Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/487/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 36А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, буд. 17)
про стягнення 229980,39 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" про стягнення штрафу у розмірі 229980,39 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача умов договору субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 та договору про реструктуризацію заборгованості від 14.11.2024 в частині дотримання строку оплати штрафу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
27.02.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №5222) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування обставин справи, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі частини 5 статті 252 ГПК України та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копії ухвали про відкриття провадження у справі було надіслано до їх зареєстрованих Електронних кабінетів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Також, ухвала Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 по справі №922/487/25 оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
17.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №6823), в якому відповідач заперечує проти позову, просить суд відмовити у його задоволені, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень проти позовних вимог, зокрема, зазначено, що позивач взяв на себе зобов'язання не лише з будівництва сонячної електростанції з проведенням випробувань, а й з організації запуску сонячної електростанції. Як зазначено позивачем та підтверджено випискою з картки рахунку, наданою позивачем до позову, перший платіж відповідачем було зроблено 30.12.2021 р. То ж строк, встановлений пунктом 5.2. договору субпідряду минув 01.07.2022 р. Жодних повідомлень від позивача щодо неможливості своєчасно виконати взяті на себе обов'язки, з повідомленням поважних на те причин, не надходило. Процедура запуску (введення в експлуатацію станції) передбачає її приєднання до електричних мереж єдиної енергетичної системи України, проведення випробувань і підключення. Кожен етап процедури оформлюється відповідними документами, що, в тому числі, передбачено положеннями договору субпідряду. Виконання позивачем обов'язків за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 підтверджується саме Актом приймання об'єкту будівництва, а не актом приймання-передачі робіт, як це стверджує позивач. Зазначає, що до теперішнього часу позивачем не проведено випробування та не здійснено запуск станції, що підтверджується відсутністю підписаного між сторонами договору Акту приймання об'єкту будівництва згідно пункту 5.3. договору та протоколів випробувань. Наразі заборгованість відповідача за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 року відсутня. Ані предмет, ані підстави позову не містять обґрунтування та документального підтвердження наміру умисного невиконання договору субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 відповідачем. В діях відповідача щодо виниклої тимчасової заборгованості за договором не було вини (умислу або необережності).
Відповідач зазначає, що причиною затримки у розрахунках за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 р. стали порушення умов договору з боку позивача, порушення строків виконання будівельних робіт, невиконання робіт з проведення випробувань та запуску сонячної електростанції, що в розумінні частини 4 статті 612 ЦК України є підтвердженням відсутності вини відповідача і доводить відсутність підстав для притягнення його до відповідальності з застосуванням санкцій у вигляді штрафу. Позивачем не доведено, що затримка останнього платежу за договором про реструктуризацію на два календарних дні завдала позивачу збитків на суму штрафу, яку позивач заявляє до стягнення. Відповідачем вчинено дії з метою погашення грошових зобов'язань у строки, що передбачені договором про реструктуризацію, що зумовлює необхідність зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України на 100%.
24.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №7404), в яких позивач заперечує проти доводів відповідача та просить суд позов задовольнити.
В обґрунтування заперечень, зокрема, вказує, що зобов'язання, передбачені умовами договору субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021, позивачем виконані належним чином, оскільки сонячна фотоелектрична електростанція Малоандріївка-1 побудована та введена в експлуатацію. Звертає увагу, що Акт приймання-передачі виконаних робіт по об'єкту "Будівництво сонячної фотоелектричної електростанції Малоандріївка-1" на території Олександрівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області", Акт приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних робіт та суму понесених витрат за відповідний період за формою КБ-3, відповідачем підписано без зауважень та заперечень. Отримання дозвільних документів на будівництво СЕС та ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії не входило до обов'язків позивача, а тому, фінансові збитки та завдана шкода, про які пише у відзиві на позовну заяву відповідач, жодним чином не пов'язані з діями позивача, та не мають їх правового обґрунтування. В порушення укладеного договору про реструктуризацію, відповідач суму заборгованості перед позивачем погасив лише 03.01.2025 р., а суму штрафу в розмірі 10% від загальної суми заборгованості у розмірі 229980,39 грн. відповідачем не сплачено зовсім.
