'єктивно підтверджували неможливість оплати позивачем судового збору.
На підтвердження зазначеного клопотання позивач надала копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , копію картки платника податків, копії повторних свідоцтв про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо). Окрім того, незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім'ї, довідки про склад сім'ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, аліментів тощо.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом у зазначених вище нормах дій є врахування ним майнового стану сторони. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону, тобто в даному випадку на позивача.
Судом встановлено, що позивачем не доведено належними доказами наявності у неї законних підстав для звільнення від сплати судового збору, а додані копії повторних свідоцтв про народження дітей не є безумовними доказами скрутного матеріального становища позивача.
При цьому, достатнім доказом для підтвердження скрутного майнового становища позивача, серед іншого, може бути довідка про доходи з органів державної податкової служби за попередній календарний рік.
У розумінні приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Отже, ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища, зумовлює відсутність підстав для звільнення її від сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція була викладена в ухвалах Верховного суду у справі № 160/12251/20 від 29.09.2021 року, у справі № 215/3786/19 від 17.10.2019 року, справі № 160/7077/19 від 16.10.2019 року, у справі № 215/3329/19 від 10.10.2019 року, у справі № 215/2132/19 від 23.09.2019 року, у справі № 215/2169/19 від 21.08.2019 року.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 21.06.2019 року у справі №810/1728/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача, викладеного у позовній заяві, про відстрочення сплати судового збору.
Зі змісту поданого позову убачається, що ОСОБА_1 заявила шість позовних вимог немайнового характеру.
На підставі пп. 2 п.1 ч. 2 ст 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплаті підлягає судовий збір у сумі 7267,20 грн.
Крім того, згідно із п.7 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Позивачем зазначено, що заходи забезпечення доказів та заходи забезпечення позову вживалися, що підтверджується ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.04.2025 року у справі № 554/5509/25.
Проте, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.04.2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Постановлено вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження: квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1512290953101), що належить на праві приватної власності 2/3 частки ОСОБА_1 та 1/3 частки ОСОБА_2 ; земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310137000:15:010:0083, що знаходиться по АДРЕСА_2 , та належить на праві приватної власності в частках ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; земельної ділянки площею 0,0155 га, кадастровий номер 5310137000:15:010:0098, що знаходиться по АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності в частках ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Тому позивачу слід уточнити виконання вимог п.7 ч.3 ст.175 ЦПК України, а саме чи вживалися заходи забезпечення доказів за позовом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що позовну заяву складено з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Мєдвєдєва Валентина Іванівна, Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради, про визнання недійсними рішення державного реєстратора, договору розподілу часток, свідоцтва про право на спадщини, - залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Михайлова