Іменем України
16 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/159/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження
за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Цукровик", код ЄДРПОУ 30829636
вул. Заводська, 4 смт Линовиця, Прилуцький р-н, Чернігівська область, 17584
до відповідача: Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської
області, код ЄДРПОУ 04412372
вул. Шевченка, буд. 38, смт Варва, Прилуцький р-н, Чернігівська область, 17600
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору укладеним
за участю представників сторін:
від відповідача: Біляєва Я.В. (поза межами приміщення суду).
Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровик" подано позов до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про:
-визнання протиправним та скасування рішення 65 сесії восьмого скликання Варвинської селищної ради № 16 від 23.01.2025;
-визнання укладеним між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровик» (код ЄДРПОУ 30829636) та Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області Додаткового договору до Договору оренди земельної ділянки від 10.11.2004, зареєстрованого у Варвинському районному відділі Чернігівської філії “Центр ДЗК» 10.11.2004, про що в державному реєстрі земель вчинений запис № 040484900009, право оренди за яким зареєстровано за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровик» (код ЄДРПОУ 30829636) в редакції, викладеній у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість відповідач знехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов позивачу, чим порушив права позивача.
Ухвалою суду від 25.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.03.2025 о 10:30 год. Також даною ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Ухвала суду від 25.02.2025, надіслана сторонам в їх електронний кабінет, доставлена 25.02.2025, про що свідчать довідки Господарського суду Чернігівської області.
10.03.2025, у встановлений судом строк, до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 14.03.2025 відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
17.03.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
18.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання, у якому позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі, зазначає, шо відсутні додаткові клопотання та пояснення по справі, просить розглянути справу без участі їх представника.
24.03.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача.
У підготовче засідання 25.03.2025 учасники справи не прибули.
Суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.04.2025 на 11:00 в режимі відеоконференції, про що на адресу сторін направлено ухвалу повідомлення від 25.03.2025.
26.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.
Судове засідання 16.04.2025 проведено в режимі відеоконференції, присутній повноважний представник відповідача.
Додаткових заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд перейшов до розгляду справи по суті.
Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 16.04.2025 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та оцінивши подані докази, вислухавши пояснення відповідача господарський суд встановив наступне.
10.11.2004 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Цукровик» (далі - Орендар, Позивач) та Варвинською районною державною адміністрацією (далі - Орендодавець, Відповідач) був укладений Договір оренди земельної ділянки загальною площею 53,4 га, що знаходиться на території Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, строком на 10 років (далі за текстом - Договір).
Вказаний Договір був зареєстрований у Варвинському районному відділі Чернігівської філії «Центр ДЗК» 10.11.2004, про що в державному реєстрі земель вчинений запис № 040484900009.
Додатковою угодою від 12.02.2015, укладеною між Позивачем та Головним управлінням Держземагентства у Чернігівській області, вищевказаний Договір був поновлений на 10 років.
Відповідно до п.1 Додаткової угоди Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 44,0832 га. В тому числі: рілля - 44,0832 га, яка знаходиться на території Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди в оренду передаються:
- земельна ділянка кадастровий номер 7421180400:02:000:0801 площею 1,1525 га, в тому числі рілля 1,1525га;
- земельна ділянка кадастровий номер 7421180400:02:000:0802 площею 10,5832 га, в тому числі рілля 10,5832га;
- земельна ділянка кадастровий номер 7421180400:02:000:0803 площею 24,1448 га, в тому числі рілля 24,1448га;
- земельна ділянка кадастровий номер 7421180400:02:000:0804 площею 8,2027 га в тому числі рілля 8,2027га.
Відповідно до п. 8 Договору в редакції Додаткової угоди від 12.02.2015 після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Клопотанням вих. № 1006 від 18.09.2024 Позивач, маючи намір скористатися своїм переважним правом, повідомив Варвинську селищну раду про своє бажання укласти договір оренди на новий строк. До вказаного клопотання був доданий проект відповідного договору оренди, яким Позивач запропонував Відповідачу наступні умови оренди:
1) строк дії договору оренди - 10 років.
2) орендна плата - 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Повідомлення отримано Відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні (вх. № 0217/3369 від 18.09.2024).
Рішенням 65 сесії восьмого скликання Варвинської селищної ради № 16 від 23.01.2025 відмовлено Позивачу в поновленні договору оренди земельної ділянки від 10.11.2004 №040484900009 та прийнято рішення припинити дію Договору.
Позивач вважає Рішення 65 сесії восьмого скликання Варвинської селищної ради № 16 від 23.01.2025 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а Додатковий договір до Договору про поновлення його дії на новий строк підлягає визнанню укладеним.
Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відповідач вимоги позивача не визнає з огляду на наступне.
За доводами відповідача норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб, воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди. У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для нього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитися землею чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору землею (в тому числі виставити право оренди на торги). Орендодавець не повинен якимось чином обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси ЇЇ континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Аналогічний припис міститься в ст. 1 Земельного кодексу України, яка вказує, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно із ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громадам сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності.
Зі змісту статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст.16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»),
Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відноситься питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Крім того, згідно з п.п. 1 п. “б» ч. 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.
Оскільки спірна земельна ділянка розташована на території Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, то в силу норм Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження нею здійснює Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області.
Порядок набуття та реалізації права на оренду землі регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі".
Відповідно до ч. 1, 2, 9 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Стаття 1 Закону України "Про оренду землі" визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Як встановлено судом, Позивач, у встановлений строк повідомив Відповідача про своє бажання скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, направивши клопотанням вих.№ 1006 від 18.09.2024. До клопотання додано проект відповідного договору оренди, яким Позивач запропонував Відповідачу наступні умови оренди: 1) строк дії договору оренди - 10 років, орендна плата - 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Натомість Відповідач рішенням 65 сесії восьмого скликання Варвинської селищної ради № 16 від 23.01.2025 відмовив Позивачу в поновленні договору оренди земельної ділянки від 10.11.2004 №040484900009 та прийняв рішення припинити дію Договору.
У даному рішенні Варвинська селищна рада зазначала, зокрема, про те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження на власний розсуд земельними ділянками після закінчення строку дії договору оренди землі та в зв'язку з намірами Варвинської селищної ради більш ефективно розпорядитися цими земельними ділянками шляхом проведення земельних торгів з передачі їх в оренду, з метою збільшення надходжень до бюджету територіальної громади, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування, екології, охорони навколишнього природного середовища.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. “г» ч. 3 ст.152 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічне положення міститься у ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Як зазначалося судом вище, згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».
За змістом частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди.
Судом встановлено, що сторони за договором менше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору оренди не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, орендарем не надано договору з умовами, які б були погоджені орендодавцем, а також те, що орендодавець своїм рішення вирішив припинити договірні відносини з оренди землі, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі від 10.11.2004 на певних умовах.
За таких обставин, наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» і може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено, а прийняте Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області рішення від 23.01.2025 №16 відповідає вимогам законодавства.
Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Тобто, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів для задоволення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Таким чином, враховуючи відмову суду в задоволенні даного позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення виготовлено 05.05.2025, у перший день після виходу судді з відпустки.
Суддя В.В. Моцьор