Зазначає, що відповідно до пункту 2.5 договору про реструктуризацію, у разі порушення боржником умов даного договору, домовленості погодженні в ньому, втрачають силу, кредитор повертає собі право звернутись до суду для стягнення основної суми боргу, штрафних санкцій (пені, 3 % річних, інфляційних втрат) за невиконання умов договору субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 р. в судовому порядку.
Отже, позивач резюмує, що оскільки визнані відповідачем штрафні санкції за договором про реструктуризацію в розмірі 229980,39 грн. станом на день подання відповіді на відзив не оплачені, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
28.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №7858), в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень, зокрема, зазначає, що виконання позивачем обов'язків за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 підтверджується саме Актом приймання об'єкту будівництва, а не актом приймання-передачі робіт, як це стверджує позивач. Згідно вимог діючого законодавства ліцензія на право провадження діяльності з виробництва електричної енергії замовнику будівництва ТОВ "Соларс Форс" не є необхідною для початку генерації. Таким чином, той факт, що замовник будівництва ТОВ "Солар Форс" отримав ліцензію з виробництва електричної енергії у лютому 2025 р. жодним чином не могло бути перешкодою для позивача у виконанні обов'язків з проведення випробування та запуску сонячної електростанції відразу після завершення будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації.
Таким чином, відповідач вказує, що зважаючи на порушення строків виконання обов'язків за договором субпідряду позивачем та ненадання позивачем доказів понесення будь-яких збитків, які позивач хоче компенсувати штрафними санкціями, а також з огляду на відсутність заборгованості відповідача за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 р., відповідач вважає вимогу про сплату штрафу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що 30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" (далі - позивач, субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" (далі - відповідач, генпідрядник) було укладено договір субпідряду №30112021-02СП (далі - договір).
Згідно пункту 2.1. договору субпідрядник зобов'язується здійснити роботи на об'єкті будівництва, необхідні для встановлення сонячної електростанції, відповідно до проектної документації, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик, затверджену проектну документацію, прийняти роботи та оплатити їх вартість. Субпідрядник в межах договірної ціни, на свій ризик, власними і залученими силами із власних матеріалів виконує роботи по будівництву об'єкту, здійснює контроль та технічний нагляд за виконанням окремих видів робіт на об'єкті третіми особами - субпідрядниками, здає генпідряднику виконані роботи, усуває протягом гарантійного строку допущені недоліки та організовує запуск сонячної електростанції.
Згідно додатку №1 до договору №30112021-02СП від 30.11.2021 "Договірна ціна" загальна вартість робіт на дату підписання складала 8826652,80 грн. з ПДВ.
Додатком №2 до договору №30112021-02СП від 30.11.2021 є "Графік платежів". Додатком №3 до договору №30112021-02СП від 30.11.2021 є "Перелік обладнання, яке передається генпідрядником для монтажу".
Додатковою угодою №2 від 04.12.2023 до договору №30112021-02СП від 30.11.2021 погоджено викласти додаток №1 до договору субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 в новій редакції.
Обставини справи свідчать та позивачем зазначено, що платежі за договором субпідряду здійснені відповідачем платіжними дорученнями в наступному порядку: від 30.12.2021 на суму 2647995,84 грн., від 03.02.2022 на суму 1765330,56 грн., від 10.11.2023 на суму 170054,96 грн., від 13.12.2023 на суму 180000,00 грн., від 31.01.2024 на суму 1200000,00 грн., від 07.02.2024 на суму 400000,00 грн., від 29.05.2024 р. на суму 450000,00 грн.
Крім того, позивачем зазначено, що субпідрядником виконані роботи з будівництва сонячної фотоелектричної електростанції Малоандріївка-1 на території Олександрівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується Актом виконаних робіт від 04.12.2023 на суму 10125761,40 грн. Декларація про готовність до експлуатації об'єкта зареєстрована Державною інспекцією містобудування України 29.12.2023 р.
