05.05.2025м. СумиСправа № 5021/415/12
Суддя Господарського суду Сумської області Джепа Ю.А., розглянувши заяву представника Міністерства оборони України б/н від 26.03.2025 (вх.№1593 від 27.03.2025) про видачу дублікату судового наказу у справі № 5021/415/12
за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідача - Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка»
про стягнення 1 850 400, 20 грн
Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.05.2012 стягнуто з Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» ( 41110, Сумська область, м.Шостка, вул. Леніна,36, код 14315351) на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код 00034022) штраф у розмірі 1 850 400, 20 грн за неналежне виконання умов договору № 274/КВ/-10 від 06.07.2010 та додаткових угод до нього; стягнуто з Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» (41110, Сумська область, м.Шостка, вул. Леніна, 36, код 14315351) в доход Державного бюджету (р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37970593, банк одержувача - УДКС у м. Суми, 22030001, МФО 837013) 37008 грн судового збору.
На виконання рішення від 14.05.2012 Господарським судом Сумської області видано судові накази від 27.11.2012.
Представником Міністерства оборони України подано до суду заяву про видачу дублікату судового наказу б/н від 03.03.2025 (вх. №1019 від 03.03.2025), в якій просив видати дублікат наказу Господарського суду Сумської області №5021/415/12 від 26.11.2012.
Ухвалою від 12.03.2025 суд постановив відмовити у задоволенні вказаної вище заяви представника Міністерства оборони України б/н від 03.03.2025 (вх.№ 1019 від 03.03.2025) про видачу дублікату судового наказу у справі № 5021/415/12.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник Міністерства оборони України 21.03.2025 подав апеляційну скаргу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 ухвалено апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 у справі № 5021/415/12 та додані до неї матеріали повернути (надіслати) скаржнику; матеріали апеляційного провадження надіслати до Господарського суду Сумської області для долучення до матеріалів справи.
26.03.2025 представником Міністерства оборони України повторно подано до суду заяву б/н від 26.03.2025 (вх.№1593 від 27.03.2025) про видачу дублікату судового наказу у справі № 5021/415/12.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що що строк для пред'явлення наказу було перервано, що підтверджується наступним.
Шосткинським відділом державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 28.03.2021 винесено постанову у виконавчому провадженні №64609764, якою повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
При прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №64609764 від 28.03.2021 Шосткинським ВДВС встановлено, що: «пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визначення таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (набрав чинності 20.10.2019) установлено заборону на вчинення виконавчих дій відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами».
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Враховуючи, що Закон України “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» набрав чинності 20.10.2019, то заборона стягнення та накладення арешту на майно Державного підприємства “Шосткинський завод “Зірка» закінчувалася 20.10.2022.
Крім того, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Законом України Про внесення зміни до розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» Розділ XIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, який, серед іншого, встановив, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Враховуючи викладене, представник Міністерства оборони України вважає, що строк пред'явлення до виконання наказу в справі № 5021/415/12 є перерваним, настав уже під час дії воєнного стану - 20.10.2022, тобто не пропущений, тому заявник просить видати його дублікат.
Представником Державного підприємства «Шосткинський завод «Зірка» подано клопотання б/н від 27.03.2025 (вх.№ 1625 від 27.03.2025), в якому зазначає, що подання представником Міністерства оборони України заяви про видачу дублікату виконавчого документа від 26.03.2025 є зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню господарського судочинства відповідно до статті 43 ГПК України, а отже таку заяву необхідно залишити без розгляду або повернути заявникові згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України.
Дослідивши заяву б/н від 26.03.2025 (вх.№1593 від 27.03.2025), клопотання б/н від 27.03.2025 (вх.№ 1625 від 27.03.2025) та матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до п. 19.4 ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI “Перехідні положення» ГПК України свідчить, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. Основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є факт втрати виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19).
Відповідно до положень п. 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Представник Міністерства оборони України у заяві б/н від 26.03.2025 (вх.№1593 від 27.03.2025) про видачу дубліката наказу зазначає про те, що враховуючи наявність заборони на звернення стягнення та накладення арешту на майно відповідача, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», а також враховуючи, що підпунктом 4 пункту 10-2 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, строк для пред'явлення Міноборони наказу до виконання є перерваним та не пропускався позивачем.
Зокрема, даним пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон України “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» передбачено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на майно відповідно до Закону України “Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Однак, судом враховується правовий висновок, що викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 в справі № 910/12809/19, відповідно до якого системний аналіз змісту даної норми разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Тобто вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Предметом стягнення у справі № 5021/415/12 є штраф у розмірі 1 850 400,20 грн за неналежне виконання умов договору № 274/КВ/-10 від 06.07.2010 та додаткових угод до нього.
Отже, виходячи з наведеного вище, після повернення органом ДВС у березні 2021 наказу господарського суду Сумської області від 26.11.2012 у справі №5021/415/12, стягувач мав право повторно скерувати його для примусового виконання.
Відповідних дій стягувачем вчинено не було, у зв'язку із чим строки пред'явлення цього виконавчого документа до примусового виконання минули, при цьому представником Міністерства оборони України у заяві про видачу дублікату виконавчого документа не зазначено про поновлення строку.
За наведених обставин, суд вважає, що посилання представника Міністерства оборони України на пункт 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», та у зв'язку із цим його твердження про відсутність порушень строку звернення наказу господарського суду Сумської області від 26.11.2012 до виконання, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Відповідно до правового висновку, що вміщено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Суд дійшов висновку про те, що строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, клопотання про його поновлення заявником не подано, тому підстав для задоволення заяви представника Міністерства оборони України б/н від 26.03.2025 (вх.№1593 від 27.03.2025) про видачу дублікату судового наказу у справі № 5021/415/12 не вбачається.
Щодо клопотання Державного підприємства «Шосткинський завод «Зірка» б/н від 27.03.2025 (вх.№ 1625 від 27.03.2025), в якому представник просить заяву про видачу дубліката наказу залишити без розгляду або повернути заявникові згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України, суд також відмовляє в його задоволенні, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З аналізу вказаної норми вбачається, що визнання зловживанням процесуальними правами є правом, а не обов'язком суду й застосовується лише з урахуванням обставин справи.
Враховуючи, що повторне подання Міністерством оборони України заяви б/н від 26.03.2025 (вх.№1593 від 27.03.2025) про видачу дублікату судового наказу у справі № 5021/415/12 було обгрунтовано представником іншими підставами та обставинами, зокрема, щодо відсутності підстав для пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, ніж у заяві від про видачу дублікату судового наказу б/н від 03.03.2025 (вх. №1019 від 03.03.2025), суд не вбачає підстав для визнання зловживанням процесуальними правами та застосування до позивача (стягувача) наслідків, передбачених ст. 43 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 234 пунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити у задоволенні заяви представника Міністерства оборони України б/н від 26.03.2025 (вх.№1593 від 27.03.2025).
2. Відмовити у задоволенні клопотання представника Державного підприємства «Шосткинський завод «Зірка» б/н від 27.03.2025 (вх.№ 1625 від 27.03.2025).
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 05.05.2025.
4. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів до Північного апеляційного господарського суду в порядку, що встановлений статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.А. Джепа