Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/640/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІФТ-2016" (61035, Харківська обл., місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 129)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШ КРАЙ БАЛАКЛІЯ" (64200, Харківська обл., місто Балаклія, Балаклійський район, вулиця Центральна, буд. 36)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІФТ-2016" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШ КРАЙ БАЛАКЛІЯ", в якому просить:
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАШ КРАЙ БАЛАКЛІЯ" (код ЄДРПОУ 43265887) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІФТ-2016» (код ЄДРПОУ 40156836) 151 458,99 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім гривень 99 коп.) з яких:
- суму основного боргу у розмірі 70 672,52 грн. (сімдесят тисяч шістсот сімдесят дві гривні 52 коп.);
- суму пені у розмірі 29 926,20 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 20 коп.);
- суму штрафу у розмірі 25% від суми боргу, що складає 17 668,13 грн. (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 13 коп.);
-3% річних від суми боргу, що складає 5 971,35 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одна гривня 35 коп.);
- інфляційні нарахування на суму боргу, що складають 27 220,79 (двадцять сім тисяч двісті двадцять гривень 79 коп.).
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАШ КРАЙ БАЛАКЛІЯ" (код ЄДРПОУ 43265887) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВІФТ-2016» (код ЄДРПОУ 40156836) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Застосувати п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського Кодексу України на нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання.
Застосувати п.19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України до виконання простроченого зобов'язання.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № ХФ-009081 від 05.12.2019р. щодо оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/640/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
В свою чергу, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2025 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута до суду з позначкою пошти “За закінченням терміну зберігання».
Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
05.12.2019 між ТОВ «СВІФТ-2016» (надалі - «Позивач», «Постачальник») та ТОВ "НАШ КРАЙ БАЛАКЛІЯ" (далі - «Відповідач», «Покупець») укладено Договір поставки № ХФ-009081.
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується здійснювати передачу Товару - Партіями ("Партією» визнається кількість Товару, що відпускається за однією накладною), у власність Покупцеві (алкогольні та безалкогольні напої, та/або продукти харчування - в подальшому - "Товар"), а Покупець зобов'язується приймати Товар та своєчасно його оплачувати на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору конкретний асортимент (номенклатура), кількість і ціна Товару вказуються у накладних та/чи інших товаророзпорядних документах на Товар, надалі - "Накладна". Підписана сторонами Накладна, є частиною цього Договору та підтверджує факт досягнення згоди між Сторонами щодо конкретного асортименту (номенклатури) Товару, його кількості і ціни (як за одиницю продукції, так і партії в цілому). Загальною сумою Договору є сумарна вартість відпущеного Товару.
Згідно п. 2.1. Договору поставка Товару здійснюється за узгодженою з Постачальником попередньою заявкою Покупця (усній або письмовій), яку він складає на підставі асортименту, пропонованого Постачальником. При тимчасовій відсутності конкретного Товару в асортименті Постачальника та/або зміною ціни, в період дії Договору, і неможливість, у зв'язку з цим, здійснити поставку, Постачальник не вважається недобросовісно виконуючим свої обов'язки за цим Договором.
Відповідно до п. 2.2. Договору датою поставки вважається дата прийому Товару Покупцем. Прийом Товару Покупцем за кількістю та якістю проводиться в день його фактичної передачі. При виявленні прихованих недоліків, як за кількістю, так і за якістю, Покупець має право заявити претензії Постачальнику, в межах подвійного терміну відведеного для оплати поставленого товару. При виявленні таких недоліків, обов'язковий виклик представників Постачальника. За згодою Постачальника, або його ухилення від виїзду до Покупця, документом підтверджуючим факт наявності недоліків Товару є укладення регіональної ТПП та / або повноважного експертної установи. Після закінчення зазначеного терміну, претензії, як за кількістю, так і за якістю не приймаються. Сторони домовились про застосування до цього Договору інструкцій Держарбітражу П-6, П-7, в частині, що не суперечить Договору.
Згідно з п. 3.1. Договору сторони встановлюють черговість виконання грошових зобов'язань, за даним Договором, відповідно до вимог ст. 534 ЦК України. Товар оплачується в порядку календарної черговості його прийому, згідно накладних. Покупець, в платіжних дорученнях, зобов'язаний вказувати реквізити цього Договору і мету платежу. Покупець погоджується, що грошові кошти, що надходять в оплату Товару, Постачальник має право зараховувати, шляхом наростаючого погашення заборгованості (від більш ранніх поставок до більш пізніших), незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (в т.ч., якщо реквізити вказані невірно). При цьому, в розрахунках за Договором, неоплаченими вважаються накладні, на суму заборгованості, розрахованої від останньої поставки. Кошти, які отримані від Покупця, при відсутності його заборгованості, зараховуються, як передоплата. Зазначений порядок розрахунків поширюється на проведення звірок взаєморозрахунків та / або виникнення суперечок (в т.ч. претензій/позовів).
Сторони погодились про заборону позадоговірних поставок в період дії цього Договору і дійшли згоди, що всі відносини між Сторонами, що стосуються будь-яких поставок товару Продавцем Покупцю без посилання в накладній (в іншому документі) на цей Договір, але здійснених в період його дії, регулюються цим Договором. Відсутність посилань в документах (в т.ч. платіжних) на даний Договір, у разі, якщо поставка здійснювалася в період дії даного Договору, не є підставою для визнання поставок бездоговірними.
Відповідно до п. 3.2. Договору Покупець оплачує Товар не пізніше 14 (Чотирнадцятого) календарного дня, починаючи з дати його прийняття, будь-яким законним і зручним сторонам способом.
Згідно п. 4.2. Договору при виявленні при прийманні неякісного Товару, він підлягає обміну або поверненню Постачальнику. Після підписання Покупцем відповідних документів (накладної), Товар вважається прийнятим за асортиментом, кількістю і якістю.
Відповідно до п. 4.3. Договору при поставці Товару, Постачальник передає Покупцю всі необхідні документи (їх копії), в асортименті і кількості, обумовленому чинним законодавством.
Відповідно до п. 5.1. Договору при простроченні виконання грошового зобов'язання. Покупець зобов'язаний сплатити пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (річних) від суми заборгованості, за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад 90 (дев'яносто) календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 25% від суми боргу, що залишилася на цей момент.
У разі не поставки/недопоставки Товару (поставки Товару без супровідних документів), Постачальник зобов'язаний протягом 7-ми днів усунути ці недоліки за свій рахунок. Якщо ж у цей термін недоліки не будуть усунуті, то Постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (річних) від суми недопоставленої продукції, за кожний календарний день прострочення.
Пунктом 5.3. Договору визначено, що сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від відшкодування збитків (прямих і непрямих), при цьому збитки відшкодовуються в повному обсязі, понад суму штрафних санкцій. Сторони додатково несуть іншу, передбачену законодавством відповідальність (п.5.4. Договору).
Згідно п. 5.5. Договору усі суперечки за цим Договором вирішуються на підставі цього Договору та чинного законодавства.
Згідно п. 7.1. Договору сторони свідчать, що ними досягнуто згоди по всім основним (істотним) умовам Договору.
Відповідно до п. 7.4. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до "31 " грудня 2020 р. Якщо за 10 днів до припинення Договору жодна зі Сторін письмово не заявить про його припинення, Договір вважається продовженим терміном на один календарний рік, на тих же умовах, при цьому, кількість таких пролонгацій - не обмежена.
Як вказує позивач, на виконання Договору поставки № ХФ-009081 від 05.12.2019 та згідно замовлень Відповідача, протягом лютого 2022 року Позивачем був поставлений Відповідачу товар на суму 73 457,15 грн. Поставка та передача товару Відповідачу підтверджена видатковими накладними, підписаними Відповідачем та скріпленими його печаткою
Остання поставка була здійснена 23.02.2022. Таким чином, станом на 09.03.2022, Відповідач, з урахуванням п. 3.2. Договору, повинен був повністю розрахуватись за увесь товар, отриманий за Договором. Але зобов'язання по оплаті Товару були виконані Відповідачем не належним чином. Розрахунки за отриманий товар Відповідач здійснював з порушенням умов Договору щодо строку розрахунків, та розрахувався за отриманий товар лише частково. Акт звірки взаємних розрахунків надсилався Відповідачу, але Відповідач Акт не підписав та не повернув Позивачу.
Так, позивач зазначає, що поточна заборгованість Відповідача перед ТОВ «СВІФТ-2016» складається за наступними накладними:
1. №ХФ-022996 (частково), дата поставки - 02.02.2022 р., cума боргу дата настання оплати за товар згідно п. 3.2. Договору - 15.02.2022 р;
2. №ХФ-028495 (повністю), дата поставки - 09.02.2022 р., сума боргу (грн.) - 4 154,40 грн., дата настання оплати за товар згідно п. 3.2. Договору - 22.02.2022 р;
3. №ХФ-028496 (повністю), дата поставки - 09.02.2022 р., сума боргу (грн.) - 9 387,20 грн., дата настання оплати за товар згідно п. 3.2. Договору - 22.02.2022 р.;
4. №ХФ-028497 (повністю), дата поставки - 09.02.2022 р., сума боргу (грн.) - 6 443,64 грн., дата настання оплати за товар згідно п. 3.2. Договору - 22.02.2022 р.;
5. №ХФ-034040 (повністю), дата поставки - 16.02.2022 р., сума боргу (грн.) - 8 413,68 грн., дата настання оплати за товар згідно п. 3.2. Договору - 01.03.2022 р.;
6. №ХФ-034041 (повністю), дата поставки - 16.02.2022р., сума боргу (грн.) - 9 779,96 грн., дата настання оплати за товар згідно п. 3.2. Договору - 01.03.2022 р.;
7. №ХФ-034042 (повністю), дата поставки - 16.02.2022 р., сума боргу (грн.) - 8 807,94 грн., дата настання оплати за товар згідно п. 3.2. Договору - 01.03.2022 р.;
8. №ХФ-039635 (повністю), дата поставки - 23.02.2022 р., сума боргу (грн.) - 4 199,76 грн., дата настання оплати за товар згідно п. 3.2. Договору - 08.03.2022 р.;
9. №ХФ-039636 (повністю), дата поставки - 23.02.2022 р., сума боргу (грн.) - 10 317,20 грн., дата настання оплати за товар згідно п. 3.2. Договору - 08.03.2022 р.;
10. №ХФ-039637 (повністю), дата поставки - 23.02.2022 р., сума боргу (грн.) - 6 510,95 грн., дата настання оплати за товар згідно п. 3.2. Договору - 08.03.2022 р.
З урахуванням часткових розрахунків та часткового повернення товару, здійсненого Відповідачем, сума боргу за накладною ХФ-022996 складає 2657,79 грн.
Отже основна саму заборгованості по Договору поставки № ХФ-009081 від 05.12.2019 року за накладними №ХФ-022996 від 02.02.2022р., №ХФ-028495 від 09.02.2022р., №ХФ-028496 від 09.02.2022р., №ХФ-028497 від 09.02.2022р., №ХФ-034040 від 16.02.2022р., №ХФ-034041 від 16.02.2022р., №ХФ-034042 від 16.02.2022р., №ХФ-039635 від 23.02.2022р., №ХФ-039636 від 23.02.2022р. та №ХФ-039637 від 23.02.2022р. складає 70 672,52 грн.
ТОВ «СВІФТ-2016» 25.11.2025 зверталось до Відповідача з письмовою вимогою № 1 від 20.11.2024 щодо негайного припинення порушень умов Договору та погашення боргу. Проте, як вказує Позивач, ці вимоги були залишені Відповідачем без відповіді та без їх задоволення.
Зважаючи на прострочення грошового зобов'язання, яке триває понад 90 днів, у відповідності до п. 5.1. Договору Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 29 926,20 грн. та штраф у розмірі 17 668,13 грн.
Окрім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, Позивачем нараховано Відповідачу інфляційні втрати у розмірі 27 220,79 грн та 3% річних у розмірі 5 971,35 грн.
Отже, обставини щодо стягнення суми боргу в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІФТ-2016" до суду із відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача 151 458,99 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 70 672,52 грн; сума пені у розмірі 29 926,20 грн; сума штрафу у розмірі 25% від суми боргу, що складає 17 668,13 грн; 3% річних від суми боргу, що складає 5 971,35 грн; інфляційні нарахування на суму боргу, що складають 27 220, 79 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки № ХФ-009081 від 05.12.2019 та згідно замовлень Відповідача, протягом лютого 2022 року Позивачем був поставлений Відповідачу товар на суму 73 457,15 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними Відповідачем та скріпленими його печаткою.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам договору, а також порушуючи норми діючого законодавства, Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, оплату за переданий товар здійснив лише частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 70 672,52 грн.
Доказів, які б спростували суму заявленого до стягнення боргу, а також доказів погашення заборгованості за договором Відповідачем до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
А отже, зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів погашення боргу не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № ХФ-009081 від 05.12.2019 у сумі 70 672,52 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.1. Договору при простроченні виконання грошового зобов'язання. Покупець зобов'язаний сплатити пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (річних) від суми заборгованості, за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад 90 (дев'яносто) календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 25% від суми боргу, що залишилася на цей момент.
Відповідно також до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення строків виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 29 926,20 грн. за період з 16.02.2022 по 08.03.2023, штраф у розмірі 17 668,13 грн. (25% від суми боргу), 3% річних у розмірі 5 971,35 грн. за період з 15.04.2022 по 06.02.2025 та інфляційні втрати у розмірі 27 220,79 грн.
До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок вказаних нарахувань.
Перевіривши правильність нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 29 926,20 грн, штрафу у розмірі 17 668,13 грн, 3% річних у сумі 5 971,35 грн та інфляційних втрат у сумі 27 220,79 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 3028,00 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШ КРАЙ БАЛАКЛІЯ" (64200, Харківська обл., місто Балаклія, Балаклійський район, вулиця Центральна, буд. 36; код ЄДРПОУ 43265887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІФТ-2016» (61035, Харківська обл., місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 129, код ЄДРПОУ 40156836) 151 458,99 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 70 672,52 грн., сума пені у розмірі 29 926,20 грн., сума штрафу у розмірі 17 668,13 грн, 3% річних у розмірі 5 971,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 220,79 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІФТ-2016» (61035, Харківська обл., місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 129, код ЄДРПОУ 40156836).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НАШ КРАЙ БАЛАКЛІЯ" (64200, Харківська обл., місто Балаклія, Балаклійський район, вулиця Центральна, буд. 36; код ЄДРПОУ 43265887).
Повне рішення складено "05" травня 2025 р.
Суддя В.В. Усата
справа № 922/640/25