Із обставин справи також убачається, що позивачем на адресу відповідача направлена претензія вих. №22/08/2024-01 щодо невиконання умов договору субпідряду, на яку позивачем отримано лист №11/11-2024 від 11.11.2024, в якому відповідач гарантував повернення існуючого боргу за договором в межах 90% вартості робіт у строк до 31.12.2024 р., 10% після запуску станції.
Матеріали справи свідчать, що 14.11.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 (далі - договір про реструктуризацію).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору про реструктуризацію у порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за виконання робіт, що виникла у боржника перед кредитором за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 р., шляхом розстрочення її погашення.
Умовами пункту 1.2. договору про реструктуризацію передбачено, що складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з даним договором, включаються суми основного боргу та неустойки (штрафу).
Згідно пункту 1.3. договору про реструктуризацію сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. цього договору, має бути погашена боржником в наступному порядку: 2299803,90 грн. - основна сума боргу, сплачується ТОВ НВО "Термосистеми" в термін до 31.12.2024 р.; 1012576,14 грн. - 10% від вартості робіт, сплачується ТОВ НВО "Термосистеми" протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту початку генерації НФСЕ "Малоандріївка- 1"; 229980,39 грн. - штраф, в pозмipі 10% від загальної суми заборгованості сплачується TOB HBO "Термосистсеми" в термін до 31.12.2024 р.
Згідно умов пункту 2.1. договору про реструктуризацію боржник зобов'язується, виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 1.3. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора в терміни, що передбачені в п. 1.3 цього договору.
Відповідно до умов пункту 2.2. договору про реструктуризацію передбачено, що зобов'язання боржника із сплати заборгованості договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 р. вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів у сумі, визначеній в пункті 1.3 цього договору.
Згідно пункту 2.3. договору про реструктуризацію боржник має право на дострокове погашення заборгованості.
Відповідно до умов пункту 2.5. договору про реструктуризацію у разі порушення боржником умов даного договору, домовленості погодженні в ньому, втрачають силу. Кредитор повертає собі право звернутись до суду для стягнення основної суми боргу, штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних втрат) за невиконання умов договору субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 р. в судовому порядку.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем на користь позивача здійснені платежі за договором про реструктуризацію платіжними дорученнями в наступному порядку: від 20.11.2024 на суму 450000,00 грн., від 29.11.2024 на суму 480000,00 грн., від 30.12.2024 р. на суму 680000,00 грн., від 03.01.2025 р. на суму 689803,90 грн. Всього - 2299803,90 грн.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення укладеного договору про реструктуризацію, відповідач суму заборгованості перед позивачем погасив лише 03.01.2025 р., а суму штрафу в розмірі 10% від загальної суми заборгованості у розмірі 229980,39 грн. відповідачем не сплачена зовсім.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6, 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи свідчать, що 14.11.2024 укладаючи та підписуючи спірний договір про реструктуризацію заборгованості за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 за яким заявлено до стягнення штраф у розмірі 229980,39 грн., що є предметом спору у даній справі, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Згідно частини 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом частини 2 статті 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких, відповідно до частини 1 статті 230 ГК України віднесено штраф, який учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 2, 3 статті 6 та статтею 627 ЦК України передбачено право сторін врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
Системний аналіз положень чинного законодавства свідчить, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.
Як зазначено судом вище та чітко погоджено сторонами умовами пункту 1.3. договору про реструктуризацію, сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. цього договору, має бути погашена боржником в наступному порядку: 2299803,90 грн. - основна сума боргу, сплачується ТОВ НВО "Термосистеми" в термін до 31.12.2024 р.; 1012576,14 грн. - 10% від вартості робіт, сплачується ТОВ НВО "Термосистеми" протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту початку генерації НФСЕ "Малоандріївка- 1"; 229980,39 грн. - штраф, в pозмipі 10% від загальної суми заборгованості сплачується TOB HBO "Термосистсеми" в термін до 31.12.2024 р.
Отже, враховуючи принцип свободи договору, сторонами було самостійно визначено та погоджено строк оплати суми основного боргу, який утворився за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021, а також розмір штрафу, який відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити у чітко визначеній сумі та у чітко визначений строк.
Із договору про реструктуризацію судом вбачається, що відповідач визнав наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021 шляхом розстрочення її погашення та взяв на себе зобов'язання сплатити позивачу разом із сумою основного боргу 10% штрафу від загальної суми заборгованості у термін до 31.12.2024.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Тобто, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем на користь позивача здійснені платежі за договором про реструктуризацію в наступному порядку: від 20.11.2024 на суму 450000,00 грн., від 29.11.2024 на суму 480000,00 грн., від 30.12.2024 на суму 680000,00 грн., від 03.01.2025 на суму 689803,90 грн. Всього - 2299803,90 грн., що також не заперечується відповідачем.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що в порушення умов пункту 1.3. укладеного договору про реструктуризацію, відповідачем здійснено оплату суми основного боргу на користь позивача лише 03.01.2025.
При цьому з матеріалів справи убачається та відповідачем не заперечується, що передбачена умовами пункту 1.3. договору про реструктуризацію сума штрафу в розмірі 10% від загальної суми заборгованості у розмірі 229980,39 грн. у погоджений умовами договору про реструктуризацію строк, відповідачем не сплачена.
Щодо посилань відповідача, що позивачем не доведено жодними доказами факт того, що затримка останнього платежу за договором реструктуризації на два календарних дні завдала позивачу збитків на суму штрафу, яку позивач заявляє до стягнення, суд зазначає, що відповідач укладаючи договір про реструктуризацію погодився з тим, що до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється за спірним договором, також включаються суми основного боргу та штрафу.
Також, договір про реструктуризацію не містить жодних застережень стосовно того, що штраф підлягає сплаті відповідачем лише у разі затримки ним оплати суми основного боргу.
Проте, як зазначено судом вище та вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов пункту 1.3. договору про реструктуризацію, відповідач свідомо взяв на себе зобов'язання здійснити оплату штрафу у строки, визначені спірним договором, чого останнім зроблено не було, а тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними та такими, що судом не приймаються.
Також суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).
При цьому, відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Суд звертає увагу, що сплата штрафу та відшкодування збитків є самостійними формами цивільно-правової відповідальності, а тому посилання відповідача на ст.ст. 224, 225 ГК України, які визначають поняття та склад збитків, в той час як предметом позову є стягнення штрафу, є безпідставними та необґрунтованими, як і посилання відповідача на відсутність з його боку вини.
Щодо тверджень відповідача у заявах по суті справи про порушення позивачем строків виконання зобов'язань за договором субпідряду, суд звертає увагу, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Натомість заперечення, викладені відповідачем у заявах по суті справи в цій частині не стосуються предмету спору, оскільки предметом та підставою даного позову є стягнення штрафу за договором реструктуризації від 14.11.2024, а тому такі заперечення судом відхиляються.
Окрім того, суд зазначає, що оскільки відповідачем у даному разі не доведено суду належними та допустимими доказами в розумінні вимог статті 76-77 ГПК України необхідність зменшення розміру штрафу на 100%, суд не вбачає наявності правових підстав для його зменшення, у зв'язку з чим клопотання відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд констатує, що наявними у матеріалах справи доказами доведено укладення між сторонами договору реструктуризації, відповідно до якого відповідач визнав наявність у нього заборгованості за договором субпідряду №30112021-02СП від 30.11.2021, а також невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати 10% штрафу у строк, визначений договором реструктуризації.
Оскільки відповідач у встановлений договором реструктуризації строк не сплатив штраф у розмірі 10% у розмірі 229980,39 грн., враховуючи умови договору, а саме пункт 1.3, відповідно до якого відповідач зобов'язався погасити суму заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 цього договору, зокрема штраф у розмірі 229980,39 грн. в строк до 31.12.2024, суд дійшов висновку про наявність у позивача законного права вимагати стягнення штрафу, а тому позовна вимога є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам спірного договору про реструктуризацію, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а тому оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, буд. 17, код ЄДРПОУ 30429178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 36А, код ЄДРПОУ 38677882) штраф у розмірі 229980,39 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3449,71 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "05" травня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова