Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/530/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Клил" (04074, м. Київ, вул. Кульженків Сім'ї, буд. 35)
про стягнення 213048,44 грн.
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Клил" про стягнення 213048,44 грн., з яких: аванс у розмірі 110620,56 грн., штраф у розмірі 44248,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 51424,23 грн. та 3% річних у розмірі 6755,43 грн., а також судові витрати.
Позовна заява обґрунтована невиконанням з боку відповідача зобов'язань за договором підряду (щодо виконання робіт з технічного переоснащення) №Ш2145 від 10.02.2022 в частині виконання робіт.
20.02.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання (вх. №4651), в якому просить суд долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №3053 від 20.02.2025 про сплату судового збору у розмірі 2558,74 грн., яку досліджено та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
24.02.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №4906) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування обставин справи, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, розгляд справи ухвалено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Разом з тим, звернуто увагу, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України відповідач зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 03.03.2025 було надіслано засобами поштового зв'язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з тим, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 03.03.2025 по справі №922/530/25 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріали справи свідчать, що 10.02.2022 між АТ "Харківобленерго" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Енерго-Буд" (далі - відповідач, підрядник) було укладено договір підряду щодо виконання робіт з технічного переоснащення №Ш2145 (далі - договір).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для замовника наступні роботи: "Технічне переоснащення шляхом модернізації "ПР-1102" (інв. №00837221/01), з прокладанням ЛЕП 0,4 кВ для зовнішнього електропостачання об'єкта "нежитлова будівля" за адресою: пр. Незалежності, б. 10Б, м. Харків, Харківська обл., Україна" (реєстр. №110404) замовник: ТОВ "Тира Плюс", а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.
Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору є твердою і становить 184367,59 грн., крім того ПДВ 20% - 36873,52 грн. Загальна вартість договору 221241,11 грн.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 50 %, що складає 110620,56 грн. у тому числі ПДВ 20% - 18436,76 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріалів, виробів, обладнання, протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.
Пунктом 4.2. договору погоджено, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 180 календарних днів після підписання кожної проміжної довідки про виконані будівельні роботи та затрати (форма КБ-3) з додаванням актів виконаних робіт та актів вартості змонтованого обладнання.
Відповідно до пункту 5.1. договору строк (термін) виконання робіт передбачено календарним планом (графіком) виконання робіт та починає перебіг протягом 3 днів з дати набрання чинності цього договору та отримання авансу (за наявності авансу) або заявки від замовника на виконання робіт. Підрядник зобов'язаний виконувати роботи у відповідні строки, що встановлені календарним планом (графіком) виконання робіт (додаток до договору).
Відповідно до пункту 10.1., 10.2. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно Додатку 2 до договору "Календарний план-графік" строк виконання робіт з реконструкції електричних мереж становить 90 днів.
Згідно банківської виписки по особовому рахунку позивача в АТ "Мегабанк", 18.02.2022 позивач сплатив на розрахунковий рахунок відповідача 110620,56 грн. з призначенням платежу: "Поперд.опл.за роботи: Техн.переоснащ. для зовн. електропостачання. об'єкта пр. Незалежності __10Б" з-но дог. Ш2145 в_д 10.02.2022 ПДВ - 20% - 18436,76 грн."
Обставини справи свідчать, що підрядником згідно договору є ТОВ "Захід-Енерго-Буд", місцезнаходження: вул. Кушнарьова Є.П., буд. 2, кв. 262, смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область. Разом з тим, позивачем зазначено та судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем станом на дату звернення з позовом до суду змінено найменування на ТОВ "Стронг Клил" та адресу місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Кульженків Сім'ї, буд. 35.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з огляду на приписи пункту 5.1. договору, відповідач повинен був розпочати роботи з технічного переоснащення, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України, 22.02.2022 та закінчити 23.05.2022. Позивач стверджує, що в порушення пункту 5.1, пп. 6.3.1 п. 6.3. договору відповідач взагалі не приступив до виконання робіт, передбачених договором. Звертає увагу, що Акт виконаних робіт сторонами не складався та не підписувався.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача скеровано вимогу вих. №04-46/276 від 18.01.2023, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення вимагав повернення сплаченого авансу, а також сплату здійсненого розрахунку інших коштів за умовами спірного договору у зв'язку з порушенням терміну виконання робіт, яка з боку відповідача залишилась без відповіді та задоволення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому, консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.
Договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, укладаючи та підписуючи договір підряду (щодо виконання робіт з технічного переоснащення) №Ш2145 від 10.02.2022 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Статтею 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як зазначено судом вище, пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 50 %, що складає 110620,56 грн. у тому числі ПДВ 20% - 18436,76 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріалів, виробів, обладнання, протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це сума, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Згідно банківської виписки по особовому рахунку позивача в АТ "Мегабанк", 18.02.2022 позивач сплатив на розрахунковий рахунок відповідача 110620,56 грн. з призначенням платежу: "Поперд.опл.за роботи: Техн.переоснащ. для зовн. електропостачання. об'єкта пр. Незалежності__10Б" з-но дог. Ш2145 в_д 10.02.2022 ПДВ - 20% - 18436,76 грн."
Суд приймає до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконано взяті на себе умовами пункту 4.1. договору зобов'язання та сплачено на рахунок відповідача аванс у погодженому розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Частиною 4 статті 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Таким чином, чинне законодавство передбачає право замовника на відмову від договору підряду за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
За приписами п.п. 6.3.1 п. 6.3. договору підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором.
З огляду на погоджені умови пункту 5.1. договору, відповідач повинен був розпочати роботи з технічного переоснащення, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України, 22.02.2022 та закінчити 23.05.2022.
Натомість матеріали справи свідчать, що в порушення пункту 5.1, пп. 6.3.1 п. 6.3. договору відповідач не приступив до виконання робіт, передбачених договором.
При цьому матеріали справи свідчать, що акт виконаних робіт між сторонами не складався та не підписувався. Також, матеріали справи не містять доказів, що відповідачем роботи були виконані у строк та у обсягах авансу, який він отримав від позивача. Доказів повернення відповідачем сплаченого позивачем авансу матеріали справи також не містять.
З огляду на вище вказане, обставини щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за договором є такими, що підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення авансу у розмірі 110620,56 грн., є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи, не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 44248,22 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Системний аналіз положень чинного законодавства свідчить, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.
Згідно пункту 7.2. договору погоджено, що у разі порушення терміну виконання робіт за цим договором до 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору. У разі порушення терміну виконання робіт за цим договором понад 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф 20%, а у разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
Перевіривши правомірність та правильність заявленого до стягнення штрафу 20% у розмірі 44248,22 грн., суд зазначає, що нарахування не суперечить обставинам справи, погодженим умовам договору, вимогам законодавства, а тому позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 44248,22 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 51424,23 грн. та 3% річних у розмірі 6755,43 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19).
Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 6755,43 грн. за період з 01.02.2023 по 13.02.2025 та інфляційних втрат у розмірі 51424,23 грн. за період з 01.03.2022 по 13.02.2025 суд зазначає, що нарахування відповідають положенням законодавства, встановленим обставинам справи, погодженим умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає, що позовна заява надійшла до господарського суду в електронній формі через систему "Електронний суд", а тому враховуючи положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення з позовною заявою до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2556,58 грн.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору у розмірі 2556,58 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Клил" (04074, м. Київ, вул. Кульженків Сім'ї, буд. 35, код ЄДРПОУ 44121435) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954) аванс у розмірі 110620,56 грн., штраф у розмірі 44248,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 51424,23 грн., 3% річних у розмірі 6755,43 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2556,58 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "05" травня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова