Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05 травня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1474/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85
до Харківської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, 61157, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 148
про видачу судового наказу про стягнення 282 163,06 грн.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Харківської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів боргу у загальному розмірі 282 163,06 грн., з яких: 118 224,83 грн. - заборгованість за поставлену електричну енергію, 71 712, 27 грн. - 15 % річних, 17 636, 55 грн. - пеня, 74 589,41 грн. - інфляційні втрати. Та судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів заяви (вх. № 1474/25 від 29.04.2025 року) про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у розмірі 282 163,06 грн., з яких: 118 224,83 грн. - заборгованість за поставлену електричну енергію, 71 712, 27 грн. - 15 % річних, 17 636, 55 грн. - пеня, 74 589,41 грн. - інфляційні втрати, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (заявник, стягувач), виконує функції постачальника «останньої надії», діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 року № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року № 1023-р, відповідно до статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312.
Харківська регіональна державна лабораторія державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (боржник) перебувала на постачанні електричної енергії постачальником «останньої надії» згідно даних отриманих від Оператора системи розподілу Адміністратора комерційного обліку у січні 2021 року. Законодавством України, зокрема положеннями Закону про ринок та ПРРЕЕ, суворо врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (заявник, стягувач), зокрема, ще з 27.12.2018 року на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону про ринок, ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; «Комерційна пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Додаток №1 до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».
Також, заявник (стягувач) зазначає, що відповідно до частин 8, 9 статті 64 Закону про ринок, постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу. Тобто, законодавством встановлено що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Акціонерне товариство «Харківобленерго» визначено як Оператор системи розподілу згідно реєстру суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. За даними АТ «Харківобленерго» на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку боржника віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з січня 2021 року, що підтверджено «Повідомленням оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» енергії» та є, належним доказом першого дня постачання електричної енергії (акцепту договору).
За твердженнями Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», останній належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії, за період січень 2021 року, проте боржником в порушення умов пункту 2.1 глави 2 договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
У зв'язку зі чим, стягувачем було нараховано відповідачу борг у розмірі 118 224,83 грн., 15% річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання в період прострочення з 31.03.2021 року по 15.04.2025 року у розмірі 71 712,27 грн., пеню що підлягає стягненню за порушення грошового зобов'язання в період прострочення з 31.03.2021 року по 23.02.2022 року у сумі 17 636,55 грн., та інфляційні втрати, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання в період прострочення 31.03.2021 року по 15.04.2025 року у розмірі 74 589,41 грн.
Щодо стягнення з Харківської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів суми пені 17 636,55 грн. за період з 31.03.2021 року по 23.02.2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, та останні не є безспірними.
При цьому, заявник посилається на підпункт 6 пункту 7.1. договору, та зазначає, що постачальник має право отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв'язку із невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.
Крім того, судом встановлено, що у пунктах 9.1., 9.2. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем термінів розрахунків з постачальником - у розмірі, погодженому сторонами у цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, в розмірі фактичних збитків постачальника.
Також, заявник посилається на пункт 7.4 Комерційної пропозиції № 3, розділу 7 «додаткові зобов'язання споживача» та зазначає, що встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку із простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
При цьому, судом встановлено, що у додатковій угоді до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» пунктом 3 доповнено пункт 12.5 договору реченням наступного змісту: «Спірні питання щодо відшкодування сторонами збитків та/або визначення їх розміру вирішуються у судовому порядку.».
Крім того, пунктом 6.1. комерційної пропозиції визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.
Пунктом 13.1. комерційної пропозиції сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє Споживача від обов'язку відшкодувати Постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов Договору.
Пунктом 14.1. комерційної пропозиції визначено, що керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: - строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; - строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що вимоги заявника щодо стягнення з Харківської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів суми пені 17 636,55 грн. за період з 31.03.2021 року по 23.02.2022 року, не відповідають приписам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою, та нараховано на суму боргу, з огляду на наступне.
Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З аналізу вищенаведеної норми слідує, що нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, позивачем нараховано пеню за періоди, які перевищують вищезазначений термін, що в свою чергу є порушенням частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, та свідчить що відповідні вимоги не є безспірними.
Крім того, судом було досліджено умови договору та комерційної пропозиції, встановлено, що сторонами не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а умови пункту 6.1. комерційної пропозиції щодо нарахування пені за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, а застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Аналогічна право позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.10.2024 року у справі № 911/952/22.
Частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів (у даному випадку договору поставки), інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.
Заявником в свою чергу не було надано доказів безспірності заявлених вимог в частині заявленої до стягнення з боржника суми пені у сумі 17 636,55 грн. за період з 31.03.2021 року по 23.02.2022 року (як то підписаний обома сторонами акт звірки, листування тощо).
Пунктом 4 частини 2 статті 150 Господарського кодексу України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до частини 3 статті 152 Господарського кодексу України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Приймаючи до уваги вищевикладене та необхідність розгляду вимог про стягнення пені окремо у позовному провадженні, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів, тощо, суд вважає, що заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про видачу судового наказу в частині стягнення з Харківської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів суми пені 17 636,55 грн. за період з 31.03.2021 року по 23.02.2022 року - не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 148, пунктом 4 частини 2 статті 150, пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 152, статтями 232 - 235 Господарсько процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви (вх. № 1474/25 від 29.04.2025 року) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про видачу судового наказу в частині стягнення з Харківської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів суми пені 17 636,55 грн. за період з 31.03.2021 року по 23.02.2022 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 05 травня 2025 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвалу підписано 05 травня 2025 року
Суддя О.О. Ємельянова